Розділ 3 напрями вдосконалення формування та використання доходів сільськогосподарського підприємства

За сучасних умов ринку України і жорсткої конкуренції прибуток і пошук резервів його збільшення стають, мабуть, найбільш актуальними проблемами для будь-якого підприємства. Підвищення доходної діяльності займає дедалі більш значимі позиції з системі цілей підприємства. Тим більше, що сучасні вчені й практики стверджують, що одержання доходу мета практично всіх фірм і нині є домінуючою.

Правильне визначення, оформлення, оцінка та облік доходів у фінансово - господарську діяльність організації відіграє і безпосередньо впливає на престижність і рентабельність фірми.

Щоб управляти прибутком, необхідно розкрити механізм її формування, визначити вплив та частку кожного чинника його зростання.

Важливими чинниками зростання прибутку, залежними від діяльності організації (їх називають внутрішні), є зростання обсягу готової продукції відповідно за договірними умовами, зниження її собівартості, підвищення якості, поліпшення асортименту, підвищення ефективності використання виробничих фондів, зростання продуктивність праці, компетентність керівництва.

Ці чинники можна умовно розділити на групи: виробничі, комерційні, фінансові. Виробничі чинники пов'язані з обсягом виробництва, його ритмічністю, матеріальної, науково-технічної й організаційно - технічної оснащеністю,якісними параметрами продукції, її асортиментом і структурою тощо.

Комерційні чинники хіба, що підводять до дешевших фінансових чинників і охоплюють у сенсі поняття маркетингу: вплив господарських на основу найпильнішого вивчення діючої та перспективної кон'юнктури ринку, цінове регулювання збуту, його напрям і організаційно - економічне забезпечення.

Фінансові чинники, стали охоплювати і виручку від продукції та послуг, і підприємницький прибуток від всіх видів діяльності, включають відповідно: форми розрахунків (що передбачаються контрактом чи зумовлені оперативно); цінове регулювання, зокрема уцінку у разі уповільнення реалізації; залучення кредиту банку або коштів з централізованих резервів; застосування штрафних санкцій; вивчення і дебіторську заборгованість, і навіть забезпечення ліквідності інших активів; стимулювання залучення грошових ресурсів на фінансові ринки - доходів від цінних паперів, вкладів, депозитів, оренди - і інших фінансових вливань. Тут має велике значення принцип «час - гроші»: чим більше надходження доходів, тим ефективніші вся діяльність.

Чинники, що впливають на величину прибутку

Внутрішні чинники діляться на виробничі й у невиробничі. Виробничі чинники характеризують наявність використання коштів і предметів праці, трудових і у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні й інтенсивні.

До екстенсивним ставляться чинники, що відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміна чисельності працівників, вартості основних фондів), їх використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування й іншого), і навіть непродуктивне використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, втрати через відходів),

До інтенсивним ставляться чинники, відбивають ефективність використання ресурсів чи сприяють цьому (наприклад, на підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, впровадження прогресивних технологій, прискорення оборотності оборотних засобів, зниження матеріаломісткості і трудомісткості продукції).

До невиробничих чинників відносяться, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту та інші.

Перелічені чинники впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції і на собівартість, для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу реалізованої продукції і на вартість витрат і лікувальні ресурси у виробництві.

Прибуток від продукції, робіт, послуг займає найбільшу питому вагу у структурі балансового прибутку підприємства. Її величина формується під впливом ряду факторів, найважливішими серед яких є: собівартість, реалізація, рівень діючих цін.

Важливим чинником, який впливає на величину прибутку від реалізації продукції, є зміна обсягу виробництва та реалізації продукції. Падіння обсягу виробництва за нинішніх економічних умов, беручи до уваги низку протидіючих чинників, як, наприклад, підвищення цін, неодмінно веде до скорочення обсягу прибутку. Звідси випливає висновок в необхідності прийняття термінових заходів, та забезпечення зростання обсягу виробництва з урахуванням технічного відновлення і підвищення ефективності виробництва.

Залежність величини прибутку від обсягу реалізації за рівних умов прямо пропорційна. У результаті чимале значення в ринкових умовах набуває показник зміни залишків нереалізованої продукції; чим він вищий, тим менший прибуток отримає підприємство. Розмір нереалізованої продукції залежить від створення низки причин, обумовлених поточної ринкової кон'юнктурою, виробничу краще й комерційної діяльністю підприємстві, умовами реалізації продукції.

По-перше, ємність цього ринку має граничну величину, як наслідок, існує ризик товарного перенасичення; по-друге, підприємство може оцінити, продукції більше, ніж реалізувати, через неефективну збутову політику. Крім цього, в нереалізованих залишках готової продукції може підвищитись питома вага більш рентабельних виробів, що потягне за собою сумарне зростання цих залишків в вартісному вираженні з розрахунку упущених майбутніх прибутків. З метою збільшення прибутку підприємство має прийняти відповідні заходи щодо скорочення залишків нереалізованої продукції, як у натуральному, так і у грошовому виразі.

Розмір виручки від продукції залежить не тільки від кількості і забезпечення якості виробленої і реалізованої продукції, а й рівня застосовуваних цін.

Вплив виробничих чинників на результат діяльності можна оцінити з двох позицій: як екстенсивний як і інтенсивний. Екстенсивні чинники пов'язані зі зміною кількісних параметрів елементів процесу виробництва, до них належить:

- зміна обсягу й часу роботи , наприклад, купівля додаткових верстатів, машин, будівництво нових цехів і приміщень чи збільшення часу роботи устаткування збільшення обсягів готової продукції;

- зміна кількості предметів праці, непродуктивне використання коштів праці, т. е. збільшення запасів, велику питому вагу браків і відходів у обсязі продукції;

- зміна чисельності робочих, фонду робочого дня, непродуктивні витрати живого праці (простої).

Кількісна зміна виробничих чинників завжди має бути виправданою зміною обсягу своєї продукції, підприємство має стежити, за зниженням темпів приросту прибутку щодо темпів приросту витрат.

Інтенсивні виробничі чинники пов'язані з якостю використання виробничих чинників, до них відносяться:

- підвищення якісних характеристик і продуктивності устаткування, своєчасно замінити устаткування на більш сучасне з більшою продуктивністю;

- використання прогресивних матеріалів, вдосконалення технології обробки, прискорення оборотності матеріалів;

- на підвищення кваліфікації робочих, зниження трудомісткості продукції, вдосконалення організації праці.

На чинник рентабельності підприємства надають непряме поєднання зовнішні чинники, які залежать від діяльності підприємства, а найчастіше досить сильно впливають з його діяльності. До цієї групи чинників відносяться: географічне розташування підприємства, т. е. регіон, віддаленість підприємства від сировинних джерел, від районних міст, природні умови; конкуренція і попит продукції підприємства, т. е. наявність над ринком платоспроможного попиту продукції фірми, перевага над ринком фірм-конкурентів, які виробляють аналогічний по споживчим властивостями товар, ситуація сировинних ранках, державне втручання у економіку, яка виявляється у зміні законодавчих основ діяльності ринку, зміна податкового навантаження підприємств, зміні ставок рефінансування тощо.

ВИСНОВОК

Дохід – узагальнюючий показник ефективності діяльності будь-якою комерційною організації. Тому постійний контролю над прибутком від усіх напрямів діяльності, різних товарів та послуг є важливим функцією управління. Найголовніше у "вдосконаленні механізму формування та розподілу доходів підприємства – аналіз прибутковості.

Фінансове становище організації багато чому визначає, яку тактику і стратегію вибере керівництво над ринком. Докладний аналіз фінансового становища допомагає виявити вже наявні й потенційні резерви організації у цій галузі.

Керівництво підприємства має чітко усвідомити, рахунок яких джерел ресурсів організація здійснюватиме своєї діяльності, у які сфери діяльності вкладатиметься капітал. Опіка фінансах є відправним моментом і кінцевим результатом концепцію діяльності будь-якого підприємства.

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень на діяльності підприємства. Необхідно здійснювати крутого повороту в інтенсифікації виробництва, переорієнтувати підприємство на цілковите і першочергове використання якісних чинників економічного зростання.

У разі початку ринкової економіки дуже важливі заходи науково-технічного характеру. Найважливішим чинником підвищення ефективності виробництва був і залишається науково-технічний прогрес (НТП). До того НТП протікав, власне, еволюційно (у країні у цілому). Недостатньо стимулювалося розробка і впровадження заходів із новій техніці. За сучасних умов формування ринкових відносин потрібні революційні, якісних змін, перехід до принципово технологіям, переозброєння з урахуванням новітніх досягнень науку й техніки. Колектив підприємства, її керівники головну увагу приділяють матеріального стимулюванню праці. Більшість прибутку після сплати податків направляють у фонд споживання. Такий стан ненормально. Вочевидь, що підприємству потрібно приділяти належну увагу розвитку виробництва з перспективи і давати потрібні кошти нові техніку, відновлення виробництва, освоєння й випуск нову продукцію (робіт,послуг).

До того ж, необхідно створити організаційні передумови, економічні та соціальні мотивації для творчої праці працівників. Корінні перетворення на техніки і технології, мобілізація всіх, як технічних, а й організаційних, економічних та соціальних чинників створюють передумови для значного підйому продуктивність праці. Попереду забезпечити впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати з виробництва прогресивні форми наукову організацію праці, удосконалювати його нормування, домагатися зростання культури виробництва, зміцнення порядку, дисципліни, стабільності трудових колективів.

Фахівці з менеджменту вважають, що найефективнішим моментом роботи організації є продумане його керівників. Кваліфіковане дію керівництва дає була можливість направити у потрібний русло поведінка працівників, створити необхідну виробничу орієнтацію викликати мотивацію їх дій, сприяти ефективної роботи. Через війну виробнича діяльність колективу набуває потрібну цілеспрямованість, організованість і продуктивність. Отже, успіх приходить тоді, коли якісне керівництво породжує активне поведінка працівників, які взаємодія проявляється у ефективної виробничої діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про господарські товариства» N 1577-XII ( 1577-12 ) від 19.09.91, ВВР, 1991, N 49, ст.683

2. Бовыкин В. Новый менеджмент: Управление предприятиями на уровне высших стандартов: теория и практика эффективного управления. / В. Бовыкин. - М.: ОАО Экономика, 2006.— 368 с.

3. Березівський П.С., Михалюк Н.І. Організація виробництва в аграрних формуваннях:[Навчальний посібник]. (За ред. П.С. Березівського. – Львів: Українські технології, 2004. – 514 с.

4. Виноградський М.Д. Менеджмент організацій: [Навч. посіб. для студ. екон. спец. вузів.] / Виноградський М.Д. Виноградська А.М., Шканова О.В. – К., «Кондор» - 2003. – 654 с.

5. Глущенко В.В. Теория управления: [Учеб. курс.] / Глущенко В.В., Захарова Е.В., Тихомиров Ю.В.— М.: ВЕСТНИК, 2004.— 332 с.

6. Гудзинський О. Д. Менеджмент у системі агробізнесу / О.Д. Гудзинський — К.:Урожай, 2007.— 240 с.

7. Дем’яненко С.І. Менеджмент аграрних підприємств: [Навч. посібник.] / Дем’яненко С.І. – К.: КНЕУ, 2008. – 347 с.

8. Жигалов В.Т. Основи менеджменту і управлінської діяльності / Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. —К.: Україна, 1994.—454 с.

9. Завадський Й.С. Менеджмент: [Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.] / Завадський Й.С — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.— 640 с.

10. Завадсъкий Й.С. Управління сільськогосподарським виробництвом в системі АПК. [Підручник.] / Завадсъкий Й.С. — К.: Вища школа, 1992.— 367 с.

11. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: [Монография.] / Казмиренко В.П. — К.: МЗУУП, .— 384 с.

12. Кузъмeт O.E. Сучасний менеджмент: [Навч. прикладний посібник.] / Кузъмeт O.E. - Львів: Центр Європи, .— 176 с.

13. Менеджмент организации. [Учеб. пособие /Под ред. З.П.Румянцевой и Н.А.Саламатина.]— М.: ИНФРА-М, 2003.— 432 с.

14. Осовська Г.В. Менеджмент організацій: [Навчальний посібник.] / Осовська Г.В., Осовський О.А. – К.: Кондор, 2005. – 860 с.

15. Пономаренко О.І. Системні методи в економіці, менеджменті, бізнесі. / Пономаренко О.І. — К.: Україна, 1995.—321 с.

16. Червінська Л.П. Основи мотивації в менеджменті./ Червінська Л.П. — Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 2007.— 191 с.

17. Шевельова С.О. Аграрний менеджмент. / Шевельова С.О. —Тернопіль, 2000.—219 с.

18. Шегда А.В. Менеджмент — основа современного предпринимательства./ Шегда А.В. — К.: АНиР, 2007.— 267 с.