Технологічна карта проведення практичного заняття

	ЕТАП	Час, хв	Навчальні посібники	Місце проведення
1	Корекція знань та вмінь студентів шляхом розв’язання навчальних задач	35	Довідкові дані, набір тестових завдань “Крок - 1”	Навчальна аудиторія
2	Виконання лабора-торної роботи, оформлення протоколу	30	Хімічний посуд, реак-тиви, гідролізат дріжджів
3	Тестовий контроль	10	Тести
4	Аналіз і підведення підсумків заняття	5

Граф логічної структури теми “Вивчення класифікації, особливостей будови та методів дослідження складних білків”

Складні білки

Методи дослідження

Класифікація

Ліпопротеїни

Металопротеїни

Фосфопротеїни

,Будова

Роль

Представники

Будова

Роль

Представники

Роль

Будова

Представники

Хромопротеїни

Флавопротеїни

Гемопротеїни

Представники

Роль

Основні пред-ставники

Міоглобін: роль, будова, діагно-стичне значення визначення в крові

Гемоглобін: роль, будова, сполуки, порушення син-тезу, діагностич-не значення виз-начення в крові

Глікопротеїни

Роль

Будова

Представники

Нуклеопротеїни

Представники

Фізико-хімічні власти–вості НК

Особливості будови небілкової частини

Нуклеотиди

Нуклеозиди

Азотисті основи

Будова

Заняття 5

Тема. Вивчення структури, фізико-хімічних властивостей та класифікації ферментів. Засвоєння методів виявлення ферментів у біологічних об’єктах

Актуальність теми. Ферменти як високоспецифічні біологічні каталізатори забезпечують проходження багатьох тисяч взаємозв’язаних хімічних реакцій синтезу, розщеплення, взаємоперетворень різноманітних органічних речовин з високою швидкістю. За рахунок ферментів відбуваються найважливіші процеси життєдіяльності: експресія генетичної інформації, біоенергетика, синтез і розщеплення молекул. Вивчення структури, функцій і молекулярних механізмів дії ферментів дозволяє розкрити суть основних процесів життєдіяльності, а також використовувати знання про природні каталізатори у хімічній, фармацевтичній, харчовій промисловості, медицині.

Мета загальна - уміти характеризувати ферменти як біологічні каталізатори, пояснювати основні принципи виявлення ферментів у біологічному матеріалі.

Конкретні цілі, уміти:

1. Характеризувати основні особливості ферментів як біологічних каталізаторів, пояснювати їх фізико-хімічні властивості.

2. Характеризувати структуру простих і складних ферментів.

3. Трактувати біохімічні закономірності будови та функціонування різних класів ферментів.

4. Класифікувати коферменти у відповідності до їх хімічної природи, типу реакції, яку вони каталізують.

5. Зображати структурні формули основних коферментів - похідних від вітамінів.

При підготовці до заняття користуйтеся літературою:

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія. - Київ; Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. - С. 86-97.

2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. - С. 66-70; 74–76; 93-97.

3. Мари Р. и соавт. Биохимия человека. – М.: МИР, 1993. – Т.1. - С. 63-68; 81-83; 95-97.

4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф. Биологическая химия. - М.: Медицина, 1998. - С. 120–126; 129; 139-143; 159–162.

Теоретичні питання

1. Ферменти як біологічні каталізатори реакцій обміну речовин; власти­­­вості білків-ферментів.

2. Номенклатура ферментів та їх класифікація за типом реакції.

3. Будова фермент­­­них білків; олігомерні білки-ферменти; мультиензимні комплекси, мебранно-асоційовані ферменти та мультиензимні комплекси.

4. Кофактори та коферменти. Будова і властивості кофермен­­­тів; вітаміни як попередники в біосинтезі кофермен­­­тів.

5. Найбільш поширені коферменти: похідні вітаміну В₁, В₂, В₃, В₅, В₆, В_с, В₁₂, Н та похідні ліпоєвої кислоти.

6. Класифікація коферментів за хімічною природою, типом реакції, яку вони каталі­­­зують.

7. Складні білки-ферменти; проcтетичні групи складних білків-ферментів.

8. Методи виділення ферментів з біооб'єктів, їх фракціонування (ультрацентрифугування, гель- та іонообмінна хроматографія, афінна хроматографія, електрофорез) і аналіз активності ферментів.

На занятті ви повинні будете виконати експериментальну частину роботи згідно з алгоритмом лабораторної роботи та методикою її проведення.

Алгоритм лабораторної роботи 1

1. Збирають 2-3 мл слини.

2. Отримують розведену і прокип’ячену слину (у відповідності до методики експерименту).

3. Готують 3 пробірки, маркують їх, вносять в кожну пробірку субстрат і фермент амілазу, який міститься в слині (відповідно до методики).

4. Інкубують протягом 10 хв. у термостаті при t⁰=38⁰С.

5. Після інкубації вміст кожної пробірки ділять на дві рівні частини - всього 6 пробірок.

6. В 3 пробірках проводять якісну реакцію на продукти гідролізу крохмалю.

Методика проведення експерименту

Визначення термолабільності амілази слини

1. Термолабільність амілази

Принцип методу: про залежність активності амілази слини від температури свідчить розщеплення цим ферментом крохмалю в різних температурних умовах. Ступінь розщеплення крохмалю визначають за реакцією з йодом або реакцією Тромера.

Хід роботи: у чисту пробірку збирають 2-3 мл слини. З неї відбирають 4 краплі слини і додають 16 крапель води (слина розводиться у 5 разів).

Решту слини кип’ятять 5 хв. на відкритому вогні, після чого охолоджують. Потім беруть 3 пробірки, у кожну з яких наливають по 10 крапель 1% розчину крохмалю. В 1-шу пробірку додають 10 крапель розведеної в 5 разів слини, у 2-гу – 10 крапель прокип’яченої слини, у 3-тю – 10 крапель води як контроль. Всі пробірки ставлять у термостат на 10 хв. при 38⁰С. Вміст усіх пробірок ділять на 2 частини і проводять якісні реакції на крохмаль і продукти його гідролізу – глюкозу і мальтозу (всього 6 пробірок).