Іср № 6. Спеціальні функції у сфері цивільного захисту.

1. Економіка катастроф.

Природні катастрофи є невід’ємною частиною людської історії, але з початком індустріальної ери, до них додалися ще й надзвичайні ситуації техногенного походження.   Так, за підрахунками вчених, до кінця XXI століття щорічні втрати від природних катастроф по всьому світу можуть досягти астрономічних 185 трлн доларів. Оцінка досить приблизна: зміни клімату роблять остаточний підрахунок майже неможливим. Одні тільки тропічні циклони, які стають все частішими, будуть збільшувати витрати на 28-68 млрд. доларів на рік, якщо до цього ще додати збитки від катастроф техногенного характеру, то вартість збитків буде надзвичайно великою.

Катастрофи можуть значною мірою впливати на економіки різних країн, тому доцільно попередньо визначати можливі збитки, і розробляти заходи щодо попередження їх виникнення, або принаймні для мінімізації їхнього негативного впливу. А для ефективності заходів попередження надзвичайних ситуацій необхідно розробляти модель захисту від них, користуючись досвідом країн, які часто зтикаються з подібними проблемами, і мають   значний досвід боротьби з ними.

2. Ранжування регіонів за ступенем потреби в інвестиційних ресурсах на запобігання та ліквідацію наслідків НС.

Серед багатьох проблем, які впливають на складні процеси становлення та ефективне функціонування національної економіки в умовах ринку, необхідно виділити найважливішу - проблему формування фінансових ресурсів, які забезпечують відтворення та оновлення матеріально-технічного потенціалу виробництва. Система фінансового забезпечення розвитку всіх галузей народного господарства включає такі важливі форми як кредитування та інвестування. Інвестиції, як свідчить міжнародний досвід, відіграють особливу роль у розбудові держави. Позитивні тенденції у розвитку економіки країни дозволяють успішно вирішувати найбільш гострі проблеми, виявити регіональні та галузеві пріоритети, окреслити шляхи реалізації інвестиційної політики.

Останніми роками в країні спостерігається позитивна динаміка в зміні обсягів реального інвестування, які спрямовуються у національну економіку

3. Домінантні показники під час вибору регіону інвестування.

Показники	Роки
	2004	2005	2006	2007	2008	2009
Капітальні інвестиції, всього, млн грн: - у тому числі в основний капітал, млн грн - у тому числі в основний капітал, %
	89314	111174	148972	222679	272074	192878
	75714	93096	125254	188486	233081	151777
	85	83	84	85	86	79
Капітальні інвестиції за рахунок внутріш- ніх джерел: - млн грн. - %
	66486	79247	116164	173912	215167	138742
	74	72	78	78	79	72
Капітальні інвестиції за рахунок коштів іноземних інвесторів, %
	3,6	5,0	3,7	3,5	3,3	4,5

Потреба в інвестиціях для реформування і перебудови економіки постійно зростає внаслідок необхідності відновлення діючих виробничих фондів. У цій ситуації при обмеженості національних заощаджень великого значення починають набувати іноземні інвестиції як додаткове джерело фінансування.

За оцінками фахівців обсяг необхідних іноземних інвестицій у нашу економіку становить понад 40 млрд дол. США.

Західні економісти доводять, що планування економічного зростання в країнах, що розвиваються, на сьогодні неможливе без допуску іноземного капіталу в економіку кожної з них. При цьому в кожному випадку знаходять певні аргументи на користь іноземного капіталу як найбільш ефективного засобу для досягнення національного процвітання.

Тому залучення іноземних інвестицій в українську економіку є одним з найважливіших завдань, яке має бути в найближчі роки вирішене керівництвом держави.

Закордонний капітал необхідний нашій країні з кількох причин:

- економічна криза і різке скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів вимагають залучення закордонних джерел фінансування конкретних проектів у виробничій та бюджетній сферах;

- застосовані іноземними інвесторами сучасні технології здатні істотно підвищити конкурентоспроможність вітчизняного виробництва (що дуже важливо для експортоорієнтованих галузей);

- підприємства з іноземними інвестиціями, створюючи нові робочі місця, сприяють підвищенню рівня зайнятості населення України і зниженню соціальної напруженості;

- конкуренція між підприємствами з іноземними інвестиціями й українськими підприємствами може відігравати суттєву роль у боротьбі з монополізмом на внутрішньому ринку;

- у довгостроковій перспективі "вбудовування" України у світовий цикл руху капіталу сприятиме інтеграції нашої держави у світове господарство та отриманню нею оптимальної "ніші" у міжнародному поділі праці.

Прямі капіталовкладення в промисловість не тільки приносять країнам, що розвиваються, чистий приріст національного багатства, але й сприяють припливу іноземних фахівців, які працюють на піднесення технічного й культурного рівня країни, полегшують можливість підготовки кваліфікованих кадрів, поширюють найсучасніші технологічні методи. Інвестиції в транспорт, зв'язок, комунальне господарство розглядаються як один з найсильніших стимулів, що активізує діяльність національних виробників.

Протягом 2003-2009 років позитивна динаміка характеризує як внутрішнє, так і зовнішнє інвестування в економіку країни. У 2005 році приріст капітальних інвестицій за рахунок внутрішніх джерел був найменшим (22,2%), на відміну від приросту ПЗІ. Така ситуація зумовлена, у першу чергу, зниженням темпів зростання ВВП (2, 7% у 2005 році, проти 12,1% у 2004-му).

Разом з тим аналіз даних, що наведені в табл. 5.6, свідчить, що частка ПЗІ в структурі капіталовкладень постійно зростає, і різниця в співвідношенні між часткою, що інвестується з внутрішніх джерел, та ПЗІ постійно зменшується.

В Україні створено певну законодавчу базу для розвитку іноземного інвестування. Власне законодавство про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції з'явилося після прийняття 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України. Мова йде про такі документи:

- Закон України від 18.09.1991 р. "Про інвестиційну діяльність".

Став першим нормативним актом, який в узагальненому вигляді відображає правові, економічні й соціальні умови інвестиційного процесу на території України.

- Закон України "Про іноземні інвестиції" від 13 березня 1992 року. Це перший нормативний акт, що регламентував процес саме іноземного інвестування в Україні.

- 19 березня 1996 року було прийнято новий Закон України "Про режим іноземного інвестування", згідно з яким для іноземних інвесторів на території України було встановлено національний режим інвестиційної та іншої господарчої діяльності, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Зокрема цей Закон передбачає, що для окремих інвестиційних проектів із залученням іноземних інвестицій, які реалізуються відповідно до державної програми розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери, а також для окремих територій може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. До того ж чітко встановлено порядок присвоєння економічному суб'єктові статусу підприємства з іноземними інвестиціями.

У розділі II Закону України "Про режим іноземного інвестування" також установлюються державні гарантії захисту іноземних інвестицій.

Отже, законодавство України гарантує іноземним інвесторам:

- захист від примусового вилучення іноземних інвестицій (за винятком випадків виконання рятувальних робіт у разі стихійного лиха, аварій, епідемій і надзвичайних ситуацій), а також від незаконних дій державних органів та їх посадових осіб;

- компенсації та відшкодування збитку, завданого іноземним інвесторам (включаючи втрачену вигоду і моральний збиток, завданий їм унаслідок дій чи бездіяльності, неналежного виконання державними органами України своїх обов'язків);

- вивезення доходів і майна в разі припинення інвестиційної діяльності (тобто реалізація права на повернення не пізніше, ніж через 6 місяців від дня припинення діяльності, інвестицій у натуральній формі чи у валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі відповідно до їх реальної вартості на момент припинення інвестиційної діяльності);

- безперешкодне й негайне переведення за кордон прибутку, доходів та інших коштів, отриманих унаслідок здійснення іноземного інвестування.

Основними документами, які регламентують певні аспекти інвестиційної діяльності в українській економіці та сприяють її розвитку є Указ Президента України "Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні", "Програма розвитку інвестиційної діяльності України на 2002-2010 роки". Також існує низка інших програмних документів, які відпрацьовані провідними спеціалістами центральних органів державного управління і які визначають стратегічні та пріоритетні напрями розвитку економіки країни.

З часу одержання незалежності уряд України намагається заохотити іноземних інвесторів до вкладання коштів у розвиток економіки. Але попри суттєві зусилля у формуванні відповідних організаційно-економічних та правових засад зміцнення інвестиційного клімату, міжнародними експертами відзначається зниження інвестиційної при вабливості України.

Для оцінки сучасного інноваційного клімату в Україні звернімо увагу на міжнародні рейтинги ведення бізнесу та на оцінку конкурентоспроможності вітчизняної економіки нашої країни за основними показниками. На жаль, за міжнародними оцінками рейтинги України не посідають високих місць і не мають позитивних прогнозів на підвищення.

Так, за версією агентства Economist Intelligence Unit (EIU), якість бізнес-середовища в Україні оцінюється 75 місцем серед 82 країн. Американське видання Wall Street Journal, разом з американським неурядовим фондом Heritage Foundation, публікує рейтинг під назвою "Індекс свободи економіки", що дає можливість, зокрема, визначити інвестиційну привабливість країни в глобальному аспекті. Наприклад, у 2005 році наша країна перебувала на 88 місці із 155 можливих і відносилась до групи "в основному не вільних економік", а в 2006 році - на 99 місці із 161 можливих і відносилась до тієї самої групи. За підсумками 2009 року - опинилась вже на 152 місці із 179 можливих, в групі "невільних економік" (дослівний переклад з англійської - "репресивних економік"). У 2010 р. наша країна опинилась на 162 місці з 179 країн після групи країн Африки, які посіли 144-161 місця.

Відповідно до щорічного звіту міжнародної антикорупційної організації "Transparency International Україна посідає 134 місце із 180 можливих у рейтингу оцінки поширення корупції у світі; показник корупції в державі за 2008 рік погіршився на два пункти, а індекс становив 2,5 (за шкалою від 0 до 10, де 0 - найвищий рівень корупції, 10 - найнижчий, разом з тим індекс нижчий 3,0 вважається показником "галопуючої корупції"), при цьому наші методи боротьби з корупцією визнано неефективними.

Так, за даними Світового банку, Україна за рівнем якості середовища для ведення господарської діяльності посідає 128 місце із 175 країн, поступаючись усім країнам Центрально-Східної Європи, і навіть більшості пострадянських держав, таким як Вірменія (34), Грузія (37), Казахстан (63), Киргизстан (90), Росія (96), Азербайджан (99), Молдова (103).

В Україні нараховується 98 видів податкових платежів, на опрацювання та сплату яких компанії витрачають 2185 годин робочого часу щороку. Її також відносять до 6 країн з найбільш високим рівнем оподаткування (ставка податку на прибуток підприємств дорівнює 25%, але за оцінками фахівців сумарний рівень оподаткування перевищує 70%).

Звісно, що вищезазначені рейтинги формують у потенційних західних інвесторів вкрай негативне враження про Україну і змушують їх проводити обережну та вичікувальну політику у сфері інвестиційного співробітництва, витісняючи на другий план такі потенційно привабливі особливості як потужний, хоча й технічно застарілий виробничий апарат, наявність дешевої кваліфікованої робочої сили, високий науково-технічний потенціал.