вступ до мовознавства(лекції)

Лекція 17.09.2013 вступ до мовознавства

Дескриптивна лінгвістика – займається вивченням рівневої організації мови, започаткували америк. На поч.. 20 ст. вони вважали, що лінг скл з фонетики лексикології синтаксису морфології , потребує осмислення організації мовознавства

Принципи мовознавства :

• Кожен рівень повинен мати свою одиницю

• Одиниці одного рівня повинні бути однорідні

• Одиниці будь-якого рівня виділяються шляхом сегментаціЇ СКЛАДНІШИХ УТВОРЕНЬ

• Одиниці нижчого рівня повинні завжди входити в одиниці вищого рівня, між ними існують ієрархічні відносини

Основу фонологічного рівня складають фонеми.

Градуальні поняття системності в філології позначають, що різні ступені систем не є однаковими. Ступінь системності завжди залежить від кількості одиниць. Чим менше одиниць тим більше він системний.

Мова є відкритою системою. Мова змінюється і вперше на це вказав Шаф Маттел. Мова вже не така, яка була 10 хвилин тому…

Бумбальт Потебня вони підкреслювали що мова є діяльністю і продуктом цієї діяльності.

Ф.Сесюр запропонував вчення яке носить назву дихотомія( поділ на 2 частини: синхронія і діахронія., тобто мова може вивчатися як статична і динамічна). Він розрізняв синхронічне (описове чи дескриптивне) виокремлює діахронічне ( власне історичне мовознавство).

Кочерган – синхронія це стан мови в певний момент її розвитку і також це сукупність взаємопов’язаних елементів мови, які наявні і функціонують в певний період. (синхронія іноді розуміється як вивчення мови як системи в абстрагуванні її зміні часового чинника). Діахронія – це історичний розвиток мови. Іноді діахронія це дослідження мови у процесі її історичного розвитку.

Кожна мова на будь-якому синхронному зрізі це єдність стійкого і змінного. Стійкість в мовленні необхідна для того, щоб усі носії( мовці) зрозуміли звернення та передавали досвід поколінь. Змінність у мові необхідна для того, щоб фіксувати і позначати нові явища не тільки мови але і людини.

Мова як знакова система.

Термін знак започаткував Форд Рояль Гумбальд, Потебня Фортунато, де Кортоне, Богородицький.

Термін знак у мові отримав позначку як спеціального лінгвістичного визначення.

Сесюр у 1916 році у праці запропонував визначення мови як мова є система знаків, які виражають ідею і ми назвали її Цеміологією. Таким чином виникає ще одна наука семіотика таким чином назву запропонував Пірс і Моріс… маємо праці Основи теорії знаків та Знаки, мова і поведінка.

За Білецьким загальна семіотики скл з 3 частин:

• Синтактика(це наука про сполучення знаків)

• Семантика ( наука про значення знаків)

• Прагматика(наука про ставлення до знаків тих хто їх використовує)

Какова прагматика вашого вихеиризма?-Чем визвано такое поведение?

Батьком лінгво-семіотики є Сесюр. Основним поняттям семіотки є знак.

Знак – матеріальний чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання і спілкування. Знак найчастіше виступає в ролі замінника іншого предмета і використовується для одержання зберігання і перетворення а також передачі інформації.

Табл. В зошиті

Особливості мовних знаків :

• За Білецьким мовні знаки завжди «біологічні», вони завжди використовуються в комунікативних ситуаціях

• Усі мовні знаки умовні не образні

• Мовні знаки є складними і є елементами мовної ситуації

• Не є ізольованими знаками

• Мовні знаки є спеціальними але не є універсальними і індивідуальними також соціальними

• У спілкуванні мовні знаки є звуковими сигналами(акустичними)

• Мовні знаки можуть утв сполучення для повноти передачі інфо

• Знаки відносяться один до одного як складникові частини вищого і нижчого класів чи рівнів

• Знак майже завжди багатозначний( виключення терміни)

• Знаки репродуктивні(легко відтворюються)

• Кожен знак може замінюватися іншим знаком з іншої системи

• Знаки пов’язуються

• Знаки зазнають змін стосовно форми і значення

• Знаки мають не одно а кілька значень вони полісемічні

• Теоретично мовні знаки є константами або інваріант, практично в процесі мовлення вони виступають як варіант постійних величин.

Особлива складність мови як знакової системи полягає в тому, що вона має:

• Кілька відносно закритих мовних систем

• Відносно відкритий набір лексичних значень до яких належать слова словосполучення які мають певну граматичну структуру

За Кочерганом своєрідність мови як знакової системи зумовлена:

• Мова виникає природним шляхом

• Постійно розвивається, удосконалюється, має динамічний характер

• Мова універсальних засіб спілкування вона збирає людський досвід

• Мова є поліфункціональною знаковою системою

• Мові притаманні такі риси як репрезентація гносеологія і прагматика

• Мова знаряддя мислення

• Мова багатоярусна і складна ієрархічна система, вона має два способи організації прагматичний та синтагматичний.

18.09.2013

Характерними рисами мовних знаків є:

• Абстрактність

• Конкретизація їх у висловлюванні

• Можливість використання у відповіді без посередніх подій і ситуацій

В зош.

Теорію знаків розвинув Кочерган. Він пропонує таку схему – речення чи висловлювання це суперзнаковий рівень, словосполучення слово морфема це знаковий рівень

Склад фонема це субзнаковий рівень.

25.09.2013

Апарат мовлення складається з 3 груп органів

1)дихальні органи легені нижчий поверх апарату мовлення, трахеї(дихальне горло), бронхи.

Клікси – причмокування.

2)Гортань, розширена частина трахеї.

3) рухомі і нерухомі органи мовлення- зуби, альвеоли, язик, піднебіння, тверде піднебіння, носова порожнина.

Звуки утворюються завдяки резонаторам – ротова порожнина, ніс, глотка,губи.

Для того щоб звук утворювався:

• Необхідна праця першої групи

• Нервові імпульси

• Робота дихального апарату

• Складна робота голосових зв’язок губ піднебіння рухи нижньої щелепи.

Артикуляція – це утворення звука, тобто робота апарата мовлення. Артикуляція всіх звуків полягає в підготовці резонаторів.

В артикуляції звука є 3 фази:

• Приступ( екскурсія)- підготовка до вимови

• Витримка тобто сама вимова

• Відступ (рекурсія) – закінчення звука

Звуки мовлення мають певні класифікації:

• За підйомом(голосні) середній верхній нижній

• Передній ряд – не губні

• Задній ряд – губні

• За довжиною

• Приголосні – шумні, сонорні, зімкнені, щелинні, глухі, дзвінкі, губні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, бокові, дрижачі(латиральні, мімбранти) прості, африкати, палатальні, не палатальні( м’які та тверді).

Транскрипція – вимова звучання.

Види:

• Вузька( фонетична)

• Широка( фонологічна)

Білецький

Система транскрибування завдяки латиниці.

Система транскрипції на основі російського алфавіту.

Фонетична – для запису індивідуального мовлення, для вивчення іноземних мов.

Транслітерація – це заміна звуків одного алфавіту на інший.

Модель складу завжди має три моменти:

• Приступ

• Вершина

• Відступ

Гаплологія – спрощення вимови.

Типи наголосу:

Силові

Довжинні

За висотою

Рухомі

Не рухомі

Словесні

Фразові

Логічні

Змістовні

Все це вивчав Зіндер та Щерба.

Інтонація – нейтральна,перелічувальна, недовершеного висловлювання,запитувальна,оклична.

Ритмомелодика- вивчає чергування наголошених і ненаголошених звуків.

Лексикологія!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Наука про слово, номінативні засоби спілкування.

Основна одиниця – слово.