Методичні рекомендації до самостійного вивчення теми

Вивчення прийомів економічного аналізу доцільно розпочати з більш загального поняття – методу економічного аналізу, оскільки прийоми потрібні для того, щоб реалізувати на практиці метод до­слідження.

При розгляді методу економічного аналізу необхідно виходити з того, що в основу вивчення економічних явищ і процесів покладено діалектичний метод, який базується на аналізі та синтезі – двох сто­ронах пізнавального процесу, а також індукції та дедукції – двох сторонах логічного методу дослідження. В процесі вивчення теми важ­ливо засвоїти, як основні закони та принципи діалектики (оцінка явищ у їх взаємозв’язку та взаємообумовленості, вивчення реального світу у становленні та розвитку, розкриття діалектичного протиріччя цього розвитку, боротьби нового та відмираючого, перехід кількісних змін у якісні) знаходять своє відображення у процесі здійснення економічного аналізу.

Сутність методу економічного аналізу проявляється у системі прийо­мів, які використовуються для досягнення поставлених цілей в процесі вирішення конкретних управлінських задач. Всі прийоми аналізу за масштабами застосування поділяються на загальнонаукові, тобто характерні для будь-якого економічного дослідження, та спе­цифічні, які застосовуються лише в окремих випадках у залежності від характеру вихідної інформації. У свою чергу специфічні прийоми еко­номічного аналізу об’єднуються у дві підгрупи:

• традиційні, до яких відносять прийоми аналізу, що не потре­бують складного формального апарату, але мають значну істо­рію застосування (порівняння, відносні та середні величини, класифікації, групування, а також прийоми, які базуються на елі­мінуванні – індексний метод, ланцюгові підстановки, метод різниць, балансовий метод);

• економіко-математичні, які використовують для досягнення по­ставлених цілей апарат провідних розділів математичної науки. Найбільш широке застосування в економічному аналізі отри­ма­ли математико-статистичні методи (кореляційно-регресійний, дисперсійний, коваріаційний аналіз та ін.) та методи дослід­жен­ня операцій та оптимальних рішень (метод лінійного та дина­міч­ного програмування, теорія ігор тощо).

В процесі вивчення даного розділу курсу слід звернути увагу на з’ясування логічної основи кожного методу, що створює базу для усві­домлення їх можливостей та меж застосування. В процесі підготовки необхідно враховувати, що теоретичні основи і методика застосування деяких прийомів детально вивчалися в курсах вищої математики, статистики, економетрії.

При вивченні прийому порівняння важливо зрозуміти, як дося­га­ється порівнянність в трьох аспектах – у часі, просторі та методології, а також навчитися оцінювати результати порівняння за допомогою спеціальних показників і вибирати напрямки порівняння.

Основна увага при вивченні теми повинна бути приділена методиці застосування технічних прийомів кількісного вимірювання впливу факторів на кінцеві результати процесів, які підлягають дослідженню. У зв’язку з цим, доцільно розпочати вивчення із визначення факторів та резервів господарської діяльності та їх класифікації. Слід роз­різ­няти інтенсивні та екстенсивні фактори, постійні та змінні, первинні та вторинні, кількісні та якісні, суб’єктивні та об’єктивні.

Вибір конкретного прийому факторного аналізу визначається ви­дом факторної залежності. Вплив факторів при стохастичній залеж­ності вивчається переважно за допомогою математико-статистичних методів, при функціональній (детермінованій) – за допомогою тради­цій­них прийомів. В основу більшості традиційних прийомів фак­тор­ного аналізу покладено прийом елімінування, суть якого полягає в побудові системи умовних показників, де всі компоненти складного економічного явища крім одного, досліджуваного, вважаються незмін­ними. Вірне використання прийому можливе лише після визначення типу функціонального факторного взаємозв’язку – адитивного, муль­ти­плікативного, кратного чи змішаного.

Найбільш універсальним прийомом традиційного факторного ана­лізу є прийом ланцюгових підстановок. Його розрахункові формули визначення ступеню впливу факторів для моделі виду R = f(a, b, c, d), де R – результативний показник; f – функція, що відповідає типу функціонального факторного взаємозв’язку; а, b, c, d – фактори, вплив яких вивчається, мають наступний вигляд:

Δ R_а = f (a₁ · b₀ · c₀ · d₀) – f (a₀ · b₀ · c₀ · d₀);

Δ R_b = f (a₁ · b₁ · c₀ · d₀) – f (a₁ · b₀ · c₀ · d₀);

Δ R_с = f (a₁ · b₁ · c₁ · d₀) – f (a₁ · b₁ · c₀ · d₀);

Δ R_d = f (a₁ · b₁ · c₁ · d₁) – f (a₁ · b₁ · c₁ · d₀).

Застосування прийому ланцюгових підстановок для адитивної залежності призводить до балансового методу аналізу, при якому умовні показники не обраховуються з огляду нераціональності такого розрахунку, а ступінь впливу фактора на результативний показник визначається абсолютною зміною самого фактора, скорегованою на знак фактора у вихідній формулі взаємозв’язку.

Мультиплікативні залежності найбільш часто зустрічаються в теорії і на практиці економічного факторного аналізу; застосування для них прийому ланцюгових підстановок вимагає дотримання послі­довності підстановок у суворій відповідності до порядку включення факторів у формулу взаємозв’язку. Побудова такої формули має здій­снюватися за наступними правилами:

• побудову моделі розпочинають з кількісного за своїм харак­те­ром показника;

• кожний наступний співмножник у формулі взаємозв’язку пови­нен містити в собі елемент попереднього, а саме: перший кіль­кісний показник повинен повторюватися у знаменнику другого фактора, чисельник другого – у знаменнику третього, чисельник третього – у знаменнику четвертого і т. д. Результативний показ­ник повторюється у чисельнику останнього фактора, що пере­творює рівність у тотожність;

• кожний співмножник повинен мати реальний економічний зміст. При правильній побудові моделі економічний зміст має також і добуток будь-якого числа факторів, що стоять поряд.

Наприклад, потрібно визначити вплив факторів на обсяг вироб­ництва (Q) при наявності даних про вартість основних виробничих фондів (Ф) і чисельності робітників (Т). Обидва показники (як Ф, так і Т) можуть розглядатися як кількісні, тобто побудову формули можна розпочинати з будь-якого з них:

При оцінці отриманих формул взаємозв’язку очевидним є те, що перша формула непридатна для подальшого аналізу, так як другий її співмножник не має економічного змісту. З другої формули видно, що на обсяг виробництва впливають фактори: чисельність робітників, їх фондоозброєність () та фондовіддача (). Далі проводиться роз­ра­хунок значень факторів за порівнювані періоди і визначається вплив факторів за загальною схемою.

Вплив факторів при мультиплікативній формі залежності може визначатися також індексним методом та способами абсолютних і відносних різниць, які є різновидами прийому ланцюгових під­ста­новок. Але незалежно від вибраного прийому їх використання повин­но розпочинатися з побудови формули взаємозв’язку у відповідності із розглянутими вище правилами.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для індексного методу:

Індексний метод дозволяє виявити також відносне відхилення фак­тора (у відсотках). Абсолютне відхилення визначається як різниця між чисельником і знаменником відповідного індексу. Очевидно, що роз­рахунок абсолютного приросту індексним методом є тотожним роз­рахунку з використанням прийому ланцюгових підстановок.

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для способу абсолютних різниць отримують винесенням за дужки спіль­ної частини в формулах прийому ланцюгових підстановок:

Δ R_а = (a₁ – a₀) · b₀ · c₀ · d₀;

Δ R_b = a₁ · (b₁ – b₀) · c₀ · d₀;

Δ R_с = a₁ · b₁ · (c₁– c₀) · d₀;

Δ R_d = a₁ · b₁ · c₁ · (d₁ – d₀).

Розрахункові формули визначення ступеня впливу факторів для спо­собу відносних різниць:

Δ R_а = R₀ · (І_а – 1);

Δ R_b = R₀ · І_а · (І_b – 1);

Δ R_с = R₀ · І_а · І_b · (І_с – 1);

Δ R_d = R₀ · І_а · І_b · І_с · (І_d – 1).

Розрахунок ступеня впливу факторів повинен завершуватися пере­віркою:

Δ R = R₁ – R₀ = Δ R_а + Δ R_b + Δ R_с + Δ R_d;

І_R = = І_а · І_b · І_с · І_d,

де  ΔR_а, ΔR_b, ΔR_с, ΔR_d – абсолютний приріст результативного показ­ни­ка за рахунок впливу відповідних факторів;

І_а, І_b, І_с, І_d – індекси відповідних факторів.

Індексний метод більш доцільно використовувати у випадках, коли розрахунок здійснюється по сукупності суб’єктів господарювання, решту – як більш раціональний варіант при дослідженні одного суб’єкта. При цьому спосіб абсолютних різниць зручніший для випад­ку, коли значення факторів отримані без округлень (правильність роз­рахунку підтверджується перевіркою); якщо ж при розрахунку зна­чень отримують дробові числа, то слід дотримуватись високої точ­нос­ті проміжних розрахунків, а заокруглювати вже значення отриманих приростів. Метод відносних різниць застосовують у випадку, коли відсутня інформація про абсолютні значення окремих показників, але є дані про їх відносну зміну. Для цього методу також зберігається вимога до високої точності проміжних розрахунків.

Застосування прийому ланцюгових підстановок для кратних та змі­шаних типів взаємозв’язку факторів не має такої жорсткої регла­мен­тації як при мультиплікативних залежностях. Послідовність під­ста­новки визначається на основі аналогів в економічній літературі, а при відсутності останніх – на розсуд дослідника, виходячи із характеру факторів. Наприклад, при розрахунку впливу факторів на зміну рівня загальної рентабельності за розрахунковою формулою де П – сума чистого прибутку, Ф – середньорічна вартість основних виробничих фондів, ОК – середня вартість матеріальних оборотних коштів, підстановку розпочинають із знаменника показника, виходячи з того, що авансування ресурсів передує отриманню прибутку, тобто перший умовний показник має вигляд:

а другий –

У спеціальній економічній літературі пропонується ряд методів розкладу приросту результативного показника за факторами, не пов’я­заних з умовностями та обмеженнями прийому ланцюгових під­ста­новок. Серед вказаних методів найбільш визнаним є інтегральний. Його розгляд пропонується на самостійне вивчення студента.

Поглиблене вивчення ступеня впливу факторів досягається дета­лізацією явищ, що підлягають дослідженню, у часі, у просторі та за факторами. Остання досягається шляхом перетворення вихідних фор­мул через їх подовження, розширення та скорочення. Така процедура має назву детермінованого моделювання. З технікою його проведення студенту рекомендується ознайомитися самостійно. Далі розрахунок впливу факторів за новою формулою взаємозв’язку проводиться згідно з традиційними методами факторного аналізу.

Серед математико-статистичних методів в теорії та практиці еко­номічного аналізу найбільш розповсюдженим є метод кореляційно-регресійного аналізу. З методикою його проведення студенти ознайо­милися у курсі статистики.