Тема 2.3. Технологія створення підприємства (власної справи)
Пошук підприємницької ідеї, джерела виникнення.
Вибір оптимальної організаційно-правової форми власності та господарювання для створюваного підприємтсва.
3. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності
Питання 1. Пошук підприємницької ідеї, джерела виникнення.
Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох факторів. Однією з необхідних умов досягнення успіху в бізнесі є вдалий початок справи. Механізм створення власної справи — це складний і багатоаспектний процес, що потребує глибоких знань з економіки, права, психології тощо. Саме ці питання висвітлено в розглядуваній темі.
Організувати фірму, відкрити власну справу нелегко. Процедура створення власного бізнесу специфічна для кожного конкретного випадку. Проте існує низка загальних проблем, з якими так чи інакше доводиться стикатися підприємцеві-початківцю, тому можна говорити про існування узагальненої технології започаткування підприємства, яку й потрібно опанувати під час вивчення цієї теми.
Загальновідомо, що аби розпочати бізнес, необхідні гроші та певні компетенції підприємця щодо їх застосування. Але визнаним є й той факт, що відправною точкою, з якої починається власна справа, є ідея, покладена в її основу. Тому, починаючи вивчати цю тему, насамперед варто розглянути поняття підприємницької ідеї, ознайомитися з джерелами пошуку ідей та опанувати методи їх пошуку.
Підприємницька ідея нерозривно пов’язана зі сферою її реалізації, тому, перш ніж прийняти остаточне рішення на користь тієї або іншої ідеї, необхідно оцінити її, по-перше, з погляду особистісних факторів і, по-друге, з погляду об’єктивних зовнішніх обмежень господарювання в тій чи іншій сфері.
Широке джерело нових ідей - це результати досліджень і розробок. Вони можуть бути отримані самими підприємцями або запозичені у інших дослідницьких організацій. Зрозуміло, що чим вище рівень досліджень, тим більше шансів на їх успішну комерційну реалізацію.
У цей час розроблена безліч різноманітних методів евристичного (творчого) пошуку підприємницьких ідей. Всю їх сукупність можна розділити на три групи (рис. 2.2)
Метод аналогії передбачає використання подібного відомого рішення, «підказаного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, витвором мистецтва перейнятого у природи.
Рис. 2.2. Методи пошуку підприємницької ідеї
Метод інверсії передбачає такі підходи до розв'язання проблеми як: перевернути «шкереберть», вивернути навиворіт, поміняти місцями. Цей метод привчає до гнучкості мислення, відмови від традиційних рішень, дозволяє долати психологічну інерцію.
Метод ідеалізації направлений на отримання уявлення про ідеальне розв'язання проблеми. Розглядати ідеальні рішення часто виявляється корисним, навіть якщо це зв'язане з деякою часткою фантазії, оскільки дані рішення можуть наштовхнути на нову ідею.
Найбільш широке поширення в практиці отримали методи, засновані на колективних формах творчої роботи, Колективне мислення, організоване за певними правилами виявляється більш ефективним, ніж сума індивідуальних роздумів. Ця властивість колективної творчості використовується в методах «мозкового штурму», конференції ідей, колективного блокнота.
«Мозковий штурм» - найбільш відомий метод генерування нових ідей шляхом творчої співпраці груп фахівців. Сам процес «мозкового штурму» являє собою організовану для рішення певної проблеми дискусію, учасники якої висувають і
розвивають власні ідеї, ідеї своїх колег, використовують одні ідеї для розвитку інших, комбінують їх. Для того, щоб «мозковий штурм» не перетворився в звичайну нараду, необхідно дотримуватися наступних правил:
— не допускайте критицизму і негативних коментарів;
— не засуджуйте висунені ідеї і пропозиції;
— заохочуйте вільне творче мислення - чим більш фантастична ідея, тим краще;
— забезпечуйте висунення можливо більшого числа ідей - чим більше їх кількість, тим більше імовірність знаходження кращої ідеї;
— заохочуйте комбінування ідей - ідеї одних учасників повинні бути базою для виникнення ідей інших.
Зворотний «мозковий штурм», на відміну від прямого, направлений на критику ідей, що висловлюються. Дискусія в цьому випадку направлена на всебічний аналіз недоліків в об'єкті, який необхідно удосконалити або замінити новим. Внаслідок обговорення складається відомість недоліків в об'єкті. Після цього проводиться прямий «мозковий штурм» по ліквідації розкритих недоліків.
Конференція ідей відрізняється від методу «мозкового штурму» можливістю доброзичливої критики в формі реплік і коментарів. Вважається, що критика може підвищити цінність висунених ідей. Всі висунені ідеї фіксуються в протоколі анонімно, тобто без вказівки їх авторів. Причому до участі в конференції ідей притягуються як особи, пов'язані з розв'язанням даної проблеми, так і новаки. Однак не рекомендується запрошувати на конференцію осіб, скептично настроєних відносно можливості розв'язання даної проблеми.
Метод колективного блокнота поєднує індивідуальне незалежне висунення ідей кожним членом робочої групи з колективною їх оцінкою. Реалізація цього методу генерування ідей має свої особливості. Кожний учасник групи отримує блокнот, в якому в доступній формі викладена суть проблеми, що вирішується. Протягом місяця кожний учасник щодня записує в блокнот і оцінює виниклі у нього ідеї за рішенням проблеми, що розглядається. Потім ці блокноти здаються керівнику групи для узагальнення і систематизації інформації, що міститься в них. Реалізація методу завершується творчою дискусією і обговоренням систематизованого матеріалу.
Для генерування нових підприємницьких ідей можуть бути використані методи засновані на активізації творчого процесу.. До цієї групи методів відносяться: метод контрольних питань; метод фокальних об'єктів; метод морфологічного аналізу.
Суть методу контрольних питань - підвести до рішення проблеми за допомогою навідних питань. Метод може застосовуватися як в індивідуальній роботі, коли дослідник сам собі задає питання і шукає на них відповіді, так і при колективному обговоренні проблеми. У західній практиці часто використовується запитувач складений Алексом Осборном. Він включає в себе наступні основні питання:
- яке нове застосування даному об'єкту можна запропонувати?
- на який інший об'єкт схожий даний об'єкт і що можна скопіювати?
- які модифікації даного об'єкта можливі, якщо його (обертати, згинати, скручувати, повертати, змінювати функції, колір, форму, контур і т.п.?
- що можна в даному об'єкті збільшити (розміри, міцність, число елементів і т.д.)?
- що можна в даному об'єкті зменшити, ущільнити, звузити, роздрібнити і т.п.?
- що можна в даному об'єкті замінити?
- що можна в даному об'єкті перетворити (схему, компонування, порядок роботи і т.п.)?
- що можна в даному об'єкті зробити навпаки?
- які нові комбінації елементів даного об'єкта можливі?
Суть методу фокальних об'єктів перебуває в перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що вдосконалюється, який лежить як би в фокусі перенесення і тому називається фокальним. У результаті виникає ряд несподіваних варіантів рішення.
Метод фокальних об'єктів реалізовується в наступному порядку:
1. Вибирається фокальний об'єкт і встановлюється мета його удосконалення (наприклад, потрібно запропонувати оригінальну конструкцію телефонного апарату).
2. Вибирається 3 – 4 випадкових об'єкта (наприклад, стіл, риба, прапор; їх беруть наздогад із словника або каталогу).
3. Складаються списки ознак випадкових об'єктів (наприклад, стіл круглий, квадратний, письмовий, складаний, дерев'яний, металевий, приставний і т.д.).
4. Ознаки випадкових об'єктів приєднуються до фокальному об'єкта і генеруються нові ідеї (наприклад, телефонний апарат: круглий, квадратний, письмовий, складаний, дерев'яний, металевий, приставний і т.д.).
5. Отримані поєднання розвиваються шляхом вільних асоціацій (наприклад, телефонний апарат письмовий, тобто здатний записувати на будь-який носій інформацію).
6. Отримані варіанти оцінюються і відбираються раціональні рішення.
Метод фокальних об'єктів дає хороші результати при пошуку нових модифікацій відомих пристроїв, дозволяє швидко знайти ідеї нових, незвичайних товарів, запропонувати оригінальні підходи до конструювання машин і обладнання.
Метод морфологічного аналізу заснований на комбінаториці - систематичному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які витікають із закономірностей будови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомий, так і нові, незвичайні варіанти, які при прямому переборі могли бути упущені. Шляхом комбінування варіантів отримують безліч різних рішень, деякі з яких представляють практичний інтерес.
Реалізація методу морфологічного аналізу передбачає наступні етапи:
1. Максимальне точне формулювання проблеми, належної рішенню.
2. Аналіз основних характеристик об'єкта, тобто його параметрів від яких залежить розв'язання проблеми.
3. Пошук і опис можливих варіантів по кожному параметру шляхом складання матриці. Якщо в кожному рядку матриці зафіксувати один з параметрів, то їх набір буде представляти можливий варіант рішення початкової задачі.
4. Визначення функціональної цінності отриманих рішень.
5. Вибір раціональних конкретних рішень.
Метод морфологічного аналізу є способом впорядкованого пошуку рішень, що дозволяє добитися систематичного огляду всіх можливих розв'язань якої-небудь проблеми.
Питання 2. Вибір оптимальної організаційно-правової форми власності та господарювання для створюваного підприємтсва.
Наступним кроком є визначення правового статусу створюваного підприємства. Рішення, яке буде прийнято на цьому етапі, визначить права, обов’язки та відповідальність майбутнього підприємства перед державою, третіх осіб стосовно фірми, а також взаємовідносини між власниками всередині підприємства. Останнє пов’язане з визначенням типу підприємства, який залежатиме від бажання підприємця обрати певний спосіб процедури прийняття рішення (колективний чи одноосібний). Прийняття цього рішення знайде своє продовження і відображення під час вибору організаційної форми майбутнього підприємства.
З огляду на це даний етап є особливо важливим як стосовно практичного здійснення, так і в плані теоретичного вивчення.
Під час вивчення теми необхідно з’ясувати сутність поняття «організаційна форма бізнесу», розглянути типові форми організації бізнесу (рис.2.2), а також критерії їх вибору.
Для прийняття обґрунтованого рішення щодо організаційної форми необхідно з’ясувати переваги та недоліки кожної з передбачених чинним законодавством організаційних форм підприємницької діяльності в Україні:
індивідуальне підприємництво фізичних осіб,
приватне підприємство,
товариство з обмеженою відповідальністю,
товариство з додатковою відповідальністю,
повне товариство, командитне товариство,
акціонерне товариство відкритого та закритого типу (рис. 2.2).
Коли йдеться про вибір організаційної форми підприємства, увага приділяється найбільш значущим ознакам, за якими такі форми різняться.
Насамперед до них належать:
- джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності,
- кількість власників використовуваного капіталу та учасників створюваного підприємства;
- межі майнової відповідальності;
Рис. 2.2. Форми організації бізнесу в Україні
- спосіб розподілу прибутків і збитків;
- форма управління суб’єктом господарювання тощо.
Крім того, прийняття рішення щодо вибору організаційно-правової форми підприємства залежить від багатьох інших чинників, починаючи від особливостей середовища майбутнього бізнесу і завершуючи особистими якостями та уподобаннями самого підприємця.
Зауважимо також, що в разі заснування підприємства необхідно враховувати специфічні фактори, які впливають на процес його створення та функціонування (табл. 2.1, рис. 2.3).
Враховуючи характеристики, переваги і недоліки, а також чинники вибору організаційної форми, можна прийняти обґрунтоване рішення щодо правового статусу майбутнього підприємства.