Гельмінтози

• Мермітидоз

Інвазійна хвороба дорослих бджіліноді трутнів і маток.

Збудники хвороби - круглі тонкі черви Mermitnidas білого кольору. Статевозрілі самки досягають довжини 150…400 мм і в діаметрі 0,5 мм. Живуть вони у грунті, яйця відкладають на поверхню рослин чи грунту. Одна самка-цо 14000 яєць. Яйця з водою потрапляють в систему живлення бджід чи ін'ших комах.В середній кишці відроджується личинка, яка проникає через стінку кишки в порожнину тіла,це й розвивається до утворення дорослої особини, викликаючи загибель комахи. Самці розвиваються 4...б, самки - Я...10 тижнів. Запліднення проходить у грунті. Зимують самки до весни.

Ознаки і перебіг хвороби

Бджоли заражаються яйцями черзі з, Збираючи воду, нектар і пилок, Хзоріють льотні бджоли-збирадьчйці.Матки і трутні заражаються при передачі їм корму і воли з яйцями мермітілд. Хвороба проявляється у липні ... серпні. Процент заражених особин невеликий (близько 1%). Заражені бджоли пригнічені, черевце їх збільшене, вони не літають і знаходяться у вулику на дні чи повзають біля льотка..

Сприяють хворобі тепле і дощове літо, підвищена вологість, близьке розташування пасік до боліт та інших водоймищ, відсутність медозбору - при всьому цьому бджоли заносять у вулики багато води і медвяну росу, заражені яйцями черви.

Діагноз

Відбирають 50...100 ослаблених і бджіл, що загинули, відвозять у ветлабораторію для препарування і виявлення мермітид.

Профілактика. Для попередження хвороби пасіку розташовують у сухих місцях, об владнують напувалки з проточною водою; вулики утримують у чистості, розміщують їх на підставках, а траву навколо періодично обкошують .

Спеціальні заходи боротьби не розроблені.

Арахнози

• Вароатоз (варооз)

Інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка уражує личинок, лялечок, бджіл, трутнів і маток. Збудник хвороби - гамазовий кліщ Хвороба виникла у кінці 50-х років внаслідок переходу кліща з одиночних індійських бджіл на бджолу медоносну. Хвороба у нашій державі зареєстрована в 1964 році і в даний час є однією із найпоширених та небезпечних.

Самка має сплюснуте тіло, поперечно-овальні форми, розміром 1,1x1,7 мм, коричневого кольору, схожа на оболонку насіння проса. Самці білого кольору, мають майже округлу форму величиною 1,0x0,9 мм, чотири пари ніг і колючо-сисний ротовий апарат. Плідні самки, наживившись на відкритому розплоді чи на бджолах, залазять у комірки з розплодом бджоли за день, а в трутнів - за 1...3 дні до запечатування. Там відкладають яйця, з яких утворюються личинки, а потім самець і кілька самок. Оптимальні умови для розвитку кліщів: температура 34...36С, відносна вологість повітря - 60...80%, Повний цикл розвитку самця проходить за 5,5...6 діб, самки - 6,5...7, максимум - 9 діб.

Самець після запліднення самки відкладає 25 яєць, залазячи у 4...6 комірок з розплодом. Влітку самки живуть 2...З, з осені до весни - 5...8 місяців. На одній бджолиній лялечці може бути до 23 кліщів, на трутневих більше. Кліщ, живлячись гемолімфою розплоду і дорослих особин, може поширювати такі захворювання як септицемія, гафніоз, риккетсіоз, вірусний параліч, мішечкуватий розплід, гнильці, мікози. У порожніх комірках самки зберігають життєздатність 7...8 діб, на трупах бджіл -11 і більше.

Ознаки і перебіг хвороби

Вароатоз наростає з роками і протікає хронічно. Ступінь зараження сімей залежить від пори року також. Весною закліщеність бджіл порівняно з розплодом невелика, восени вона збільшується. Влітку найбільш заражений трутневий розплід, весною і осінню бджолиний.

Клінічні, ознаки хвороби проявляються на 2...З рік після зараження, коли закліщеність становить 20% і більше. Заражені сім'ї у зимовий період шумлять, бджоли вилітають з вуликів і гинуть.

У весняно-літній період бджолосім'ї відстають у розвитку. Влітку і восени біля вулика і у вулику можна виявити недорозвинутих малих за розміром бджіл і трутнів, а також личинок і лялечок. Бджоли і трутні народжуються без крил або ніби з розірваними і зам'ятими крилами. Уражені трутні втрачають здатність до польотів чи до спаровування з матками, кількість їх зменшується.

Значно уражені бджоли за кілька днів гинуть, а у зоні нормальних бджіл скорочується в 1,5...2 рази період життя і знижується продуктивність. Скорочується період життя та яйценоскість маток. При вароатозі на 3...4 рік восени розплід строкатий, личинки і лялечки розкладаються, гнильна маса легко видаляється з комірок, кришечки можуть бути вгнуті і з отворами. Заражені сім'ї можуть гинути у період зимівлі або дуже слабнути.

Діагноз

Пасічна діагностика будується на основі візуальних спостережень. Самок кліща можна легко виявити на бджолах, трутнях і особливо у трутневому і бджолиному розплоді, а також на дні вулика. Для уточнення діагнозу відбирають 50...100 живих бджіл та шматок стільника з трутневим розплодом розміром 3x15 см, (зрізають знизу стільника) і відвозять у ветлабораторію для визначення процента зараження сімей хворобою.

Заходи боротьби

Вароатозом застосовують такі методи боротьби: зоотехнічний, фізичний (термічний), біологічний і хімічний. "'Зоотехнічний метод передбачає утримання сильних бджолосімей, в яких рано весною забирають весь розплід в сім'ї-інкубатори чи знищують його; регулярно вирізають трутневий розплід і використовують будівельні рамки та рамки-ловушки з трутневими комірками. Формують безрозплідні відводки; постійно утримують сітчасті піддони і підрамники для виловлювання кліщів, що осипались. При фізичному методі застосовують однокасетні та багатокасетні термокамери. Бджіл однієї сім'ї струшують через спеціальну лійку в касету, поміщають у термокамеру з температурою 46-48 Сі обробляють 12...15 хвилин. У камеру постійно повинно надходити свіже повітря. Потім бджіл повертають у вулик. Процент осипання кліща високий. Термообробки проводять один раз восени, коли в сім'ї відсутній розплід. Недоліками є трудоємкість, великі затрати часу, можливе запарювання сімей. Тому метод застосовується обмежено. Біометод боротьби з вароатозом базується на використанні різних рослин та рослинних препаратів і практикується бджільниками-аматорами як один з простих, дешевих і доступних. Застосовується препарат КАС-81 (суміш бруньок сосни і полину гіркого), а також рослини: пижмо, богульник, любисток, чебрець, м'ята, полин гіркий, коріандр, часник, хрін та інші, які мають різкий запах; соснова та ялицева олія. Широкого застосування набули акарициди - хімічні препарати, що мають високий ефект і прості в застосуванні:

фенотіазин (варрофен, варроксан) - таблетка на сім'ю силою 5 вуличок, ставлять піддон і бджіл закривають на 15...20 хв обробляють протягом трьох днів підряд;

фольбекс - одна полоска на сім'ю, льотки закривають на ЗО хв., обробляють два дні підряд. Можуть гинути матки;

фольбекс ВА (акпін,неорон) - по одній термічній полосці 4 рази через 4 доби, льоток закривають на 1 год ;

вароатин - аерозоль, вводять протягом 1,5...2 сек. у кожну вуличку та 3...5 сек. - у льоток;

щавлева кислота, 2-процентний розчин - обприскують бджіл з допомогою "Росинки" по 8...10 мл на рамку;

молочна кислота 10-процентна - обприскують як і щавлевою кислотою два рази через 7...10 діб;

вароабраулін - рожевий порошок (по 3...5 г на рамку), обробляють 3...5 разів через 6...7 діб.

амітраз (біпін), який застосовують; розчиняючи 1 ампулу у двох літрах теплої перекип'яченої води і вводять медичним шпріцем (по 10 мл на вуличку) двічі з інтервалом 7 діб, при температурі повітря +5...-5 °С.

Простий у використанні акарицид апістан, який використовують у вигляді полосок - їх поміщають у гнізда і утримують 1...2 місяці, краще в зимовий період. Застосовують препарат байварол. Ефективність біпіну, байваролу і апістану - 98...100%. Більшість акарицидів потрібно застосовувати весною та восени, коли в сім'ї мало або відсутній розплід і дотримувати правил особистої гігієни. Найкращий ефект дає комплекс заходів боротьби.

• Акарапідоз (акароз)

Хвороба дорослих бджіл, маток і трутнів, що викликається кліщами, які паразитують у трахеях комах. Це небезпечна карантинна хвороба.

Збудник – кліщ Akarapis woodi . Самки розміром 100... 200"' х 70... 100 мкм, самці" 1.00... 170 х 60... 100 мкм. Тіло овальне, білувате. Кліщ має чотири пари ніг, з яких перші три пари у самок і самців однакові, а остання пара відрізняється. Ротовий апарат колючо-смокчучий.

Після запліднення, яке відбувається в трахеях, самка відкладає 10 яєць;там же або через дихальця виходить на поверхню тіла бджоли. З яєць утворюються личинки з трьома парами ніг, потім чотиринога личинка-німфа, а потім дорослі кліщі. Цикл розвитку триває у самця 10...13, у самки - 11...16 діб. Самок завжди більше від самців. Без бджоли кліщі швидко гинуть, а в трупах бджіл зберігаються від 12 год до 6 діб.

Проникає кліщ через першу пару дихалець на середньогрудці і розвивається у трахеях, іноді відкрито біля крил.

Ознаки і перебіг хвороби

Хвороба розвивається хронічно і від зараження до захворювання 50% бджіл триває 3...5 років. Спочатку хворобу помітити важко.

Проявляється чітко акарапідоз у день першого весняного обльоту, а влітку—після довгої холодної та дощової погоди. Хворі бджоли не можуть літати і крила у них ніби викручені, розставлені в різні боки - це називається "розкрилиця". Заражені бджоли повзають по землі і швидко гинуть. В уражених сім'ях багато під--мору. Сім'ї можуть гинути чи дуже ослаблюються.

Діагноз ставлять виходячи з клінічних ознак хвороби - наявність "розкрилиці". Для лабораторного аналізу відбирають не менше 50 бджіл з ознаками хвороби і відправляють у ветлабораторію. Там препарують середньогрудку і розглядають зміни в трахеях під мікроскопом. Якщо є жовті цятки і плями на стінках трахей, то це буде перша ступінь ураження, якщо бурі - друга і якщо чорні -третя ступінь. У трахеях можна помітити і кліщів.

Профілактика

Важливо попередити занесення хвороби на пасіку. У не благополучній зоні щороку обстежують бджіл на цю хворобу, відбираючи зразки бджіл у ветлабораторію.

Заходи боротьби

При виявленні хвороби на пасіку накладається карантин, що забороняє кочівлі та реалізацію з пасіки бджіл і маток. Якщо уражено мало сімей, їх можна знищити.

Для лікування застосовують акарициди фольбекс чи фольбекс ВА (неорон, акпін). Перед обробкою вулик герметизують і вносять туди тліючу полоску препарату. Льоток закривають на одну годину. Застосовують препарат 6...8 разів через 7 діб. Можна використати також концентровану мурашину кислоту.

Хвороба зустрічається рідко у зв'язку із застосуванням акарицидів проти вароатозу.

• Піемотоз

Кліщове захворювання бджолиних сімей, яке викликається пузатим кліщем, що паразитує на личинках бджіл,хоча є багатоїдною істотою.

Всі стадії розвитку проходять в тілі самки. Зразу після народження самки запліднюються і живуть 38 діб, самці - 28 діб. Без живлення можуть жити 24...36 годин.

Самців всього 3...4%. від загальної кількості потомства одної особини і один самець запліднює по кілька самок. Самці живляться, проколюючи тіло самки, а самки - на шкідниках зерна і зернопродуктів, а також на різних личинках жуків, метеликів, перетинчастокрилих, рівнокрилих і двокрилих комах.

Може нападати і на людей, викликаючи подразнення шкіри, лихоманку, головні болі, нудоту, утворення почервонінь на шкірі. У тварин підвищується температура і уражується шкіра.

Перебіг і ознаки хвороби

Хвороба спостерігається на пасіках, розташованих поблизу зерносховищ та млинів. Заносять кліща на пасіки різні комахи, гризуни, а також на стільниках і з утеплюючим матеріалом. Кліщ живиться на відкритому 4...5-денному розплоді. На одній личинці буває 3...40 самок піємота і тому тіло її ніби посилане борошном,, пилом.

Внаслідок висисання гемолімфи личинки бджіл через 8... 10 діб стають пусті, сухі і хвороба нагадує європейський гнилець. На дорослих бджолах кліщі проколюють міжсегментарні перегородки і висисають гемолімфу. Сила сімей знижується, спостерігається загибель окремих бджолосімей.

Діагноз встановлюють шляхом виявлення кліщів на розплоді. Краще вирізати шматок стільника з ураженим розплодом і відправити у ветлабораторію для уточнення діагнозу.

Профілактика Дотримання санітарних правил утримання бджіл, чистота на пасіках і у вуликах, вибракування старих стільників, зберігання стільників в чистому стільиикосховищі, просушування на сонці утеплювальних подушок.

Заходи боротьби

Із сімей забирають стільники з ураженим розплодом; сім'ю пересаджують у сухий чистий вулик; гніздо скорочують і добре утеплюють.

Проводять обробку сімей акарицидами (фольбекс, фольбекс ВА). При роботі з зараженими сім'ями дотримують правил особистої гігієни.