12. Особливості обробітку грунту в зоні Лісостепу України.

Основним завданням обробітку ґрунту є підвищення його родючості, створення оптимального водно-повітряного режиму,запобігання ерозії ґрунту, захист посівів від бур’янів, хвороб,шкідників тощо.

У системі основного обробітку оранка поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, водно-повітряний режим, сприяє кращому захисту посівів від бур’янів та більшому накопиченню вологи в осінній та весняно-літній періоди. Проте у місцях, де спостерігається водна та вітрова ерозії і в роки з недостатньою кількістю опадів, особливо в центральних і південно-східних районах, у системі основного обробітку ґрунту застосовують поверхневий обробіток під озимі і плоскорізний — під ярі культури.

У польових зернобурякових сівозмінах Лісостепу більш ефективною є диференційована система обробітку ґрунту, яка включає 2-3 оранки на глибину 28-30 см, 2-3 поверхневих або плоскорізних обробітки та 4-5 оранок на глибину 20-22 см.

Рекомендована система основного обробітку ґрунту інколи потребує уточнень, залежно від умов, що склалися. Так, поверхневий обробіток під озимі можна застосувати на полях, чистих від бур’янів або після попередників, що пізно звільняють поля. Під ярі культури на полях, засмічених багаторічними бур’янами, треба проводити зяблевий обробіток за системою поліпшеного зябу.

13. Проблема деградації грунтів та шляхи покращення їх родючості.

Деградація ґрунтів – це зменшення їх родючості або втрата властивостей, характерних їм як природному тілу (підкислення, засолення, вилуговування, ерозія, підтоплення, заболочення, забруднення, опіщанення тощо). Господарська діяльність людини (антропогенний фактор) є основною причиною деградації ґрунтів. Щоб зупинити деградацію грунтів та покращити їх родючість, передусім, необхідно налагодити моніторинг ґрунтів, без якого неможливо здійснювати заходи по їх покращенню. Потрібно розробити дійовий механізм відповідальності та санкцій до землевласників і землекористувачів, які своєю діяльністю спричиняють погіршення стану земельних угідь. В Україні зараз налічується 2,5 млн. га зрошуваних земель, на створення яких витрачено біля 5 млрд. доларів. Продуктивність цих земель залишається низькою, тому їм необхідно приділити підвищену увагу, здійснивши, передусім, необхідні меліоративні заходи. Що стосується високородючих ґрунтів, то тут варто знайти можливість їх безпечного використання наступними шляхами: вирощуванням рослин, що накопичують у своїй біомасі незначну кількість токсикантів; фітомеліорацією за допомогою рослин, які здатні вивести з врожаєм велику кількість того чи іншого забруднювача з наступною їх утилізацією, а також опрацюванням агротехнічних заходів, які спроможні створити умови для формування кореневої системи рослин поза забруднених ґрунтових прошарків; внесенням речовин, які зв’язували б важкі метали і радіоактивні речовини в незасвоювані рослинами форми тощо. Неабияке значення в попередженні деградації ґрунтів має вдосконалення технології вирощування рослин, а головне – дотримання їх.

14. Біологічний колообіг елементів живлення при застосуванні добрив.

Біологічний кругообіг речовин лежить в основі сільськогосподарського виробництва. При цьому із зростанням культури землеробства та раціональним використанням ґрунтів зменшуються втрати елементів живлення з біологічного кругообігу й підвищується продуктивність ґрунтів.

У біологічний кругообіг можна залучати додаткові кількості поживних речовин. Ефективним засобом при цьому є використання органічних і мінеральних добрив. За їх допомогою розв’язується проблема не лише залучення елементів живлення, але й поліпшення фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтів, а також створюються реальні можливості для зростання врожаю. Це підтверджується численними дослідженнями із систематичного застосування добрив, які проводилися дослідною станцією в Англії, науковими закладами у Німеччині і в нашій країні протягом більше 100 років. Проте при неправильному використанні азотних добрив (без урахування фізико-хімічних властивостей ґрунту й біологічних особливостей культур) може підвищуватися вміст нітратів і сульфатів кальцію у ґрунтових водах, джерелах і ріках, що негативно впливає на організм людини й тварини. На ґрунтах середнього і важкого гранулометричного складу забруднення нітратами спостерігається рідше, ніж на легких. Найбільша кількість їх вимивається навесні, особливо в холодну й дощову погоду.

15. Екологічно чиста (адаптивна) технологія вирощування с/г культур на прикладі соняшника.

На полях, сильно забур’янених коренепаростковими бур’янами, після стерньових попередників основний обробіток ґрунту повинен проводитися по типу поліпшеного зябу. Він складається з лущіння стерні відразу після збирання попередника на глибину 6-8 см і повторного обробітку ґрунту. Заключною технологічною операцією буде оранка або чизельне розпушення на глибину 25-27 см.

При незначній забур’яненості поля багаторічними бур’янами після стерньових попередників: лущення і оранку чи безвідвальне розпушення на глибину 25-27см. На ґрунтах з високим вмістом доступного калію, особливо ефективні азотні N40-80 та фосфорні Р60-90. Бажано при посіві вносити комплексні добрива, орієнтуючись на вміст в них фосфору із розрахунку 15кг його д. р. на 1га. Застосування хімічних заходів захисту рослин на удобрених площах значно збільшує урожайність соняшнику в порівнянні з площами, на яких добрива не вносили. 

Передпосівний о. г. поле боронують і якщо потрібно вирівнюють шлейфами, потім проводять культивацію на глибину до 8см в агрегаті з боронами. Глибина передпосівної культивації 5-6см. Спосіб сівби - Пунктирний з шириною міжрядь 70см і 45см. Сіють цю культуру при прогріванні 10 – сантиметрового шару ґрунту до +10+12 ºС. Норма висіву 6-10 кг/га. Глибина загортання насіння для гібридів – 5-6см, сортів - 6-8см.

Через 5-6 днів після сівби проводять досходове боронування середніми зубовидними боронами. Після появлення сходів боронування проводять в період формування 2-3 пар справжніх листочків. В залежності від стану забур’яненості посіву за час вегетації соняшнику слід проводити від 1 до 3 міжрядних обробітків. Для меншого травмування кореневої системи культури перше розпушення слід проводити на глибину 10-12 см, а останнє – 5-6 см. Збирають соняшник комбайном СК-5 Нива із спеціальними пристроями ПСП-1,5 та Дон-1500 з ПСП-8, а також Джондір та інші. Насіння, яке надійшло на тік, повинно бути очищене протягом дня, а при необхідності підсушене до 12% вологості.

16. Значення хімізації в адаптивному землеробстві, ефективне застосування засобів хімізації.

Людство є носієм технічного прогресу, який приносить йому не тільки матеріальні блага, але й обумовлює постійно зростаюче техногенне навантаження на біосферу. Серед факторів, що його викликають, особливе місце займає хімізація сільського господарства. Хімізація порушує саморегуляцію в живій природі, послаблює захисні можливості рослин, тварин і людини. Старі, випробувані агротехнології вже не в змозі справитися з цими проблемами, зокрема подальшого розвитку землеробства - пошуку альтернативних шляхів підтримки його високої продуктивності й екологічної безпеки.

Необґрунтовані норми мінеральних добрив, численні обробки хімічними засобами захисту рослин, порушення технології їхнього застосування, інтенсивний обробіток ґрунту, призвели до багатьох негативних екологічних наслідків.

У сучасному екологічно орієнтованому сільському господарстві вживаються заходи з відновлення біологічної родючості ґрунтів, зруйнованих масовою хімізацією: у промисловому масштабі випускаються препарати, які збагачують ґрунт грибами, бактеріями, водоростями (наприклад препарат "Біоорган-Форте" містить більше 500 млрд мікроорганізмів в 1 г). З'явилися і спеціальні біоорганічні добрива, збагачені не лише мікроорганізмами, але й біокаталізаторами. На сьогодні йдеться про розвиток нової галузі агрономічної науки — біотехнології гумусу. Значення хімічного методу захисту рослин підсилюється в разі виникнення можливості значних втрат урожаю, коли він стає єдиним способом швидкого придушення популяції шкідливого організму.