25.Лютнева революція1917р. В Петрограді та події в Україні утворення цр і рад робітничих та солдатських депутатів.

Українська революція-національно-демократична революція,наслідок повалення самодержавства в Російській імперії,головною метою якої було створення української держави та демократизації життя українського суспільства.

Передумови: тяжке еко. Становище України у складі Російської імперії, розпад Російської та Австро-Угорської імперії після Першої світової війно створив можливість для проголошення українцями власної держави,масовий вибух революційного ентузіазму по всій колишній Російській імперії, загальний демократичний настрій усього населення, викликані Лютневою революцією в Росіі 1917р.,

Український рух мав політичну програму з чітко визначеними вимогами, певні політичні та військові структури.

Причини:тривале перебування укр..нації ,позбавленої політичної незалежності, у складі Російської імперії.

Завдання:боротьбо за національну автономію України,що мала перерости в боротьбу за повну самостійність української нації, боротьба за демократичні та політичні права й свободи, а також участь широких народних мас у подіях.

З завдання можемо зробити висновок що революція носила національно-демократичний характер.

На початку революції було створено ЦР. ЦР- загальноукраїнський громадянсько-політичний центр,що очолив масовий народний рух, який згодом набув функцій законодавчої влади УНР. ЦР заснована у Києві 17 березня 1917 з ініціативи Товариства Українських Поступовців за участю українських політичних партій, українських військових, робітників, духовенства, кооператорів, студентства, громадських і культурних організацій (Українське Наукове Товариство, Українське Педагогічне Товариство, Товариство українських техніків і аґрономів тощо). Головою УЦР заочно обрано М. Грушевського, а товаришами голови: Д. Антоновича і Д. Дорошенка.

22 березня 1917 УЦР видала першу відозву «До українського народу», а коли 27 березня 1917 керування перебрав М. Грушевський, стала дійсним дійовим центром українського національного руху. Але щойно після скликання Всеукраїнського Національного Конгресу УЦР перетворилася на своєрідний парламент, складений з 150 чоловік, обраних від українських політичних партій, професійних і культурних організацій та делегатів від губерній. На конгресі обрано нову президію УЦР: голова М. Грушевський, заступники голови — С. Єфремов і В. Винниченко.

Після повалення царизму в Росії в лютому 1917 р. в країні встановилося двовладдя: поряд з офіційним Тимчасовим урядом діяли Ради робітничих і солдатських депутатів. В Україні виникли громадські ради й комітети, які були місцевими органами Тимчасового уряду. 1 березня 1917 р. в Києві створено громадський комітет, до якого ввійшли представники практично всіх громадсько-політичних організацій, що діяли в місті.

6 квітня 1917 р. в Києві почав роботу 2-й Український національний конгрес, на якому був затверджений новий склад Центральної Ради на чолі з М. Грушевським. У травні 1917 р. відбувся 1-й з'їзд представників українізованих військових частин, який обрав Військовий Генеральний комітет на чолі з С. Петлюрою. 2-й військовий з'їзд (червень того ж року) запропонував Центральній Раді домогтися національної автономії України. Тоді ж у Києві відбувся 1-й селянський з'їзд, котрий також висловився за автономію України і обрав Раду селянських депутатів як складову частину Центральної Ради.

На відміну від політ партій у рад не було варіантів зміни суспільно політичного ладу. робітничі ради поділяли потреби укр.. низів та висували вимогу експропріювати власників підприємств, а солдатські вимагали відібрати маєтки у поміщиків і поділити між усіма працюючими на землі.

Таким чином, Центральна Рада, виражаючи інтереси широких кіл українського суспільства, стала законним представницьким органом української демократії.