МВ_Заочники_ОБС

Компоновка зображень на аркуші

Розмітку починають із плану будинку. Визначають габаритний прямокутник, що охоплює найбільш виступаючі елементи плану. Габаритний прямокутник наносять ледве помітними тонкими лініями в лівому нижньому куті так, щоб ліворуч і знизу від рамки він знаходився не менш як на 60 мм. Ця відстань необхідна для нанесення розмірних ліній і маркування координаційних осей. Після визначення габаритних розмірів зображення фасаду і розрізу відстань можна збільшити.

Проекційному зв’язку над планом розміщують фасад. Нижню лінію фасаду варто взяти вище габаритного прямокутника плану приблизно на 60 мм. Цей розрив потрібний для маркування осей фасаду, нанесення розмірів, виконання написів.

Розріз виконують праворуч від фасаду в проекційному зв’язку з ним. Тільки побудувавши розріз, можна визначити висоту фасаду і положення всіх його елементів. Розрив між фасадом і розрізом роблять максимально можливим. Компоновка зображень на аркуші може проводитись аналітично, але цю роботу необхідно виконувати перед початком побудови креслення.

11

Виконання архітектурно-будівельних креслень

Основними архітектурно-будівельними кресленнями будинку (марка АБ) є фасади, плани, розрізи. Вони дають повне уявлення про архітектуру будинку, планування і розміри приміщень, конструкції і матеріали основних його елементів.

План будівлі

План – вид зверху, умовний горизонтальний розріз будинку, зазвичай вище рівня низу віконних прорізів. На кресленні плану показують те, що розміщено в січній площині та розташовано нижче. При потребі окремі ділянки плану зображують у більш великому масштабі на креслення елементів плану. За планом можна визначити розміри і форму будинку, розміри і взаємне розташування приміщень, віконних і дверних прорізів, колон, стін, перегородок і інших елементів будинку.

Послідовність побудови плану

1)Нанесення координаційних осей – штрих-пунктирних ліній, що визначають розташування основних несучих конструкцій (стін, колон).

При будівництві перенос креслення на натуру і розбивка будинку починається із закріплення на місцевості координаційних осей. Їх позначають марками, показаних в колах. Вісі, розташовані паралельно довгій стороні будинку, маркують великими буквами (за винятком букв З, І, Ї, И, X, О, Ц, Ч, Ш, Ь), а їм перпендикулярні – арабськими цифрами.

На планах марки координаційних осей виносять на ліву і нижню сторону. Відстань між координаційними осями будинку і відповідні мм довжини плит, балок, ферм приймають кратними найбільш великим модулям 60M і 30М. Модулем називають умовну одиниць виміру, що застосовують для координації розмірів будинків і споруд, їх елементів, деталей і будівельних

виробів.

Основним модулем називають модуль, прийнятий за основу. Його величина дорівнює 100 мм та позначається символом М.

Укрупненим модулем називають похідний модуль, розміром більшим за основний в ціле число раз: 3М, 6М, 12M, 15M, 30М, 60М (відповідно 300, 600, 1200, 1500, 3000, 6000 мм).

Для поділу конструктивних елементів у плані будинку, розміщення перегородок, для визначення ширини прорізів і простінків зовнішніх стін застосовують укрупнені модулі 6М, 3М.

2)Розмітка і креслення граней зовнішніх і внутрішніх стін.

На плані вони проектуються в прямі лінії, між якими не спотворено

відображається товщина стіни. Стосовно координаційних осей грані стін та колон займають строго визначене положення, яке називають прив'язкою.

Прив'язка – це відстань від координаційної осі до внутрішньої грані або геометричної осі конструктивного елемента.

2.1. Прив'язка до координаційних осей елементів конструкцій

12

Прив'язка до координаційних осей елементів конструкцій одноповерхових сільськогосподарських будинків повинна проводитись згідно ГОСТ 23840-79 з дотриманням наступних правил: колони середніх рядів (крім колон розташованих у торцях, біля температурних швів і перепадів висот та будинків) розташовують так, щоб їхні геометричні осі збігалися з поздовжніми й поперечними координаційними осями.

Прив'язка колон крайніх рядів і стійок рам до координаційних осей показана на рис.1. Прив'язка внутрішніх площин зовнішніх стін з панелей до поздовжніх і поперечних координаційних осях дорівнює зазору с. Розмір зазору с визначається конструкцією та умовами розміщення деталей кріплення стін.

		à/2
Á
â/2	â/2	à/2	â/2	â/2
å	500
å	500
â/2	â/2		â/2	â/2
		à
A		å
1				2
			Рис. 1 Прив’язка колон

500 500

500 500

10

Прив'яжу колон до координаційних осей виконують по наступним правилам: колони середніх рядів розташовують так, щоб геометричні осі їх перетину співпадали з координаційними осями (рис. 1). Колони крайніх рядів розташовують стосовно поздовжньої координаційної осі наступної чином:

1)внутрішню площину крайніх колон зміщують усередину будинку від координаційної осі на відстань, що дорівнює b/2 – половині розміру в ширини внутрішньої колони;

2)геометрична вісь крайніх рядів колон співпадає із координаційною віссю;

3)зовнішню площину крайніх рядів колон сполучають із координаційною віссю з ексцентриситетом с = 30 мм;

4)у торцях будинків необхідно зміщувати геометричні оси середніх і крайніх колон усередину будинку від поперечної осі на відстань е = 500 мм.

13

2.2. Прив'язка несучих стін

Прив'язку несучих зовнішніх стін до координаційних осей будинків варто здійснювати з дотриманням наступних правил:

1)При спиранні плит покриття на зовнішні стіни, внутрішні площини останніх повинні бути зміщені від координаційних осей всередину будинку не менш ніж на 150 мм при стінах із великих та невеликих блоків або панелей і 130 мм – при цегельних стінах.

2)При спиранні ферм, балок або прогонів покриття на стіни товщиною 400 мм із блоків або 380 мм із цегли, внутрішня площина стін повинна бути зміщена від координаційної осі усередину будинку на 150 мм при стінах із блоків та на 130 мм – із цегли, при цьому варто передбачати пілястри, що виступають із площини стіни усередину будинку не менш ніж на 130 мм.

3)При товщині зовнішніх стін 510 мм і більше внутрішня площина стін повинна бути зміщена від координаційної осі усередину будинку на 200 мм.

4)Геометричні осі внутрішніх несучих стін повинні співпадати з координаційними осями будинку (рис. 2).

510		190
380	130
Á				510
	380	190	130
	380					180	180
		130	130	250	250	200	510
A
	380	250				310
	1				2		10
	Рис. 2 Прив’язка несучих стін

Будівлі, що входять до складу підприємств по ремонту, технічному обслуговуванню та зберіганню сільськогосподарської техніки, а також підприємства по переробці сільськогосподарської продукції проектують відповідно до вимог стандартів на уніфіковані габаритні схеми і геометричні параметри промислових будинків та споруд.

14

В будинках подібного типу з поздовжніми та поперечними несучими стінами прив'язку здійснюють так:

1)у цегельних стінах внутрішня грань зовнішньої стіни знаходиться на відстані 200 мм від координаційної осі;

2)у внутрішніх несучих стінах, як правило, геометрична вісь співпадає з координаційною віссю;

3)якщо будинок містить зовнішні несучі стовпи, то їх розміри потрібно приймати рівними товщині зовнішніх стін. Їхні зовнішні грані повинні збігатися із зовнішніми гранями стін, тобто лежати в одній площині;

4)внутрішні несучі стіни потрібно приймати з умови міцності, або товщиною не менше 380 мм.

3)Нанесення перегородок.

По розмірах, що задані на схемі плану, наносяться осі перегородок.

Остаточно викреслювати їх подвійними лініями потрібно після розміщення віконних та дверних прорізів у зовнішніх стінах, оскільки при цьому перегородки можуть змінити своє положення, яке було подано на схемі.

В залежності від призначення будинків обладнання та положення санітарних вузлів визначаються нормами проектування. Можна використати наступне планування санітарного вузла (рис. 7) або вирішити його самостійно, керуючись логічними міркуваннями.

4)Віконні та дверні прорізи.

Віконні прорізи плануються в зовнішніх несучих стінах. Їх кількість і

розташування студент орієнтовно визначає самостійно.

Тип вікна, його ширину, висоту та розташування в стіні для виробничих будинків сільськогосподарських підприємств потрібно вибрати самостійно згідно ГОСТ 12506-81 серій В та Г марок СВО(СВД) 9-12, 9-18, 12-12, 12-18.

Вікна позначають марками, що складаються з букв СВО одинарного засклення СВД – подвійного і порядкового номера типу вікна.

Ворота позначають марками, що складаються з букв ВР і порядкового номера типу воріт. Для воріт із хвірткою до марки через тире добавляють букву К.

Розміри прорізів в стінах для встановлення воріт повинні бути більше габаритних розмірів на 50 мм.

Типи і розміри дерев’яних воріт для тваринницьких будівель та птахофабрик встановлені ГОСТ 18853-73 марок ВРГ(ВРК) 30-30, 30-27, 24-24.

Дверні блоки внутрішніх стін і перегородок вибирають за ГОСТ 6629-74

марок ДГ(ДО, ДУ, ДК) 21-8, 21-9, 21-10, 21-13, 24-10, 24-12, 24-15, 24-19.

Двері позначають марками, що складаються з букви Д та літер Г (глуха), О (засклена), У (підсилена), К (що качаються) і порядкового номера типу двері.

5)Нанесення розмірів

Поза габаритами плану поверху проставляють три-чотири ланцюга

розмірів:

1-ий та 2-ий ланцюги: прив'язка простінків і зовнішніх граней стен до координаційних осей, розміри простінків і прорізів.

15

3-ій ланцюг: відстані між всіма координаційними осями, прив'язка осей крайніх колон.

4-ий ланцюг: габаритні розміри будинку, тобто відстань між крайніми координаційними осями.

Розмірну лінію першого розмірного ланцюжка проводять на достатній відстані від контуру плану для того, щоб залишилося місце для нанесення написів та марок і не ускладнювало читання креслення. Відстані між суміжними розмірними лініями приймають 6...10 мм.

Всередині плану поверху проставляють розміри: прив'язка стін до координаційних осей, перегородок до поверхонь стін, товщина стін і перегородок, розміри приміщень (ширина й довжина), розміри й прив'язка каналів, лотків і трапів, що влаштовують у конструкціях підлоги.

На планах поверхів наносять відмітки чистої підлоги поверху, розміщених на різних рівнях, площі приміщень у нижньому правому куті приміщення м2, з точністю до двох сотих знаків і підкреслюють суцільною товстою лінією, марки віконних блоків, типи заповнення прорізів воріт і дверей, найменування приміщень або технологічних ділянок із вказівкою категорій виробництва по вибуховій, вибухопожежній і пожежній небезпеці. Категорії виробництв указують під найменуванням приміщень у прямокутнику розміром 5×8 мм. За браком місця допускається написи найменування приміщень, їх площі та категорії виробництв виносити в експлікацію приміщень. Номера приміщень або технологічних ділянок проставляють по планах у кружках діаметром 7...8 мм.

Рис. 3 Нанесення розмірів на планах а – житлового будинку, б – виробничої будівлі

16

На етапі оформлення креслення – перевіряють його, вносять необхідні виправлення, видаляють зайві лінії та роблять остаточне обведений. Контури перетинів несучих стін і колон обводять суцільною основною лінією (0,5...1,4 мм). Контури перетинів перегородок обводять основною лінією товщиною

0,6...1,0 мм.

На перетинах наносять умовні графічні матеріали. При цьому матеріал стіни, що є для даного будинку переважним, умовним позначенням не виділяють, додатковий матеріал штрихують. Вузькі площі перетинів (до 2 мм), перетину колон допускається затемнювати. Координаційні осі наносяться на зображення плану штрих-пунктирними лініями, а позначення їх записують у колах діаметром 6...12 мм. Розмір шрифту для позначення координаційних осей приймають в 1,5...2 рази більший розміру цифр розмірних чисел, що використовуються на тому ж кресленні.

Рис. 4 Нанесення розмірів на планах

Архітектурно-будівельний розріз

Розріз – зображення будинку, подумки розрізаного вертикальною площиною. Розрізи роблять для того, щоб показати внутрішній вид приміщень і виявити конструкції з яких виконаний будинок. Місце проходження січної площини для одержання розрізу позначають на плані розімкнутою лінією зі стрілками на кінцях, що показують напрямок погляду спостерігача. Біля стрілок ставлять цифри, а на самому кресленні розрізу роблять напис "1-1", "2-2". У

17

розрізах показують елементи, які потрапили в січну площину, та які знаходяться за нею. Елемент, що потрапив у січну площину обводиться суцільною основною лінією. Елемент, що перебуває за цією площиною – тонкою лінією. Положення січних площин для побудови розрізів вибирають у процесі проектування з таким розрахунком, щоб при мінімальній кількості розрізів найбільш повно виявити об'ємне й конструктивне рішення будинку, висотні розміри. Січні площини не проводять по колонах, кроквам, вздовж ричелей.

В залежності від призначення виконують архітектурні та конструктивні розрізи.

Архітектурні – містять дані про загальне об'ємно-композиційне рішення. Такі розрізи розробляють на початковій стадії проектування. Вони містять спрощені зображення елементів наземної частини будинку без деталізації конструкцій стін, перекриттів, покриття. На розрізи наносять тільки розміри та висотні відмітки для оцінки прийнятого рішення.

Конструктивні – крім об'ємно-композиційного рішення, містять зображення конструкцій, маркування вузлів і конструктивних елементів, всі необхідні розміри й висотні відмітки.

Послідовність виконання розрізів.

Побудова вертикальної модульної координаційної сітки відповідно до розміщення несучих конструкцій.

Відзначають на плані точки перетину координаційних осей, стін, колон з лінією перетину; ці точки переносять на аркуш і проводять через них вертикальні осі стін, колон. Потім наносять горизонтальні лінії рівня підлоги поверху, низу несучих конструкцій, рівень землі. Для цього в нижній частині креслення перпендикулярно вертикальним осям проводять горизонтальну лінію і приймають її за рівень чистої підлоги першого поверху з відміткою 0,000 (р.ч.п.). Нижче лінії р.ч.п. наносять лінію рівня землі (р.з.). Від лінії р.ч.п. вгору відкладають висоту поверху Н. Висота поверху – відстань від р.ч.п. до нижньої точки несучих конструкцій покриття на опорі. Розмірні прив'язки стін, колон до координаційних осей, прийняті товщини стін і розрізи колон знімають із плану будинку. Ці розміри відкладають від координаційних осей і тонкими лініями наносять контури зовнішніх і внутрішніх стін, перегородок, колон, цоколів.

На кресленнях розрізів будинків і споруд наносять всі розміри та відмітки, які необхідні для визначення положення будь-якого конструктивного елемента.

Поза габаритними контурами розрізу проставляють: відстані між всіма координаційними й крайніми осями, відмітку рівня землі та верха стін, карнизів; розміри й прив'язку по висоті прорізів, отворів, ніш.

Всередині габаритних контурів розрізу проставляють: відмітку рівня чистої підлоги поверхів і площадок, низу несучих конструкцій покриття одноповерхових будинків, низу опорної частини елементів конструкцій, що закладають у стіни.

18

Рис. 5 Послідовність виконання розрізу

У вільних місцях зображення наносять: товщину стін і прив'язку їх до координаційних осей, посилання на вузли, марки елементів немаркованих на планах і фасадах.

Графічне оформлення розрізу полягає в остаточному наведенні контурів видимих елементів і накладених перетинів, видаленні допоміжних побудов, нанесенні розмірних чисел, відміток рівня, координаційних осей, вузлів і висотних елементів, виконанні умовних графічних позначень матеріалів.

Фасад

Зображення зовнішнього вигляду будинку називається фасадом. Фасад дає уявлення про архітектурну композицію та силует будівлі.

Креслення фасадів будинків ВИКОНУЮТЬ відповідно до ГОСТ 21.501-80 та наведеними нижче рекомендаціями.

На кресленні фасаду повинні бути нанесені та вказані загальний вид будинку і деталей.

Для будівель із панельними стінами вказують розріз стін.

19

Рис. 6 Послідовність виконання фасаду

Послідовність виконання фасаду:

1)Загальна компоновка аркуша. За планами та розрізами визначають розміри габаритного прямокутника фасаду. У прийнятому масштабі викреслюють габаритний прямокутник так, щоб рівномірно використати робочу площу аркуша, розмістити текстову частину, основною напис, назву фасаду, координаційні осі і висотні відмітки. Побудову фасадів споруд тільки до осі симетрії не допускається.

2)Побудова сітки фасаду. На нижній горизонтальній стороні габаритного прямокутника відмічають положення характерних координаційних осей, віконних і дверних прорізів та простінків. Через отримані точки проводять вертикальні прямі. Розміри та розмірні прив'язки, які при цьому використовуються, знімають із планів першого і типового поверхів або з плану на відмітці 0,000. На вертикальній стороні габаритного прямокутника по висотний розмірах й відмітках, знятих з розрізу будівлі, проставляють відмітки низу та верху віконних і дверних прорізів, низу плит балконів і лоджій, цоколя, парапеті, коника, верху труб і т.д. і проводять горизонтальні прямі. Побудована сітка вертикальних і горизонтальних прямих визначає основні контури фасаду, прорізів, лоджій і т.д.

3)Креслення основних контурів. По сітці зображують загальні контури фасаду, віконних та дверних отворів, лоджій, балконів, плит козирків над входами й іншими архітектурними елементами.

4)Побудова деталей. Наносять віконні рами, двері, огорожі лоджій та балконів, вентиляційні та димові труби, лінії розрізу стіни на великі блоки та панелі.

5)Нанесення висотних відміток координаційних осей, елементів зовнішніх стін, огорожі лоджій та балконів, конструктивних вузлів і т.п.

20