1.2. Місце проходження практики. Виробничу практику студенти проходять в сільськогосподарських підприємствах і організаціях відповідно до укладених договорів на проведення практики студентів даеу.

Тривалість практики визначається навчальним планом. На період практики студент призначається на посаду агрономічного фаху (агроном, помічник агронома, бригадир, помічник бригадира та Інші).

1.3. Організація практики. Виробнича практика організується відповідно до «Положення про проведення практики студентів у вищих навчальних закладах України».

Перед від'їздом на практику деканатом і випускною кафедрою проводиться інструктаж про строки, порядок проходження практики, ведення щоденника, підготовку матеріалів для звіту, і оформлення курсової роботи з економіки і організації с-г виробництва та дипломної роботи.

В період практики студент, незалежно від посади, на яку його призначили, приймає безпосередню участь в усіх виробничих процесах в рос­линництві, звертаючи особливу увагу на дотримання вимог раціональних технологій вирощування екологічно чистої рослинницької продукції, виявляючи при цьому причини недотримання існуючих рекомендацій і вживає можливі заходи щодо виправлення виявлених недоліків.

Навчально-методичне керівництво практикою здійснює випускна кафедра.

2. Програма проходження практики

2.1. Ознайомитися з виробничою та соціальною інфраструктурою господарських комплексів на території сільської ради: державні і недержавні організації, приватні і приватно-орендні підприємства, виробничі та обслуговуючі кооперативи, малі підприємства, зокрема з переробки і збуту продукції, фермерські (селянські) господарства. Індивідуально-господарський сектор і форма його обслуговування, демографічна ситуація, медичне, оздоровче і культурне обслуговування, навчальні заклади, дорожньо-транспортні комунікації, кадрове забезпечення.

2.2. Детально ознайомитися з об'єктом (господарством) проходження практики:

– назва;

– дата заснування;

– установчо-юридичні документи, виробничі ресурси, основний, супутній, підприємницький види діяльності, послуги, ринки збуту продукції, форми, види, розмір оплати праці, форми і орендна плата за землю і майно, фінансові наслідки, кадрове забезпечення, кількісна та якісна оцінка персоналу, органи і структура управління, імідж лідерів, стиль управління, стратегічне та оперативне планування, форми контролю, оперативне управління і торгівельна діяльність, формування інвестиційного середовища, застосування інновацій, зовнішньоекономічні зв'язки, перспективи розвитку.

2.3. Вивчити склад (структуру) земельних угідь господарства. Встановити ступінь розораності земельних угідь і сільськогосподарських угідь, наявність багаторічних насаджень, луків, пасовищ, у т.ч. багаторічних окультурених, водоймищ, полезахисних та інших лісових смуг, непродуктивних земельних угідь.

Вияснити доцільність фактичної структури земельних угідь, визначити своє відношення. Запропонувати план трансформації земельних угідь на перспективу.

2.4. Ознайомитися з наявними в господарстві типами ґрунтів, їх основними агрохімічними і агрофізичними властивостями (вміст гумусу, Р₂О₅, К₂0, рН_Kl, глибина орного шару, гранулометричний склад тощо), ступінь забрудненості радіонуклідами та тип забур'яненості (по полях) і визначити основні заходи підвищення родючості ґрунтів, порівняти їх з тими, що застосовуються в господарстві.

Вияснити причини недотримання необхідних заходів і перспективу їх застосування.

Звернути увагу на можливий рівень врожайності основних с.-г. культур, враховуючи такі середні прогнози інституту "Агроресурси" по зонах України –Полісся, Лісостеп, Степ (ц/га):

озима пшениця – 20–28; 30–35; 45–50;

озиме жито – 14–18; 25–30; 35–38;

яра пшениця –18–20; 24–28; 35–40;

ярий ячмінь –21–25; 25–30; 30–35;

овес –17–19; 20–25; 25–28;

горох –20–17; 25–40; 40–45;

цукрові буряки –350–400; 500–550; 550–600;

картопля – 250–350; 230–250; 200–230;

кукурудза на зерно –22–28–30; 90–100; 110–140; 140–150;

2.5. Ознайомитися із системою сівозмін, набором культур у них (структурою посівів) і прийнятим чергуванням культур у кожній сівозміні. Оцінити фактичний стан з існуючими рекомендаціями і виробити пропозиції поліпшення освоєння сівозмін.

2.6. 3 врахуванням агротехнічної, економічної, екологічної та енерге­тичної оцінки введення сівозмін обґрунтувати структуру посівних площ сільськогосподарських культур, виходячи з умов ринкової економіки. При цьому слід мати на увазі, що в приватних господарствах можуть практикува­тися спеціалізовані сівозміни з повторними посівами ряду культур, що в свою чергу вимагає розширення площ проміжних культур, інших за біологічними особливостями; в основному на зелений корм та зелене добриво.

2.7. Ознайомитися зі станом посівів озимих культур після виходу із перезимівлі. Визначити заходи щодо їх ремонту. При густоті живих рослин менше 150–200 шт/м². слід планувати пересів. При густоті рослин в межах 200–250 шт/м² планувати підсів, краще ярою пшеницею. На всіх інших посівах озимих – підживлення азотом і боронування.

2.8. Ознайомитися із станом підготовки ґрунту під ярі культури восени минулого року, визначити заходи щодо обробітку ґрунту і внесення добрив весною після настання фізичної стиглості ґрунту на кожному полі сівозмін.

При цьому варто звернути увагу на застосування безполицевих способів обробітку (плоскорізами, боронами типу БДТ-7, комбінованими агрегатами типу «Європак» та ін.) та локальне внесення органічних і мінеральних добрив (в рядки при садінні і посіві та інше).

2.9. Ознайомитися із станом організації вирощування насіння с.-г. культур і обґрунтувати відповідні завдання бригадам (чи насінницькій бригаді) з вирощування насіння всіх культур і багаторічних трав для посіву в наступному році і для реалізації іншим господарствам.

Провести у господарстві фітопатологічне обстеження полів, садів і встановити поширені шкідники, хвороби і бур’яни; ознайомитися із застосованими захисними заходами проти шкідливих організмів і вказати на основні шляхи їх удосконалення із екологічно безпечних систем захисту рослин.

2.10. Взяти участь у розробленні і виконанні плану заходів з догляду за посівами та збирання врожаю с.-г. культур, поліпшення луків і пасовищ, заготівлі кормів.

2.11. Ознайомитися зі станом і перспективою розвитку овочівництва відкритого і закритого грунту, зокрема вияснити:

- площу овочевої сівозміни, набір і чергування культур у ній;

- урожайність овочевих культур за попередні 2–4 роки;

- ринки збуту продукції овочівництва, рентабельність вирощування врожаю окремих культур;

- товарна і екологічна якість продукції овочівництва;

- зберігання і переробка продукції овочівництва;

- наявність споруд закритого грунту, ефективність їх експлуатації;

- перспективи розвитку овочівництва закритого грунту (стаціонарні теплиці, парники, плівкові тунелі різних конструкцій);

- перспективи вирощування окремих культур у господарстві, населеному пункті.

2.12. Установити наявність насаджень багаторічних культур: зерняткових, кісточкових, горіхоплідних, ягідних і хмелю; площі насаджень, вік, урожайність, рівень рентабельності.

Обстежити насадження плодових культур і відмітити його стан, зокрема:

- породно-сортовий склад, сортопідщепні комбінації;

- конструкції насаджень (конструкції і форми крон, орієнтовний їх об’єм – м³, площі живлення);

- зрідженість насадження (%);

- особливості ростових процесів (за приростом пагонів останніх 2–3 років);

- характер плодоношення (за типом плодоносних утворень);

- фітосанітарний стан насадження (наявність сухих гілок, уражень борошнистою росою, чорним раком, пошкоджень червицями).

Вивчити основи перспективного розвитку плодівництва (за планом господарства):

- відповідність організаційно-економічних і грунтово-кліматичних умов вимогам спеціалізації господарств (фермерських, кооперативних тощо);

- оптимальний добір культур, сортів, сортопідщепних комбінацій і конструкцій насаджень з врахуванням ринків збуту екологічно чистої продукції;

- створення необхідної бази (холодильники, сортувальні пункти, меліоративна мережа тощо) в господарстві чи кооперування з метою реалізації продукції;

- кадрове забезпечення;

- розрахунки економічної ефективності вирощування екологічно чистої продукції в інтенсивних садах.

Стан хмелеплантацій; цілеспрямовані основні заходи підвищення врожайності хмелю, перспективи хмелярства.

2.13. Наявність, стан і перспективи розвитку бджільництва, рибництва, квітникарства.

2.14. Ознайомитися належно з галуззю тваринництва:

- стан приміщень і територій тваринницьких ферм, відповідність їх існуючим вимогам і нормам;

- поголів’я ВРХ, свиней, коней, овець і птиці у фізичних і умовних головах;

- основи технологій виробництва молока, м’яса, вовни, доцільність і можливість їх удосконалення;

- економічна ефективність виробництва продукції тваринництва;

- перспективні плани господарства щодо розвитку галузі тваринництва;

- реальні пропозиції поліпшення розвитку тваринництва на найближчу перспективу

2.15. Стан і перспективи розвитку кормової бази тваринництва:

- потреба в концентрованих кормах (ц/на одну умовну голову худоби та всього);

- потреба в сіні, сінажі, силосі, зелених та штучно зневоднених, кормах;

- реальне забезпечення кормами в поточному році;

- забезпеченість кормами за минулі роки;

- перспективний план господарства в розвитку кормової бази тваринництва;

- внести свої пропозиції щодо поліпшення стану і перспектив розвитку кормової бази.

2.16. Заходи з охорони довкілля в господарстві:

- охорона грунтів: категорії еродованих грунтів та їх площа;

- виконання протиерозійних заходів, їх ефективність;

- охорона водойм: площа водойм і їх стан; джерела забруднення і заходи захисту річок та інших водойм.

2.17. Способи виготовлення і зберігання гною, перегною, компостів, гноївки. Потреба в цих добривах та її забезпечення; перспективи на найближчі роки; наявність і стан необхідних споруд та навколишньої території.

Зберігання мінеральних добрив і пестицидів. Місце розміщення і стан споруд для зберігання та навколишньої території; охорона.

2.18. Ознайомитися із зеленими (декоративними) насадженнями господарства (села), особливостями їх стилів, перспективами розвитку зеленої архітектури.

2.19. Ознайомитись з організацією охорони праці в господарстві:

- інструктажі з техніки безпеки, робота з мінеральними добривами та пестицидами; наявність спецодягу та індивідуальних засобів захисту; контроль за охороною праці, наявність нещасних випадків на виробництві та причини їх виникнення.