ответы по стилистике

14. Лексика сучасної української мови складається з питомих слів і запозичених з інших мов. В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. Слова іншомовного походження становлять тепер приблизно десять відсотків лексичного складу нашої мови. Одні слова запозичені давно, вони глибоко ввійшли в мову, підпорядкувавшись усім її законам, і нічим чи майже нічим не зраджують свого іншомовного походження. Крім давнини й шляхів запозичення, цьому сприяє також близькість їхньої фонетичної структури до звукового складу власне українських слів: левада, лиман, троянда, бандура, палац, якір, папір, колір, барва; особові імена Андрій, Василь, Катерина, Микола, Олена, Олександр, Наталя, Валентина, Ганна, Іван, Данило, Михайло, Мусій. Особливо це стосується імен, що зазнали значних фонетичних змін на українському ґрунті: Горпина, Одарка, Оксана, Ілько, Стецько тощо. У публіцистичному стилі власне іншомовні слова вживаються не тільки в прямому, а й у переносному значенні, служать засобом створення образності, контрасту, гумористичних, іронічних та інших ефектів. У прямому значенні ці слова є одним із компонентів суспільно- політичної лексики.

Багато запозичень в українській мові з інших слов’янських мов:

• із російської мови: промисловість, котел, вислуга, безробіття, передовиця, народоволець, кадет, завод, паровоз, указ, різночинець, декабрист, нігіліст;

• із польської мови: перешкода, конати, кодло, хлоп, хлопець, міщанин, поєдинок, урядник, збруя, ковадло, вензель, гасло, міць, шлюб, недолугий, дощенту, цілком, раптом, принаймні;

• із чеської мови: брама, влада, огида, паркан, карк;

• із білоруської мови: розкішний, обридати, нащадок, маруда; із болгарської мови: глава, владика, сотворити.

Найтиповіші й наймасовіші запозичення й засвоєння іншомовних слів – це ті лексеми, які в різний час українська мова переймала з неслов’янських мов:

• із давньогрецької мови (грецизми): ангел, ідол, ікона, єпископ, Євангеліє, монах, монастир, клірос, лампада, філософія, історія, етнографія, педагогіка, фонетика, граматика, демократія, партія, пролетаріат, електрон, поема, ода, епос, проза, комедія, хорей, ідея, Андрій, Василь, Панас, Афанасій, Євген, Зоя, Галина, Лідія, Олександр, Петро, Тарас тощо;

• із латинської мови (латинізми): адміністрація, декрет, агітація, агресія, конгрес, конституція, оратор, юрист, адвокат, нотаріус, прокурор, апеляція, ангіна, ампутація, аспірин, інстинкт, рецепт, антена, колектор, турбіна; вектор, інтеграл, аберація, асиміляція, афікс, префікс, інфінітив, абітурієнт, аудиторія, атестат, декан, інститут, університет, екзамен, конспект, лекція, ректор, факультет, студент, літера тощо; латинізми особливо прислужились у збагаченні суспільно-політичної лексики, різних галузевих термінологій – юридичної, медичної, математичної, граматичної тощо;

• із німецької мови: штаб, князь, агент, командир, юнкер, офіцер, броня, панцир, лафет, патронташ, галстук, рюкзак, графин, верстат, домкрат, кран, стамеска, камертон, лейтмотив, танець, абзац, шрифт, шахта, штрек, бухгалтер, вексель, касир, маклер, штраф, фартух, кітель, акція тощо;

• із французької мови: імперіалізм, націоналізм, абсолютизм, бюрократ, комюніке, саботаж, шантаж, ансамбль, балет, бюст, акомпанемент, амплуа, рояль, авангард, арсенал, бригада, гарнізон, парашут, вуаль, блуза, велюр, пальто, трикотаж, одеколон, режим, прем’єр тощо;

• із англійської мови: бульдозер, комбайн, блюмінг, комп’ютер, сейф, телетайп, трактор, трамвай, бункер, танк, мічман, снайпер, бізнес, банкнот, бюджет, бокс, волейбол, матч, гол, рекорд, нокаут, спортсмен, теніс, гольф, футбол, джаз, гумор, памфлет, клоун тощо;

• із італійської мови: бенкет, макарони, карета, банк, газета, акорд, алегро, альт, арія, бас, віолончель, інтермецо, кантата, квінтет, концерт, піаніно, соло тощо;

• із голландської мови: бак, баркас, флот, каюта, шкіпер, вимпел, фарватер, румб, яхта, румпель, осавул, отаман, сагайдак, гайдамака, бурлака, коза, хан, султан, ярлик, аршин, базар, кабала, казна, беркут, кабан, бугай, судак, сазан, ковбаса, балик, лапша, кумис, халва, капкан, халат, чалма, каптан тощо;

• із фінської мови: камбала, морж, норка, нерпа, пельмені, салака, сьомга тощо.

Іншомовна лексика дуже численна, тематично й структурно різноманітна. Вона використовується в усіх стилях мови, особливо в науковому, дещо менше – в публіцистичному.

15. Прямий порядок слів властивий усім стилям мовлення, особливо науковому, офіційно-діловому й публіцистичному. Він важається стилістично нейтральним, оскільки прямий порядок забезпечує висловлювання загального змісту речення без спеціального акцентування логічних чи стилістичних елементів. Висловлюючи думку в усній чи письмовій формі, слова в реченні можна ставити як у прямому, так і в зворотному порядку. У реченні при зворотному порядку слів підмет стоїть після присудка, узгоджене означення – після означуваного слова, неузгоджене означення – перед означуваним словом, додаток – перед пояснювальним словом, обставина способу дії – після присудка. Такий порядок слів найчастіше використовується для логічного виділення окремих членів речення, для надання висловлюванню додаткового смислового відтінку або стилістичного забарвлення, а також для збереження ритму в художньому стилі, особливо в поезії. Зворотний порядок слів є засобом художнього зображення дійсності – інверсія. Інверсія спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному й художньому стилях. Порушення правил розташування членів речення може спричинити двозначність висловлювання. Неправильно побудованим є таке речення: Великий інтерес викликала лекція про наркоманію у батьків. Можна подумати, що лектор розповідав про батьків-наркоманів. Із речення Комісія розглянула два тижні тому висунуті пропозиції незрозуміло, що відбувалося два тижні тому – висунення пропозицій чи їхній розгляд комісією. Потрібно було сказати: Великий інтерес у батьків викликала лекція про наркоманів. Два тижні тому комісія розглянула висунуті пропозиції або Комісія розглянула всі пропозиції, висунуті два тижні тому. Порушенням норми вважається розташування поряд двох прийменників: Необхідно ознайомитися з до позовної заяви доданими документами (замість: Необхідно ознайомитися з документами, доданими до позовної заяви); Квиток дійсний тільки на в ньому зазначений рейс (замість: Квиток дійсний тільки на рейс, зазначений у ньому).

16. В окремий шар виділяються професіоналізми – назви професійних понять: служба, чергування, ризик, злочин, розшук ( юридична сфера). До власне професійної лексики належать слова, вживані групами осіб на позначення предметів і понять, які безпосередньо пов'язані з їхньою професійною діяльністю або родом занять. Професіоналізмам властивий високий ступінь диференціації у називанні знарядь і засобів виробництва, продуктів виробництва та їх складових частин, деталей, різних дій, процесів. За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу, бо нефахівцеві досить щось назвати, не вдаючись до його опису. Більшість професіоналізмів є словами загальнонародної мови, вжитими в переносному значенні. Професіоналізми творять також шляхом скорочення словосполучень, уживаних у літературній мові. Професіоналізми деталізують мовний словник, розширюють його. До лексики обмеженого функціонування належать жаргонізми та йрготизми. Літературній загальновживаній лексиці, а також діалектній і термінологічній протиставляється арготична і жаргонна лексика. Жаргонізми – слова, що вживаються групою людей, об'єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять. Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення і переходу їх до зниженої лексики: дах (ті, хто захищають), променад (прогулянка), кльовий (гарний, хороший) моцик (мотоцикл), велік (велосипед), кукурузник (літак). Близькими до жаргонізмів є арготизми – слова, які зазнали змін навми-вставлялися склади, додавалися звуки тощо: шивар (тої широго (дорого), стибрити (вкрасти), завалитися, плавати (на екзамені) тощо. Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони вживаються в

художньому мовленні та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики, а також для створення реального колориту зображуваної дійсності.

17.Синоніми – слова, близькі за значенням і різні за звучанням: байдужий, апатичний; Група слів, об’єднаних синонімічними відношеннями, називається синонімічним рядом. Наприклад, для позначення форми державного устрою, побудованого на визнанні народу джерелом влади, на принципах рівності й свободи, використовується синонімічний ряд: демократія, народовладдя, народоправство. Значення “який має лікувальні властивості” об’єднує в синонімічний ряд прикметники: лікарський, лікувальний, фармацевтичний, медикаментозний, помічний. У складі синонімічного ряду одне слово є основним, стрижневим, його називають домінантою. Так, серед синонімів боржник, дебітор, довжник домінантою є боржник; у ряду вішалка, вішак, вішало стрижневим є слово вішалка. Cиноніми поділяються на абсолютні (лексичні дублети) й відносні (часткові). Абсолютні синоніми виявляють повний збіг значення: синоніми лінгвістика й мовознавство – кожне слово означає науку про загальні закони побудови й функціонування людської мови; синоніми бурштин і янтар – “скам’яніла смола хвойних дерев”. Відносні синоніми відрізняються одним чи кількома значеннями або відтінками значення: синоніми екземпляр і примірник – збігаються у значенні “одиничний предмет із ряду тотожних, однорідних”: 100 примірників (екземплярів) посібника, лише слово екземпляр вживається у значенні “представник якогось роду – тварин, рослин” (рідкісний екземпляр жоржини), в якому воно не замінюється словом примірник; синоніми інвентар і реманент об’єднуються значенням “сукупність предметів, необхідних для якоїсь галузі діяльності”, але лише словом реманент позначаються предмети, що використовуються в сільському господарстві; синоніми процент і відсоток збігаються в значенні “сота частка числа, яке приймається за ціле, за одиницю”, тільки процент (переважно у формі множини) вживається в значенні “дохід, який одержують на кожні сто грошових одиниць капіталу або грошової суми, покладеної в ощадну касу або банк”. Розбіжності в значенні спричиняють різну сполучуваність синонімів. Наприклад, синонімічний ряд водій і шофер. Слова заміняють одне одне, якщо йдеться про особу, яка працює на автомобільному транспорті: водій вантажівки – шофер вантажівки, водій таксі – шофер таксі тощо. Слово шофер не може замінити слово водій, якщо йдеться про керування іншими засобами пересування, отже, єдино можливими є словосполучення: водій трамвая, водій тролейбуса, водій танка тощо. Окрему групу синонімів становлять слова, закріплені за певним стилем із наявністю виразного стилістичного забарвлення. Вони найпоширеніші в художньому мовленні.

18. Кількісно-іменниковий зворот — це сполучення слова, що має кількісне

значення, з іменником або займенником у формі родового відмінка.

Головним компонентом у звороті можуть виступати кількісні числівники

(два проекти, сім тижнів, двісті гривень), збірні числівники (двоє

працівників, п'ятеро екскурсантів), дробові числівники (півтора аркуша,

дві третини присутніх), неозначено-кількісні числівники (кілька

пропозицій, декілька зауважень, багато проблем, чимало ідей), а також

іменники із значенням визначеної або невизначеної кількості (більшість

присутніх, сотня олівців, дюжина книжок, сила грошей, решта

працівників).

При підметах, виражених числівником або кількісно-іменниковим зворотом,

присудок може стояти в однині та множині.

1. Присудок уживається в однині:

1) якщо підмет, виражений числівником, позначає абстрактну цифру,

наприклад: Вісім ділиться на два і чотири;

2) якщо підмет — складний числівник — закінчується на один: Сорок один

праиівник підприємства отримав премію з нагоди професійного свята;

3) якщо головним компонентом кількісно-іменникового звороту у ролі

підмета виступає кількісний іменник (десяток, сотня, решта, сила,

сила-силенна): Решта квитків на денну виставу вмить щезла з каси (В.

Голота)

4) якщо підмет позначає міру часу, ваги, простору і под.: Минуло кілька

місяиів. і в газетах та журналах можна було прочитати про перші літальні

машини — аероплани й відважних людей-авіаторів, що знімаються в повітря

на тих машинах (Б. Антоненко-Давидович)

5) якщо підмет, виражений іменником з компонентом пів-, наприклад:

півгодини, півміста (у минулому часі присудок ставиться у формі

середнього роду): Ви зовсім забули, що тут щодня буває півсотні й більше

людей (В. Підмогильний)

2. Присудок ставиться у множині:якщо при підметі стоїть означення у формі множини: Стояли всі троє

примовклі й довго дивилися у той бік (О. Гончар);

3. У багатьох випадках при підметах — кількісно-іменникових зворотах

можливе використання присудка в однині і в множині: Більшість дворової

челяді подалася геть — на вільний хліб, до землі або й до міста (Ю.

Хорунжий)

1) при кількісно-іменникових зворотах, другий компонент яких називає

істот, множина присудка вказує на активну або роздільну дію, однина — на

пасивну або спільну дію: Знову кілька осіб відійшло (Н. Кобринська);

2) якщо другий компонент у кількісно-іменниковому звороті називає

неістот, форма однини вказує на загальну сукупність предметів, форма

множини — на окремі предмети: Вже надійшло півтори тисячі заявок на цю

машину; Триста воєнних прапорів, колись буйних і гордих, —принишкло на

землі (Б. Лепкий)

3) при позначенні приблизної кількості літературною нормою допускається

варіантність форм, але частіше використовується форма однини:

Дуже багато праці й клопоту завдав собі Амвросій Крушель-ницький, поки

довів хор до пуття. У ньому брало участь близько сорока чоловік (В.

Врублевська)

19. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не викликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів — реклама, філія, рейтинг, житло, замовлення. Якщо ж рід не підказується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіночого роду. Слова аерозоль, картель, нежить, псалтир, шампунь належать до чоловічого роду, іменники бандероль, барель, бешамель, ваніль, вуаль, емаль — до жіночого. Розрізняються родом омоніми туш1 “рідка або суха фарба”, туш2 “музична п’єса, що використовується як урочисте вітання під час вшанування, вручення нагород тощо” і туш3 “у грі в більярд — ненавмисне торкання кулі, що вважається ударом”. Перший з омонімів належить до жіночого роду, два інших — до чоловічого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і українській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідненістю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за родовою характеристикою у двох мовах. 3. Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше варіюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, реприз і реприза, спазм і спазма, хлющ і хлюща. Як слова спільного (чоловічого і жіночого) роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож, купіль, фальш, харч.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття. Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або частотою вживання. Так у парах бакенбарда — бакенбард, банкнот — банкнота, ковила — ковил, птах — птаха, санаторій — санаторія, туфля — туфель, чорнобиль (ч. р.) — чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, просіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх родові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковживаними. До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. Їх стилістичні особливості можуть збігатися або різнитися: сутінь (нейтр.) — сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) — браслетка (нейтр.), табурет (нейтр.) — табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) — трафаретка (розм.), фасет (спец.) — фасетка (спец.). 4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними. Наприклад, іменник овоч у формі чоловічого роду вживається із одиничним значенням — “плід городніх (польових) рослин”, рідше “плід садових (лісових) дерев, кущів”. Реалізовуючи збірне значення (“м’які плоди будь-яких рослин”), слово виступає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним. До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він уживається у двох значеннях — “спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя”, “прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності”. Іменник жіночого роду метода збігається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словниками як книжний і застарілий. 5. У художній мові трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм: По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б’ється До незвісних берегів (І. Франко). І туркіт повозів, і людські голоси, Дзвінки трамваїв, гомін паровозів Зливаються в одну тремтячу ноту, Мов тремоло великої оркестри (Л. Українка).

6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи й іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за значеннями, тобто не належать до родових варіантів. Це такі іменники, як: адрес (письмове вітання з нагоди видатної події) — адреса (місце проживання чи перебування); вольт (одиниця виміру напруги електричного струму) — вольта (тканина); гарнітур (комплект однохарактерних предметів — меблів, білизни тощо) — гарнітура (комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за кеглем і накресленням); девіз (вислів, формулювання) — девіза (вексель, чек); жовтобрюх (змія) — жовтобрюха (пташка); задум (план дій, намір; основна ідея твору) — задума (стан того, хто заглибився в думки, роздуми); кар’єр (місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня) — кар’єра (просування в якій-небудь діяльності); меліс (сорт цукру-піску) — меліса (рослина); округ (територіальна одиниця) — округа (навколишня місцевість); пар (поле сівозміни) — пара (речовина в газоподібному стані).

20. Останнім часом чимало суперечок з приводу того, яку форму – разу чи раза – треба вживати з дробовими числівниками на позначення десяткових дробів. Суперечки цілком зрозумілі, адже орфографічні словники української мови іменник раз у формі родового відмінка однини, що, як відомо, є типовою іменниковою формою для згаданих дробових числівників, подають лише із закінченням -у незалежно від його значення. Це означає, що з дробовими числівниками треба було б уживати форму разу: збільшити в 7,5 разу, зменшити в 1,6 разу. Проте українськомовні наукові праці, довідники, підручники та інші видання, автори яких користувалися дробовими величинами, засвідчують уживання з дробовими числівниками форми раза. Використання цієї форми, очевидно, зумовлене тим, що іменники чоловічого роду II відміни з вимірювальною семантикою в родовому відмінку однини мають закінчення -а, пор.: не вистачає одного метра і 3,5 метра, одного кілограма і 6,8 кілограма, одного літра і 2,7 літра. Щоб урізноманітнити вживання іменників з дробовими числівниками на позначення десяткових дробів, Інститут української мови НАН України рекомендує поєднувати з ними форму раза. З-поміж цих іменників раз вирізняється своїм найабстрактнішим значенням та залежністю від дробових числівників лише у формі знахідного відмінка з прийменником (в), пор.: збільшити обсяг виробництва в 5,6 раза; знизити собівартість продукції у 2,8 раза; валовий національний продукт зріс більше як у 7,2 раза; тепер на душу населення молока припадає в 4,7 раза менше, ніж на початку 90-х років XX ст. Форму разу залишити за часовим значенням цього іменника: минулого разу, того разу. На жаль, цю корекцію ще не кодифіковано. Але, якщо мішаний дріб має елемент з половиною, третиною, чвертю, то відмінок залежить від числівника, який позначає цілу частину, і тому для числівників два, три і чотири пишемо рази, а для п’ять і більше – разів: у два з половиною рази, у три з половиною рази, у чотири з половиною рази, у п'ять з половиною разів, у шість з половиною разів.

21-

22. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчуються на одиницю (21, 31, 151, 1991 і под.), то присудок вживається в однині: Двадцять один комп'ютер знайшов своє застосування на заняттях.

2. Якщо підмет виражений іменником і числівником, що закінчується на два, три, чотири, то присудок вживається в однині: Чотири студенти пропустили заняття. Чотири студенти змагаються за першість.

3. Якщо у складі підмета є числівник п'ять, шість, сім, вісім, дев'ять, то присудок ставиться чи у множині чи в однині, залежно від контекстового значення підмета:Коли підмет називає пасивні особи, предмети, що подаються у вигляді цілісної, нерозчленованої групи, присудок, як правило, ставиться в однині, наприклад: Шість суттєвих доповнень увійшло до резолюції зборів.Але, якщо підмет називає групу осіб, предметів, кожний із яких діє активно і самостійно, присудок переважно ставиться у множині: Шість аспірантів склали іспит достроково.

4. Якщо у складі підмета є слова більшість, меншість, ряд, частина, багато, кілька, то присудок вживається в однині: Ряд випускників залишилось працювати в Національному університеті ім. Тараса Шевченка. Частина членів комісії дійшла до думки про припинення дії постанови.Може присудок вживатися в множині, якщо головні члени речення розділені підрядними реченнями або є однорідними: Ряд питань, які внесені на залік, будуть поставлені у письмовій формі.

5. Якщо підмет виражений займенниками що, дехто, ніхто, ніщо та ін., присудок вживається в однині: Ніхто не заперечував.

6. Якщо у складі підмета є прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет роду, то присудок узгоджується з підметом, а не з прикладкою: Музей – садиба Лесі Українки сподобався усім; Виставка-продаж відбулася; Школа-інтернат відкрита з ініціативи.

7. Якщо у складі підмета є прикладка – власна назва (Фірма "Світоч"), то присудок узгоджується із загальною, родовою назвою: Фірма "Світоч" відома своїми прекрасними виробами в усьому світі.

8. Якщо однорідні підмети розділені протиставними сполучниками (не – а, не тільки – а й, не лише – а й), присудок вживається в однині: Не тільки економічний, а й юридичний бік справи цікавив промисловців.

9. Якщо у складі однорідних підметів є означення (значна частина, велика кількість, цілий ряд, деяка сума), то присудок вживається в однині: Значна частина словників, велика кількість підручників потребує негайного внесення у програму.

10. Якщо підмет виражений абревіатурою, присудок узгоджується (у роді, числі) з головним словом у словосполученні, від якого утворено абревіатуру: Запорізька АЕС розпочала роботу у визначений графіком час.

11. Якщо підмет, виражений займенником Ви (так звана пошанна множина), позначає однину (у формі Кл. відмінка), то узгодження з присудком здійснюється за ознакою числа, наприклад: Ви уклали річний кошторис?; Сьогодні Ви внесли доречну пропозицію.

Але коли в реченні наявний складений іменний присудок із прикметниковою іменною частиною, він може вживатися як у формі множини, так й у формі однини: Ви призначені (призначений) на цю посаду.Офіційно-ділові стосунки вимагають уживання присудка лише в множині: На мій подив, ви не до кінця зрозуміли переваги даного варіанту.

23. Досить численними є порушення норм уживання похідних прийменників сучасної української літературної мови: передавання їх кальками відповідних похідних прийменників російської мови, використання їх з неправильними формами іменників.

Варто пам’ятати про таку особливість української мови, як позиційні чергування прийменників у, в, з, із, зі (зо), пов’язані з милозвучністю. У цих чергуваннях голосний звук у та звукосполучення із, зі (зо) вживаються для уникнення збігу важких для вимови приголосних, а приголосні в, з – для уникнення збігу голосних. При цьому пріоритетним є усунення збігу голосних.

Прийменник у вживається:

1. Між приголосними: узяв у хлопця, пішов у кіно.

2. Перед приголосними на початку речення: У кімнаті тихо.

3. Після паузи (розділового знака) перед приголосним: Дитина – у плач.

4. Між голосним і приголосним та завжди перед в, ф, льв, св, тв, хв тощо: виглянув у вікно; у хвилини тривоги; зайшла у своїй справі.

Прийменник в уживається:

1. Між голосними: прийшла в оточенні; бачила в озері.

2. Перед голосним на початку речення: В іншій ситуації. В озері купатися краще.

3. Після голосного перед приголосним (крім в, ф, льв, св, хв та ін.): зайшли в ліс; але: побачила у вікно.

Уживання прийменників з, із, зі (зо)

1. З уживається перед словом, що починається на голосний: вийшов з автомобіля; узгодив з управлінням; вирішили з орендою приміщення.

2. З уживається перед приголосним (крім с, ш): одна з них мала вже приїхати; наш керівник – з Херсона; але: вийшов зі школи.

3. Із уживається між приголосними (переважно з, с, ц, ч, ш, щ): із сиром пироги; взяв із шафи; разом із часописом; приїхав із Сімферополя.

4. Зі вживається перед сполученням приголосних, серед яких є з, с, ц, ч, ш, щ: зустрівся зі старостами груп; виїхав зі Сходу; пізно прийшов зі школи.

5. Зо (фонетичний варіант зі) вживається з числівниками два, три та займенником мною: зустрівся зо (зі) мною; разів зо два.Через посередництво російської мови великої сили набули конструкції з прийменником по. Серед них можна виділити такі, що виражають порівняно нові відношення: виступ по центральному телебаченню, проректор з навчальної роботи та ін. Однак велику групу становлять конструкції, у яких прийменник по замінили інші українські прийменники (а часто необхідно вживати взагалі безприйменникові вислови).

Перевантаження прийменником по призводить до штампованості мови.Прийменник по функціонує в українській та російській мовах, однак у російській мові це один з найуніверсальніших прийменників і конструкції з ним виражають велику кількість найрізноманітніших відношень.

24.Звертаючись до кого-, чого-небудь, українці вживають іменники в кличному відмінку. Звертатися можна за іменем, іменем по батькові, за прізвищем, науковим, військовим та іншим званням, за назвою посади, професії тощо, використовуючи водночас і слова українського етикету на зразок чоловіче, жінко, свате, свахо, дідусю, хлопче, дитино, студенте й под.