Http://do.Gendocs.Ru Суспільно-політичне життя в повоєнні роки

Відновлення "залізної завіси". Війна розбудила в інтелігенції надії на послаблення партійно-ідеологічного преса. Діячі культури розраховували, що намітилася, в роки війни тенденції до відносного пом'якшення контролю за інтелектуальним життям суспільства отримає розвиток. Союзницькі відносини з західними демократіями, як і закордонний похід Червоної Армії, не тільки прорвали "залізну завісу", а й створили можливості для розвитку і зміцнення культурних контактів з ними.

Проте цим надіям не судилося збутися. З літа 1946 р. влада розгорнули широкий наступ проти "західного впливу" на розвиток вітчизняної культури. По суті мова йшла про наступ на вільнодумство і будь-який прояв творчої самостійності інтелігенції, про повернення безроздільного партійно-політичного контролю над нею.

У серпні 1946 р. був створений новий журнал "Партійне життя", покликаний взяти під контроль розвиток культури, яка, на думку партійних чиновників, "страждала ідеологічної млявістю, появою нових ідей та іноземних впливів, що підривають дух комунізму". Похід проти "западничества" очолив член Політбюро і секретар ЦК ВКП (б), що відповідав за ідеологію, А.А. Жданов.

"Залізна завіса" був остаточно відновлений у ході розгорнулася в кінці 1948 р. кампанії по боротьбі з "космополітизмом". Країна знову опинилася на тільки в ідеологічній, а й у культурній ізоляції від решти світу. ⁴

Література. Один з перших ударів було завдано по вітчизняній літературі. У постанові ЦК ВКП (б) від 14 серпня 1946 р. "Про журнали" Звезда "і"Ленінград "ці видання звинувачувалися у пропаганді ідей," чужих духу партії ", надання літературної трибуни для" безідейних, ідеологічно шкідливих творів ". Особливій критиці піддалися М. М. Зощенка, А. А. Ахматова, названі в постанові "паскудниками і покидьками літератури". У постанові зазначалося, що Зощенка проповідує "гнилу безідейність, вульгарність і аполітичність" з метою дезорієнтації радянської молоді, "зображує радянські порядки і радянських людей у ​​потворно карикатурній формі ", а Ахматова є типовою представницею" чужої нашому народові пустої безідейної поезії ", просоченої" духом песимізму і упадочніства ... старої салонної поезії ". Журнал" Ленінград "був закритий, а в журналі" Зірка "змінено керівництво.

Різкій критиці були піддані навіть ті письменники, творчість яких цілком відповідало вимогам партії. Так, керівник Спілки письменників А.А. Фадєєв був розкритикований за первісний варіант роману "Молода гвардія", в якому було недостатньо показано партійне керівництво молодими підпільниками; поет-пісняр М.А. Ісаковський - за песимізм віршів "Вороги спалили рідну хату". Критиці піддалися драматург А.П. Штейн, письменники Ю.П. Герман і Е.Г. Казакевич, М.Л. Слонімський. Літературна критика переростала і в прямі репресії. У ході боротьби з "космополітами" були розстріляні П.Д. Маркіш і Л.М. Квітко, велося слідство у "справі" І.Г. Еренбурга, В.С. Гроссмана, С.Я. Маршака.

Наукові "дискусії". У роки війни знання вчених були затребувані владою, багатьох з них повернули з ув'язнення. Поступово, хоча й у відомих рамках, йшло відродження вільнодумства в науці, без якого вона приречена на загнивання. Творча атмосфера не була втрачена і після перемоги, коли розгорнулися жваві дискусії серед істориків, філософів, біологів, фізиків, кібернетиків, економістів. Проте ці дискусії були використані партійним керівництвом для "посилення партійної спрямованості науки", а окремими її представниками - для зведення рахунків з науковими опонентами. ⁵

Найбільш типовою з таких "дискусій" стала дискусія з проблем біології. Її ініціював президент Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна Т.Д. Лисенко. Зробивши запаморочливу кар'єру в 30-і рр.. на критиці "куркулів від науки". Домігшись арешту в 1940 р. академіка Н.І. Вавілова(помер в саратовській в'язниці в 1943 р.), Лисенка в 1947-1948 рр.. відновив атаку на генетиків і біологів-менделістів. Почалася компанія в пресі, спрямована на шельмування "антідіалектіческой" генетики та її представників, які ставили досліди на мухах-дрозофілах. Критика "мухолюбов-людиноненависників" завершилася тим, що на серпневій (1948 р.) сесії ВАСГНІЛ академіки А. Жебрак, П. Жуковський, Л. Орбелі, А. Сперанський, І. Шмальгаузен та їх учні (кілька сотень чоловік) були вигнані з академії, позбулися можливості займатися дослідницькою роботою. Разом з ними виявилася на довгі роки в "вигнанні" і сама генетика, у якій вітчизняні вчені в 30-і рр.. займали провідні позиції.

Боротьбою з впливом західних філософських концепцій була пронизана критика книги Г.Ф. Александрова, керівника відділу агітації і пропаганди ЦК ВКП (б), "Історія західно-європейської філософії" (автора оголосили у терпимості до ідеалістичної, буржуазної і декадентської філософії, відсутності належної полемічності) та інші філософські дискусії.

Економічні дискусії, початок яким було покладено ще в роки війни роботами академіка Є.С. Варги (з проблем розвитку світового капіталізму), завершилися з виходом у світ роботи Сталіна "Економічні проблеми соціалізму в СРСР" (1952 р.), який відкидав будь-які прояви ринкової економіки і обгрунтовувала ще більше одержавлення економічного життя в СРСР. ⁶

1. Історія СРСР. / За редакцією Островського В. П. - М.: Просвіт, 1990.

2. Куріцин В. М. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ. 1929-1940 рр.. Москва.: «Міжнародні відносини», 1998.

3. Левандівський А.А., щетина Ю.А. Росія в XX столітті: Учеб. М.: Владос, 1998.

4. Наше Батьківщину. Досвід політичної історії. Т.2 - М.: Просвіт, 1991.

5. Вітчизняна історія / Під ред.А.А.Радугіна. - М.: Академія, 2003.

6. Посібник з історії Вітчизни / Под ред. Курицина В.М. - М.: Простір, 2000.