72-80	08.12.14
		18-26

19. Особисті немайнові блага, що забезпечують природне існування фізичної особи

20. Особисті немайнові блага, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

21. Правочини. Поняття, види, форми, умови дієздатності правочинів

22. Недійсність правочину, його частини. Загальні і спеціальні наслідки визнання правочину недійсним

23. Поняття, підстави, види представництва. Представництво

24. Довіреність, форма, строк. Припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності

25. Строки в цивільному праві. Поняття визначення, обчислення строків. Види строків.

26. Позовна давність: поняття, види. Початок зупинення перебігу строків позовної давності. Наслідки спливу позовної давності. Вимоги на які позовна давність не поширюється

72. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

73. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою цивільна дієздатність якої обмежена, особою яка не усвідомлює значення своїх дій та обмеження особою, особою яка не усвідомлювала значення своїх дій не могла керувати ними

74. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я та смертю

75. Поняття, види спадкування. Час місце відкриття спадщини. Правовий статус спадкодавців, спадкоємців.

Спадкове право — це сукупність правових норм, регулюючих перехід прав і обов'язків померлого до інших осіб.

 Відкриття спадщини — це наявність певних юридичних фактів, з якими законодавець пов'язує виникнення права спадкування. Спадкові правовідносини виникають із смертю громадянина або з оголошенням його у встановленому порядку померлим.    З часом та місцем відкриття спадщини пов'язане встановлення таких істотних обставин, як:    - визначення кола спадкоємців;    - строк для прийняття спадщини чи відмови від спадщини;    - склад спадкового майна;    - строк для звернення кредиторів з претензіями;    - закон, яким потрібно керуватися;    - строк для видачі свідоцтва на спадщину.    Саме за місцем відкриття спадщини вживаються заходи з охорони спадкового майна і видається свідоцтво про право на спадщину.    Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця, або день, коли за рішенням суду він оголошується померлим.    Особи, які померли в різний час, але в межах однієї доби, називаються комморієнтами. Наприклад, під час катастрофи з гігантським морським лайнером "Титаніком" загинуло понад 1,5 тис. пасажирів в тому числі ряд родин. Спадщина після таких осіб відкривається одночасно і окремо після кожної із них.    Місце відкриття спадщини — останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме — то місце знаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності такого — місце знаходження рухомого майна.    Місцем проживання малолітньої і неповнолітньої особи є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або місце знаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Правовий статус спадкодавця зумовлений видом спадкування. Так, у разі спадкування за заповітом спадкодавцем (заповідачем) відповідно до ст. 1234 ЦК України може бути особа з повною цивільною дієздатністю. Тобто в цьому разі мова йде про особу, яка досягла повноліття (вісімнадцяти років), а також про особу, яка до повноліття набула повну дієздатність, чи якій така дієздатність була надана на підставі ст. 35 ЦК України. Вказана стаття містить вичерпний перелік таких підстав: повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Крім цього, повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому разі фізична особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту державної реєстрації як підприємця.

Якщо спадкування здійснюється на підставі положень закону, спадкодавцем може бути будь-яка фізична особа незалежно від обсягу дієздатності, віку, місця проживання та стану здоров'я.

Спадкодавцем може виступати лише фізична особа - як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства, оскільки, за чинним законодавством, іноземні громадяни й особи без громадянства користуються в Україні цивільною правоздатністю нарівні з громадянами України. Умовою визнання людини спадкодавцем є наявність у неї майна, що може переходити в порядку спадкування, оскільки за відсутності спадщини спадкування не виникає.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

У разі спадкування фізичною особою основна вимога, яка до неї висувається, - бути живою на час відкриття спадщини. При цьому не має значення вік, стан здоров'я, місце проживання тощо. Особи, що померли раніше за спадкодавця або одночасно з ним, не можуть вважатися спадкоємцями останнього.

Примітно, що закон захищає інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. При спадкуванні за законом зачата, але ще не народжена дитина визнається спадкоємцем першої черги (ст. 1261 ЦК України). Крім того, згідно із ч. 2 ст. 1298 ЦК України, якщо заповіт складено на користь зачатої, але ще не народженої дитини, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між усіма спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини. Основна умова закликання до спадкування при цьому - народження дитини живою. Наведене правило застосовується і при спадкуванні за законом. Якщо ж дитина народилася мертвою, то спадкові правовідносини за її участю не виникають. Держава охороняє права та інтереси зачатої, але ненародженої дитини, проте остання до народження не визнається суб'єктом права.

Слід вказати на те, що ст. 1222 ЦК України не встановлює таку умову набуття статусу спадкоємця як прийняття спадщини. Для того, щоб стати спадкоємцем, фізичній особі необхідно бути живою на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України). До відкриття спадщини особа не набуває статусу спадкоємця, як не набуває ніяких прав на майно заповідача. Вчинення дій, направлених на прийняття спадщини, - це реалізація права, що виникло внаслідок відкриття спадщини.