МОМЕНТ |
382 |
Європейський словник філософій |
об’єкт погляду, і потім, за аналогією, «коротку тривалість» такого заплющення, домовились вважати «неподільними» (Adelung, Grammatischkritisches Wörterbuch der Hochdeutschen Mundart, Bd. 1, Leipzig, 2-ге видання 1793 року, стаття «Augenblick», кол. 561).
Ця особлива метафоричність не обов’язково походить з відмінності слововжитку порівняно з французькою: пара Moment/Augenblick функціонує так само, як і пара moment/instant, причому за другим терміном щоразу залишається значення проміжку часу настільки короткого, що він уни кає вимірювання. Проте, якщо французький слововжиток здебільшого змушує додавати епітет, коли instant позначає щось інше, крім об’єктивної одиниці поділу часу (див., наприклад, G. Bachelard,
L’Intuition de l’instant, Stock, 1932, p. 36: un instant fécond«пліднамить»),унімецькіймовіспостерігаємо протилежне: самé Augenblick безпосередньо позначає пережиту мить. Ясперс підкреслює, що «слово Augenblick характеризує щось зовсім
гетерогеннеутому,щолишаєтьсяідентичнимзгідно з формальними концептами часу, тобто наповнене та порожнє (das Erfüllte und Leere)». Це призводить до наступного термінологічного розрізнення: «Часовий атом (Zeitatom) – це, звичайно, ніщо, але мить (Augenblick) – це все» (К. Ясперс, op. cit., p. 108-117 [з фр. пер.]). Таким чином, Ясперс об’єднує увесь процес, в ході якого Augenblick було даровано сильний поетичний та естетичний заряд. Поезія особливо розвиває тему частки вічності, що вміщується у миті (пор. Ґете, «Фауст», І, V, 73), тоді як у Лессинґа Augenblick стає оригінальним естетичним концептом, сприятливим моментом, відмінним від καιρός, оскільки кристалізує часову послідовність, включно з майбутнім, замість того, щоб розривати її: «Живопис у своїй композиції співіснування може використати лише одну-єдину мить (Augenblick), і тому мусить обрати найбільш виразну, з якої стають зрозумілими попередня і наступна» (Lessing, Laokoon, in Werke, Frankfurt, Deutsche Klassiker, 1967, Bd. 2, p. 89).
1 |
«Moment» у «Науці логіки» |
Найбільш доречний для нашої теми текст – це зауваження щодо aufheben наприкінці першої глави «Науки логіки», а саме текст par excellence, де загальність предмета розмови живиться особливістю говірки. Його загальність полягає насамперед у його найближчому оточенні, оскільки воно завершує етап логіки, на якомуз’являютьсяпоняттянайбільшабстрактні,тобтонайменшвизначені:буття,ніщотастановлення;воно з’являється у той момент, коли становлення одночасно і завершується, і зберігається у тут-бутті (Dasein). Далі, загальність проявляється і через його власну спрямованість, адже Геґель, пояснюючи щойно посталий феномен, Aufheben, прагне говорити про «одне з найважливіших понять філософії», для якого перехід у тут-буття становить тільки приклад (див. статтю Aufheben). Геґель дає тут певний рід термінологічного зауваження, зосередженого на дієслові aufheben (більше, ніж на іменнику Aufhebung) у різних його значеннях та вжитках. Aufneben привертає увагу через «кумедний» феномен, який «спекулятивна думка» спостерігає в окремій мові, німецькій: те саме дієслово має два протилежні значення: «покласти край, завершити» та «зберегти, утримати». Якщо ж спромогтись осмислити це не з погляду лексики, треба показати, як «мова дійшла того, щоб уживати те саме слово для двох протилежних визначень», досліджуючи, що відбувається у самій речі, про яку йдеться. Саме для цього вводиться термін Moment:
Etwas ist nur insofern aufgehoben, als es in die Einheit mit seinem Entgegengesetzten getreten ist; in dieser näheren Bestimmung als Reflektiertes kann es passend Moment genannt werden. Gewicht und Entfernung von einem Punkt heißen beim Hebel dessen mechanische Momente, um der Dieselbigkeit ihrer Wirkung willen bei aller Verschiedenheit eines Reelen, wie das Gewicht ist, und eines Ideellen, der bloßen räumlichen Bestimmung, der Linie .
Дещо знято лише тією мірою, якою воно увійшло в єдність зі своєю протилежністю; у цьому точнішому визначенні як відрефлектованого його доречно назвати моментом. Вага та відстань від певного важеля називаються його механічним моментом, через тотожність їхньої дії попри всі відмінності, які разом з тим існують між реальним, як-от вага, та ідеальним, як-от чисто просторове визначення, лінія.
Hegel, Wissenschaft der Logik, Francfort, Suhrkamp, 1831, Abschn. 1, S. 114.
Очевидно, що йдеться про порівняння двох окремих царин: спекуляції, де діє Aufheben, та механіки, де вираховують моменти сил. Moment представлено тут як запозичення, «латинський вислів», яким послуговується «технічна філософська мова». Як у Aufhebung спекуляції, так і у Moment механіки протилежності – ліквідація та збереження, реальне та ідеальне – діють узгоджено.
Латинське слово momentum просто онімечене як Moment, щоб пояснити німецьким читачам, як функціонує німецьке слово повсякденної мови: воно діє курйозно. Разом із тотожністю, встановленою на початку цього геґелівського зауваження між das Aufgehobene (субстантивований дієприкметник минулого часу від aufheben) та das Ideelle, згаданим у цитованому уривку, ця дія має підказувати існування міцнішого зв’язку між Aufheben та Momente – саме його встановлює завершальна частина, згадуючи «точніший сенс та вираз, які отримують буття та ніщо, позаяк вони віднині суть моменти». На цій стадії Momente можна визначити як те, з чого складається процес Aufheben.
Європейський словник філософій |
383 |
МОМЕНТ |
Труднощі уточнюються, коли сукупність згада них особливостей стає предметом вимоги. У «Бутті та часі» Гайдеґґера цей термін вперше з’являється у двох ключових параграфах, що маркують перехід до первісної часовості (§§ 65 та 68). Отож Augenblick слугує для того, щоб зафіксувати характеристики «справжньої теперішності» як підтримуваної у прийдешньому та минулому.
In der Entschlossenheit (...) wird [die Gegenwart] in der Zukunft und Gewesenheit gehalten (...) Die in der eigentlichen Zeitlichkeit gehaltene, mithin eigentliche Gegenwart nennen wir den Augenblick.
У рішучості (...) [теперішнє] тримається у прийдешності та минувшині. (...) Теперішнє, що тримається у справжній часовості, а отже, справжнє теперішнє, ми називаємо миттю.
Heidegger, Sein und Zeit, Tübingen, Niemeyer, 1968, § 68, p. 338.
Із цього погляду Augenblick чітко відрізняється від Jetzt «тепер» похідної темпоральності, для якої час є вмістилищем, середовищем, в якому миті йдуть одна за одною. Instant самою лише вагою своєї етимології видається проблематичним перекладом для Augenblick, який свідчить про теперішнє, що саме не тримається у часі, теперішнє, в якому нічого не відбувається, адже лише воно може зробити так, щоб Dasein могло відкритись сущому «у часі».
Тому залишається проблема метафоричності, властивої Augenblick. Прислівниковий вислів en un clin d’oeil «як оком змигнути» дає гідний відповідник, але в кожному разі його не мож на систематично замінювати на іменник. Заува ження Аделунґа, що Augenblick слід розуміти у фігуративному сенсі, ніколи чи майже ніколи не застосовуючи його власне значення, можливо, схоплює весь його сенс: стосовно Augenblick «мить»(instant),непередаючиметафори,позначає
2 |
Геґельянство в англійській мові? |
|
«Moment» у Джона Стюарта Міля |
Цікаво відзначити, що Джон Стюарт Міль у своїй «Системі логіки» (опублікованій у 1843 році, тобто через десять років після тексту Геґеля, цитованого вище) проблематизує поняття «момент» майже в тому ж значенні, що й Геґель. У главі, де йдеться про «умови філософської мови», він спочатку звертається до динамічного значення цього поняття; потім, особливо наголошуючи на істині, яку воно вміщує та яка спрямована на збереження чогось невідомого (оскільки добуток швидкості тіла на його масу не означає нічого реального у досвіді), він надає цьому поняттю роль, вся важливість якої походить зі вживання таких вигадок, які він розглядає у Книзі V: поняття, що спочатку критикували, повернулось у напрямку, де воно прийняте за інших умов, ніж раніше. Вся гра теорії вигадок, якою послуговуються утилітаристи, насправді міститься в усвідомленні того, що термін очевидно спрямований тільки на що-небудь у досвіді, і все ж його не треба відкидати, якщо тільки перестати піддаватись омані його ілюзорної трансценденції, оскільки він зберігає непряму силу визначати речі.
Вже було визнаною теорією, що, коли дві речі стикаються одна з одною, момент (the momentum), втрачений однією з них, дорівнює моменту, набутому іншою. Це твердження було необхідно зберегти, але не тому, що воно утвердилося у поширеному переконанні (in popular belief) (цей мотив діє в багатьох інших випадках); адже про це твердження ніколи не чув будь-хто інший, крім науково освічених осіб. Але відчувалося, що воно містить істину: навіть поверховий огляд явищ не залишав сумніву, що у передачі руху від одного тіла до іншого існує дещо, що одне тіло отримує точнісінько стільки, скільки інше втрачає; і для позначення цього невідомого «дещо»було винайдено слово момент. Отже, врегулювання із визначенням моменту включало визначеність щодо питання, що ж це таке, що тіло, коли воно надає рух іншому тілу, втрачає рівно стільки, скільки воно його надає? І коли експеримент показав, що це дещо є добутком швидкості тіла на його масу, або кількість матерії, це стало визначенням моменту (and when experiment had shown that this something was the product of the velocity of the body by its mass, or quantity of matter, this became the definition of momentum).
J. S. Mill, A System of Logic, t. 2, p. 674.
Цей аналіз, вкорінений у фізику, очевидно, змушує думати, взявши до уваги його філософський та логічнийконтекст,проеквівалент,утеоріївигадок,доMomentdesAufhebeny«Логіці»Геґеля.Дивовижність цієї аналогії пояснюється тим, що вона здійснюється, ймовірно, без відома самого Міля, попри його наміри, зумовлені жовчною критикою та стриманим захопленням німецькою філософією.
Жан-П’єр КЛЕРО
бібліографія
MILL John Stuart, A System of Logic Ratiocinative and Inductive (Books IV-VI and Appendices), in
The Collected Works of John Stuart Mill, Vol. VIII. Toronto: University of Toronto Press, London: Routledge and Kegan Paul, 1974.
відмінне розуміння часу, а «оком змигнути» передає метафору, але не говорить про час.
♦ Див. вставку 3.
Франсуаз БАЛІБАР, Філіп БЮТҐЕН, Барбара КАССЕН
Переклад Володимира Артюха За редакцією Олексія Панича і Костянтина Гломозди
бібліографія
GALLET Bernard, Recherches sur kairos et l’ambiguïté dans la poésie de Pindare, PU de Bordeaux, 1990.
Європейський словник філософій
GALUZZI Paolo, Studi galileiani, Lessico Intellectuale Europeo, vol. 19, Rome, Edizione dell’ Ateneo et Bizarri, 1979.
TRÉDÉ Monique, Kairos: l’à-propos et l’occasion. Le mot et la notion d’Homère à la fin du IVe s. av. J.-C., Klincksieck, 1992.
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА
ONIANS Richard Broxton, The Origins of European Thought about the Body, the Mind, the Soul, the World, Time and Fate, Cambridge
UP, 1951; Les Origines de la pensée européenne, trad. fr. B. Cassin, A. Debru, M. Narcy, Seuil, 1999.
ANGOISSE
Мить, яка у К’єркеґора є об’єктом оригінальних міркувань у регістрі екзистенціальності, не можна асимілювати із жодною точкою khronos’у: минулим, теперішнім, майбутнім. Із двох данських термінів, moment та øjeblik, перший може позначати, поза межами спекуляції, моменти цілого чи природного або історичного процесу. Звернімо увагу на один випадок, яким не варто нехтувати, де душа та тіло називаються двома «моментами» синтезу, а дух стає третім терміном. Питання третього, поставлене, коли двома «моментами» є часове та довічне (t. 7, p. 185), саме й призводить до поняття øjeblik, якому найчастіше надається перевага перед moment задля позначення екзистенційного виміру. Після великих томів, в яких мить є головною частиною аналізу естетичної та етичної стадій, це поняття філософськи розробляється у двох книгах, що вийшли у 1844 році: «Філософські крихти» та «Поняття тривоги», зокрема, у главі 3.
Без миті, що приходить від самого Бога у час, «все залишалося б сократичним» (t. 7, p. 53), бракувало б парадокса, в якому стикаються час та вічність. Або, знову ж таки, все залишалося б у руках «заперечення, переходу, посередництва – цих трьох замаскованих агентів, підозрілих і таємних, які все приводять у рух [у геґелівській «Логіці»]» (t. 7, p. 181 [тут і нижче з фр. пер.]). Християнський запал рефлексії приводить К’єркеґора до того, щоб спертися, a contrario, на непорушні стовпи філософії (Сократ, платонівське ἐξαίφνης «раптом», ідеалістична філософія релігії), щоб надати всю широту поняттю миті ціною «продуктивного непорозуміння» (W. Beierwaltes, Exaiphnès..., p. 282).
Мить – це слово, що створює образ: «атом та кліпання оком» (t. 7, p. 187: ап. Павло, 1 Кор. 15:52), воно позначає кінець часу, виражаючи вічність. Як тлумачити цю «першу спробу припинити час»? Для греків вічність – це минуле, якого досягають, лише задкуючи. Для юдаїзму визначальними стають історія та прийдешнє. Але саме християнство дає проявитися одночасно абсолютній якісній відмінності й контакту часу та вічності. Прийдешнє, яке розуміють зовсім не як результат минулого, є «цілим, частину якого становить минуле»; пор. із Мерло-Понті, «Phénoménologie de la perception», Gallimard, 1945, p. 471. Але для цього потрібно, щоб мить була позиціонована конкретно, так, як проявляється ця «двоїстість, в якій час перериває [розриває: afskære] (intercepte [déchire: afskære]) вічність і вічність проникає у час» (t. 7, p. 188). Мить, «повнота часу» (Гал. 4:4, цитоване у t. 7, p. 18, 189), «овічнення історичного та історизація вічного» (t. 7, p. 58), означає, що вічність – це «прийдешнє, що повертається як минуле» (Ibid. та t. 15, p. 92).
Як Левкіп щодо простору, Платон порушив питання руху у часі. Його заслуга – це відкриття таким чином ἐξαίφνης та раптовості. Проте його «метафізичний» підхід може зробити з цього лише «німу атомічну абстракцію» (t. 7, p. 183). Віддаючи належне грекам (t. 5, p. 20), треба краще окреслити цю «дивну (ἄτοπον) річ», це «без-місця», цю чисту серединність (mellem), інтервал між рухом та спокоєм, цей перехід κατ’ ἐξοχήν, «якого немає у жодному часі». Не може бути й мови про те, що «відбувається за спиною свідомості» («Лекції», p. 304, 321). Висмикнутий із фізичного чи метафізичного контексту, перенесений, на базі «догматичних» даних, у царину екзистенціальності, цей перехід залежить від ймовірності (там само, с. 300). Він зумовлює гру категорій стрибка, рішення, повтору, сучасності, де працює мить, протиставлена ремінісценції, роз’єднання, протиставлене посередництву.
Зрозуміле таким чином øjeblik у своїх протилежних сенсах перебуває в центрі аналізів віри та тривоги, де воно виявляє, що першість прийдешнього та запаморочення свободи надають усього свого розмаху виміру можливого, чистого проміжку як влади. Як «Єдине, що одразу існує та не існує», мить «тривожної можливості влади (...) вища форма незнання (...), у вищому сенсі, існує та не існує» (t. 7, p. 146, 183). Мить є одночасно часовою (перехід) та «позачасовою».
Європейський словник філософій |
385 |
MÊTIS |
Оскількипоняттячасу–цевирішальнарічувизначенністадійекзистенції(естетична,етична,релігійна), поняття миті стає об’єктом трьох оригінальних варіацій, ритмізованих зростаючою потенціалізацією.
Естетична мить, прекрасний «поетичний» момент – це «вічна мить насолоди» (t. 2, p. 272). Вічна, адже всі турботи зовнішніх випадковостей анульовані, «вона є всім» (t. 2, p. 272). Але, нездатна підтримати історію, естетична пристрасть «застрягає у часі» (échoue sur le temps) (t. 10, p. 234 і далі).
«Естетика в людині – це те, через що вона безпосередньо є тим, чим вона є; етика – це те, через що вона стає такою, якою стає» (t. 4, p. 162). Моделі цього становлення – це подружня любов та соціальна дія, що передбачають тривалість, безперервність та історію. Саме завдяки миті рішучого вибору себе етична індивідуальність «ставить час собі на службу» (t. 10, p. 235).
Відмінна від естетичної та етичної вічності, як і від абстрактної вічності «Логіки» Геґеля, вічність, про яку йдеться у релігійній сфері християнства, визначає третє застосування поняття øjeblik. Якщо господар – це більше, ніж нагода, це тому, що створюється «абсолютний Факт» (t. 7, p. 93), завдяки якому в часі дана умова, що дозволяє наблизитись до парадоксальної миті, коли від думки вимагається відкрити «те, що вона не може думати» (t. 7, p. 35).
Оскільки етика автономності є лише «сферою переходу» (t. 9, p. 438), парадоксальна мить, порівняно з безпосередністю естетичної миті, цією «пародією на вічність» (t. 7, p. 186), представляє нову безпосередність. Але ці дві миті мають спільною пристрасть до вічності, котра, хоч би якою різною вона була, не є вічністю «людського взагалі», безумовного обов’язку та влади, що припиняються з абсолютним вибором себе. Коли К’єркеґор називає «Мить» свої останні полемічні твори проти інституйованого християнства, він згадує цю «надзвичайно важливу категорію, яку можна протиставляти язичницькій філософії і так само язичницькій спекуляцїі у християнстві» (t. 7, p. 183 і далі).
Жак КОЛЕТ
бібліографія
BEIERWALTES Walter, «Exaiphnès oder: Die Paradoxie des Augenblicks», Philosophisches Jahrbuch, 1966-1967, p. 271-283.
COLETTE Jacques, «Instant paradoxal et historicité», in Mythes et représentations du temps, CNRS, 1985, p. 109-134.
KIERKEGAARD Søren, Œuvres complètes, trad. fr. P.H. Tisseau et E.M. Jacquet-Tisseau (souvent mod.), L’Orante, 1966-1986, 20 vol.;
–Journal (Extraits), trad. fr. K. Ferlov et J.-J. Gateau, Gallimard, 1942-1961, 5 vol.; éd. rev. et augm. du t. 1, 1963;
–Lectures philosophiques de Kierkegaard, trad. fr. H.B. Vergote, PUF, 1993.
MÊTIS μῆτις [мéтіс] гр. — укр. хитрощі, вправність, метикованість
RUSE і ART, DESTIN, DOXA, ENTENDE MENT, INGENIUM, ПАМ’ЯТЬ, PRUDENCE,
SAGESSE, SOPHISME, TALAŢŢUF, VÉRITÉ
Давньогрецьке μῆτις має досить широке семан тичне поле, що охоплює ідею практичного розуму, лукавства, гнучкості інтелекту. Ця ментальна категорія звертала на себе увагу вчених тільки спорадично (Карло Діано) аж до появи засадничої для цієї теми монографії Марселя Детьєна та Жана-П’єра Вернана «Хитрощі розуму. Грецька metis» (M. Detienne et J.-P. Vernant,
Les Ruses de l’intelligence. La metis des Grecs). Це слово походить від дієслівного кореня, що означає «вимірювати» (μέτρον, μήτρα «міра», див. LEX, вставка 1). Цей корінь пов’язаний із іншим важливим коренем *med-, значення якого Бенвеніст визначає так: «авторитетно вживати належних заходів» (Institutions indoeuropéennes, vol. 2. – С. 123 sp., див. Chantraine, s. v. «medô»). Від цього кореня утворюються
слова, що означають як міру, поміркованість, модальність (лат. modus), так і увагу того, хто «медитує», панує, врегульовує, вирішує (гр. μέδομαι «спостерігати за»; а також μήδομαι «обдумувати проект, мати на думці»), включно з цариною права чи «медицини». Μῆτις характеризує – з кращого боку чи з гіршого, між універсальною компетентністю та шарлатанством – софістичну позу «як спільну ланкутрадиційногоμῆτιςтановогофілософського розуму»(DetienneetVernant,op.cit.,p.11).Цьому поняттю випало розділити долю таких сучасних антропологічних категорій, як англосаксонське трікстер (ошуканець, передавач дезінформації, див. VÉRITÉ, вставка 6) та бриколаж (особливо в трактуванні Леві-Строса).
Своїми взаємопов’язаними дослідженнями М. Детьєн та Ж.-П. Вернан накреслили широку панораму ментальних настанов, що складають μῆτις – лукавство, проникливість, інтуїція, передбачливість, удавання, маскування, метикуватість, уважність,пильністьтощо,– а також
MÊTIS |
386 |
Європейський словник філософій |
Улісс: «Мене звати Ніхто», перша поява μῆτις
ESTI, MOT D’ESPRIT, NÉGATION, PERSONNE, RIEN
Улісс та його товариші на зворотній дорозі потрапили в полон до циклопа-людожера, який замість того, щоб виявити до них гостинність, взявся їсти їх по двоє на обід. Відомо, як Улісс здійснив свій «найкращий проект» (ἀρίστη βουλή, Одіссея ІХ, 98): запропонувати вино Циклопу, щоб той сп’янів, осліпити його уві сні палицею, осмаленою у вогні, та вийти з печери, причепившись до шерсті на животі баранів, хоча Циклоп і закрив печеру каменем. Однак це сміливе ошукування чудовиська не вдалося б без підготовчих хитрощів, які виявляються у словах та відображені у грецькому тексті за допомогою того, що Віктор Берар назвав «каскадом каламбурів» (Les Belles Lettres, 1963. – Т. 2. – С. 44). Усі ці каламбури розгортаються довкола стосунків між οὖτις та μῆτις.
Οὖτις, що складається із заперечної частки οὐ «ні, не» та невизначеного займенника τίς «хтось», – це ім’я, яким Улісс представляється Поліфемові: «Οὖτις, Ніхто, – це моє ім’я. Саме Οὖτις, Ніхто – так називала мене мати, батько та всі мої товариші» (366–367). Тож коли сусіди-циклопи сполошились через стогони Поліфема й запитали його: «Чи хтось (μή τίς) із смертних хоче вкрасти твою отару? Чи хтось (μή τίς) тебе вбиваєхитрістючисилою?»(406),чудовиськомоглолишевідповісти:«Друзі,Ніхтомененевбиває»(Οὖτίς με κτείνει, 408). Проте всю фразу можна зрозуміти завдяки грецькому синтаксису заперечення з погляду Поліфема, для якого Ніхто – це ім’я когось, як: «[Саме] Ніхто вбиває мене хитрістю, а не силою» (Οὖτίς με κτείνει δόλῳ οὐδὲ βίηψιν), тоді як циклопи, для яких Ніхто – це заперечення, повинні розуміти: «Ніхто мене не вбиває ані хитрістю, ані силою». Можемо усвідомити всю користь так званого французького експлетивного «ne», адже доброю французькою Поліфем дав би себе зрозуміти і врятувався. Хор продовжує: «Якщо ніхто не чинить над тобою насильства» (εἰ μὲν δὴ μή τίς σε βιάζεται) (410), то Зевс наслав на тебе хворобу, і ніхто нічого не може зробити. Та у цій репліці вони вживають, як і завжди у своїх питаннях, іншу заперечну частку, вже не οὐ, заперечення факту, а μή, заборонне заперечення, яке також називається «суб’єктивним». Воно дуже характерне для грецької мови, передбачає волю та думку і вживається переважно не в дійсному способі, а для висловлення нюансів заборони, роздумів, побажання, шкоди чи, як тут, можливості, віртуальності: εἰ μή τίς σε βιάζεται «якщо ніхто не чинить над тобою насильства».
Отож саме завдяки цій конструкції, чутливій до тонкощів заперечення, діє цей дотеп і встановлюється стосунок із μῆτις. Уже не μή (заперечна частка) і τίς (хтось), як два слова, а μῆτις в одне слово, славетний μῆτις греків, їхня практична та хитра мудрість, чиїм втіленням є Улісс πολύτροπος «багатомінливий», «різноманітний», «спритний», який має не один виверт у своїй торбі. Адже коли Улісс побачив, що циклопи віддаляються, він засміявся крадькома та зрадів у душі: «Як обдурив я ім'ям його й задумом цим бездоганним» (ὡς ὄνομ᾽ ἐξαπάτησεν ἐμὸν καὶ μῆτις ἀμύμων, 414; пер. Бориса Тена). Він звертається до цього слова знов у ХХ книзі, закликаючи своє серце до терпіння: «Стерпіло ти, поки вивів з печери / Розум (μῆτις) мене, хоч здавалось, немає вже нам порятунку» (20–21; пер. Бориса Тена).
Зваживши на глибину опанування мовленням (langage) і мовою (langue), її граматичним і синтаксичним функціонуванням, гру з буттям і небуттям, починаємо розуміти, що μῆτις Улісса, як і Гомера, – це героїчні моделі того оманливого та скандального мистецтва, яким для філософів є софістична риторика.
|
|
Барбара КАССЕН |
|
|
дослідили, як і для яких цілей використовують |
широкого семантичного поля розвиваються різні |
μῆτις боги, люди та тварини. |
|
стратегії полювання, риболовства, війни тощо, |
У книзі насамперед проаналізовано постать |
започатковані богами, насамперед Афіною та |
океаніди Метис, у перекладі П. Мазона — |
Гефестом, людьми (ковалі, мореплавці тощо) ба |
«Розсудливість» (Hésiode, Théogonie, Les Bells |
й тваринами (восьминіг, лисиця й подібні їм). У |
Lettres, 1967), першої дружини Зевса, який – |
такий спосіб відкрилися нові обрії для осмислення |
хитріший за саму хитрість – несподівано схопив |
раніше невідомих аспектів та ідеологій Давньої |
її та проковтнув, коли вона вже була вагітна |
Греції; його емблемою є практичний розум Афіни, |
Афіною (Теогонія 886–900). Цим вчинком Зевс |
яка відрізняється від повелителя коней та моря |
здобув абсолютний суверенітет. Метис, чия |
Посейдона саме тим, що використовує техніку, |
функція є не менш фундаментальною і в орфічній |
μῆτις, щоб створити соху для селянина, вуздечку |
версії, збільшує силу Зевса та робить його |
для коней, або щоб керувати мореплавством. |
непереможним. |
|
Частинакниги,вякійідетьсяпроХроноса,Зевса |
Семантичне поле μῆτις розподілене між |
таепічнихгероїв–Менелая,Антілохатанасамперед |
великою кількістю інших понять, таких як |
Улісса, базується на великих епічних текстах та |
пастка (δόλος), маскування та насамперед τέχνη |
деяких прикладах трагедій. Адже μῆτις – це, по суті, |
(мистецтво, майстерність і |
технічні профе |
термін епосу, й хоча комедії Аристофана сповнені |
сії), καιρός чи «своєчасний момент» (див. |
хитрощів, це слово там ніколи не з’являється, так |
МОМЕНТ), πόρος (відкрита дорога), ἀπάτη |
само як і не натрапити на нього ані у Геродота (за |
(хитрощі, ошуканство). Саме |
під егідою цього |
виняткомцитатзГомера),аніуЕврипіда,дужерідко |
