2. Грошова оцінка основних засобів
Основні виробничі засоби функціонують, плануються й обліковуються в натуральній і вартісній формах. Щоб визначити ступінь участі різних складових елементів основних засобів у формуванні собівартості продукції, розрахувати обсяг потрібних капіталовкладень на їх придбання, а також ступінь їх придатності і зношеності, обчислити фондомісткість виробництва, грошова оцінка цих засобів здійснюється за первісною, справедливою, переоціненою, залишковою і ліквідаційною вартістю.
Первісна, або історична вартість основних засобів — це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів (наприклад, витрати на будівництво виробничих будівель, споруд, на формування основного стада, робочої худоби тощо). До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-монтажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв'язку з його придбанням і деякі інші.
Справедлива вартість — це така вартість, за якою може бути здійснений обмін активу (основного засобу в даному випадку) або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Для земельних ділянок і будівель їх справедливою вартістю є ринкова вартість, для машин і устаткування — ринкова вартість або сучасна собівартість придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Справедливою вартістю інших, основних засобів є сучасна собівартість їх придбання за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.
Переоцінена вартість — це вартість основних засобів після їх переоцінки. В процесі такої переоцінки визначається нова ціна (вартість) основного засобу з урахуванням його фізичного і морального зносу та сучасних способів виробництва, інфляційних процесів, динаміки цін.
Залишкова вартість — це вартість основного засобу, одержана як результат від різниці його первісної (переоціненої) вартості і суми зносу — нарахованої амортизації з початку корисного використання основного засобу. Залишкова вартість основних засобів також відображається в балансі підприємства і включається в його підсумок.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації") основного засобу після закінчення строку його корисного використання за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією) цього засобу. Під строком корисного використання основного засобу розуміють такий очікуваний період часу, протягом якого він використовуватиметься підприємством з метою одержання певної економічної вигоди.
3. Амортизація основних засобів
Розрізняють фізичний і моральний знос основних виробничих фондів.
Фізичний знос — це втрата основними фондами своєї вартості і поступове перенесення її на вартість готової продукції.
Моральний знос — це втрата основними фондами своєї вартості в результаті вдосконалення техніки і здешевлення її виробництва. Із розвитком науково-технічного прогресу, надходженням у сільське господарство більш досконалих і продуктивних машин і знарядь діючі основні фонди знецінюються порівняно з новими і вилучаються з виробничого процесу. Моральний знос прискорює оновлення основних фондів, нерідко вони вибувають із виробничого споживання без повного перенесення своєї вартості на продукцію.
Поступова втрата основними фондами своєї вартості в результаті зносу в процесі виробництва є основою для нарахування амортизації відповідно до встановлених норм і утворення амортизаційного фонду.
Амортизація — це економічний процес поступової втрати основними фондами своєї вартості і перенесення її на створювану продукцію або виконану роботу. Амортизаційні відрахування включаються в собівартість виробленої продукції як витрати виробництва і покриваються виручкою від її реалізації. Таким чином амортизація забезпечує відшкодування в грошовому виразі вартості основних виробничих фондів у міру їх фізичного зносу в процесі виробництва.
Амортизаційні відрахування здійснюються за балансовою (початковою або відновною) вартістю основних фондів і нормами амортизації, які визначають щорічну частку відшкодування їх початкової вартості. За рахунок цих коштів створюється амортизаційний фонд і забезпечується повне відтворення основних фондів з урахуванням науково-технічного прогресу.
Амортизаційний строк окремих видів основних фондів встановлюють виходячи з економічного обґрунтування і доцільності періоду їх використання на підставі розрахунків. Амортизація нараховується, як правило, пропорційним методом і щороку рівними частинами переноситься на створюваний продукт протягом усього часу використання основних фондів.