Змістовий модуль 2. Теоретичні основи макроекономіки. Закономірності розвитку світового господарства

Тема 10. Конкуренція і монополія і монополія в ринковій економіці

Питання для самостійного вивчення

1. Види монопольних утворень.

2. Заходи антимонопольної політики держави.

Література

1. Борисов Е. Ф. Экономическая теория. Курс лекций для студентов высших учебных заведений [Електронний ресурс] / Е. Ф. Борисов. – Режим доступу: http://pravo.biz.ua/content/071/

2. Крупка М.І. Основи економічної теорії: підручник/ М.І.Крупка, П.І.Островерх, С.К.Реверчук.- К.: Атака, 2008.- 344с.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник/ За ред. Т.Н. Климка, В.П. Несторенко.- К.: Вища школа.- Знання, 2007.-743с.

4. Костюк В.С. Економічна теорія: навч. посібник / В.С.Костюк, А.М.Андрющенко, І.П.Борейко. – К.: Центр учб. Л-ри, 2009. -282с.

5. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / В. Д Базилевич. – К., 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rutracker.org/forum/viewtopic.php?t=2378367

6. Економічна теорія. Політекономія. Навчальний пос. [Електронний ресурс] - За заг. ред. В. М. Семененка та Д. І. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 360 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.com.ua/15510518/ politekonomiya

7. Любимов Л.Л. Введение в экономическую теорию: учебник - Книга 2 [Електронний ресурс] / Л.Л.Любимов – Режим доступу: http://vuzlib.net/beta3/html/1/3575/

8. Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії: підручник [Електронний ресурс] / Ю. В.Ніколенко. – К.: ЦНЛ, 2003 . – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/OsnEkTeor/ zmist.htm

9. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Частини І, ІІ, ІІІ. КНУ ім. Т. Шевченка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/26/2/

10. Васильева Е.В., Макеева Т.В. Экономическая теория. Конспект лекцій / Е.В.Васильева, Т.В.Макеева. - М.: Юрайт, 2009. — 192 с.

11. Экономическая теория: политэкономия / Под ред. Базилевича В.Д. - М.: Рыбари, 2009. — 870 с.

12. Економічна теорія: навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 256 с.

Теоретичні відомості

Монополія – великі підприємства або їх об’єднання, що концентрують значну частину виробництва і збуту певного виду продукції і за рахунок цього домінують на ринку з метою одержання монопольного прибутку.

Види монопольних утворень:

Картель – це об’єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яка не позбавляє їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає узгоджені дії між ними з окремих питань (розподілу ринків збуту, квотування обсягів виробництва, встановлення певного рівня цін і т.д.).

Синдикат – це об’єднання ряду підприємств однієї галузі у сфері комерційної діяльності.

Трест – це об’єднання власності і управління підприємств однієї або кількох галузей з повною ліквідацією виробничої та комерційної самостійності.

Багатогалузевий концерн – це об’єднання багатьох підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, які контролюються головною фірмою за рахунок володіння нею контрольними пакетами акцій цих підприємств.

Конгломератні об’єднання – це монопольні об’єднання, які утворилися шляхом поглинання прибутків підприємств різних галузей і які не мають ні виробничої, ні технічної єдності.

Антимонопольна діяльність - це комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій. Таке обмеження випливає з того, що монополія не є ефективною формою ринкового господарювання, вона, підвищуючи ціни та зменшуючи обсяги виробництва, негативно впливає на суспільну економіку. Поява ж монополії (монополізму) випливає з суті самої конкуренції: конкуренція стимулює об'єднання підприємств в крупні з ціллю виграти конкурентну боротьбу. Вперше антимонопольні заходи були прийняті наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація у цих країнах відбувалася найінтенсивніше.

Антимонопольні закони формально забороняли трести та деякі інші форми монополій. Вони грунтувалися на такому розумінні сутності монополій, як повне (абсолютне) панування однієї компанії (чи їх об'єднань), або повне виключення конкуренції.

Існують американська та європейська системи антимонопольного права. Перша бере свій початок від закону Шермана (1890 р.) і з доповненнями 1914, 1936, 1950 рр. залишається єдиним антитрестівським законом Америки. Він забороняє не лише різні форми монополій, а й саму спробу монополізувати торгівлю.

Тим самим законом обмежувалась діяльність трестів і картелей.

Наступні закони забороняли злиття компаній, якщо воно вело до істотного послаблення конкуренції або до встановлення монополій.

Антимонопольні закони втілюють у життя спеціально створені органи. У США - Федеральна торговельна комісія й Антитрестівське управління Міністерства юстиції. Головною метою антимонопольних законів є обмеження ионополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка дрібного бізнесу та сприяння йому.

Європейська та японська системи антимонопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою.

Більшість антимонопольних законів у європейських країнах забороняють такі види монопольних угод, як угоди про поділ ринків, фіксовані ціни тощо. У Німеччині монополією вважається компанія, яка зосередила у своїх руках третину обігу, в Японії - коли частка однієї компанії перевищує 50%, а двох - 75% і більше.

Від директивної економіки Україна отримала у спадок надмонополізовану структуру виробництва та розподілу. Згідно з останніми даними Мінстату, в Україні є 870 підприємств, які мають монопольне становище у випуску промислової продукції. Найбільш високий рівень монополізації виробництва склався в машинобудуванні, металургії, хімічній промисловості.

Найважливішим напрямком побудови в Україні розвинутих ринкових відносин є введення в дію механізмів ринкового регулювання, розвиток здорової конкуренції товаровиробників, демонополізація виробництва.

Для цього вже є певна правова база: на початку 1992 р. в Україні прийнято Закон "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Він спрямований на демополізацію економіки, фінансову, матеріально-технічну, інформаційну, консультативну підтримку підприємств, які сприяють розвиткові конкуренції. Згідно з цим законом, монопольним вважається становище, коли частка окремого підприємця на ринку його продукції перевищує 35%. Закон передбачає контроль за створенням, реорганізацією (злиттям, приєднанням) фірм з метою запобігання виникненню монопольних ситуацій, штрафи підприємців і посадових осіб, а також відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем та несумлінною конкуренцією. Також прийнято Закони "Про Антимонопольний комітет" та "Про захист конкуренції".