Розділ 1. Поняття та ознаки громадянського суспільства

На думку Котюка. В. О поняття «суспільство» - філософські і соціологічні категорії. В радянські часи суспільство визначали як філософсько-соціологічну категорію,яка відображає систему історично визначених форм суспільних відносин, яка складається в процесі діяльності людей із перетворенням природи і власного життя.

Під кутом зору марксистської науки виробничі відносини визначено як головні, першорядні у структурі суспільного організму, а спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальний, політичний у духовний процес життя взагалі. З позиції марксизму процес виробництва матеріальних умов існування людського життя, процес виробництв і процес відтворення самих виробничих відносин є первинним. Похідним. вторинним є виробництва ідей,теорії і суспільної свідомості, яка є відображенням та усвідомленням суспільного життя. Структуру суспільства становлять структури суспільної діяльності людей, стійкі, історично повторювані форми соціальних інститутів і соціальних суперечностей: сім'я, держава,історичні форми власності, суспільні класи,форми організації та управління.

У понятті «суспільство» К.Маркс виділяв одну з важливіших ознак – суспільні відносини і вважав, що суспільство не складається з індивід, а виражає суму тих зв'язків і відносин, в яких ці індивіди перебувають один від одного.

Найбільш суттєвою ознакою суспільства є особа чи громадянин. Кожна особа взаємодіє з іншими людьми, із соціальними колективами в сім'ї, з трудовим колективом, з органами державної влади,політичними партіями і громадянськими організаціями, державою і суспільством у цілому. Без особи чи сукупності осіб не може бути ні суспільства, ні держави.

Ще однією ознакою в суспільстві є соціальна діяльність особи і громадян, юридичних осіб та інших суб'єктів суспільства. Діяльність людей примушує їх вступати в різноманітні відносини, які мають суспільний або приватний характер. Для задоволення своїх потреб та інтересів, а також потреб інших осіб люди вимушені вдаватися до різноманітних видів діяльності і, відповідно, вступати у виробничі, торгові,економічні,правові, моральні, політичні та інші відносини. Діяльність і суспільні відносини формують людину як суспільну або соціальну істоту. Лише в діяльності в спілкуванні з іншими людьми відбувається нормальна соціалізація особи, формування особистості. В наслідок таких суспільних відносин і діяльності особа набуває соціального досвіду. Засвоює всю сукупність знань практичний досвід, які не передаються генетично за спадковістю. Таке визначення суспільства є неповним.

З позицій соціології суспільство - це одна з основополужних категорій соціальної філософії, історії та соціології, котра відображає:

1) у широкому розумінні, якісно відмінне від природи надскладне,багатомірне,внутрішньо розгалужене і водночас органічне, цілісне утворення, що постає як сукупність історично сформованих способів і форм взаємодії та об'єднання (діяльності,відносин,поведінки,спілкування,регуляції, пізнання тощо) індивід та їх груп, у яких знаходить своє виявлення всебічна і багаторівнева взаємозалежність людей.

2) у вузькому розумінні а) діахронічна та синхронічна фіксований соціальний організм у складі; б) відносно самостійний і стабільний цілісний момент такого організму; в) спільна основа, «поле» перетину і накладення індивідуальних дій людини (А.Тойнбі); г) корелянт держави (громадянське суспільство); д) корелят спільноти, утворений сумою цілеспрямованих, раціонально організований дій і зв'язків,що не вирізняються такою глибиною,іманентністю й органічність, як у випадку спільноти.

З позиції соціології суспільства - це соціальна система, що відзначається певною організацією своїх елементів і структур. Арістотель розумів суспільство як сукупність індивід, які об'єднуються для задоволення «соціальних інстинктів».

Отже, суспільство - це певна організація людей або громадян, які об'єднані в різні соціальні групи (сім'я, трудовий колектив, громадянські організація, політична партія,церква, рухи, класи тощо) або в державну організацію спільними завданнями і цілями і які вступають у різноманітні соціальні відносини і зв'язків процесі діяльності і спілкування між цими суб'єктами, які мають свою систему і структуру, обумовлену економічною,політичною, державно-правовою та іншими соціальними системами і становлять єдиний цілісний соціальний організм.

Видів суспільства може бути багато, і їх можна класифікувати за різними критеріями. Залежно від способу виробництва і соціально-класової структури суспільства:первіснообщинне суспільство, буржуазне суспільство, соціалістичне суспільство, комуністичне суспільство. Залежно від відкритості може бути відкрите суспільство і закрите суспільство. Залежно від національності й державності може існувало суспільство кожної країни:американське суспільство, українське суспільство тощо. Залежно від форми і видів демократії чи антидемократії воно може бути: демократичним, ліберально-демократичним, консервативно-демократичним, радикально демократичним або антидемократичним - авторитарним, тоталітарним тощо. Залежно від домінування або верховенства права воно може бути правовим і анти правовим суспільством. Залежно від наявності або відсутності громадянського суспільства - громадянське або не громадянське суспільства. Можуть бути й інші види суспільств - релігійне, естетичне,мусульманське, християнське тощо.

Крім того, можуть бути різні стани суспільства: суспільство, в якому існують єдність і цілісності, суспільство, в якому існують законність і порядок,суспільство, розколоте протилежними і суперечливими інтересами, мирне суспільство,воєнізоване суспільство, варварські й цивілізовані суспільства, культурні та безкультурні, високо розвинуті та слаборозвинуті суспільства тощо.

Поняття «громадське суспільство» бере початок з античних часів, коли з'явилися республіки та інститут громадянства. Щоправда, у Стародавній Греції та Стародавньому Римі такої назви не було, оскільки в еллінів держава зливалися з суспільством і вживався один термін «держава», який охоплював всіх і все, що було на території держави.

Сам термін «громадянське суспільство» з'явився у ХVІІІ ст. у представників природної школи права, після буржуазних революцій в Європі, коли виник або почав виникати інститут громадянства. Наприклад, відомий французький філософ Монтеск'є почав розмежувати закони на державні та громадські. Державні закони регулюють політичні права і свободи громадян, а громадянські - недержавні відносини, тобто відносини власності між добровільними об'єднаннями громадян тощо. Німецький філософ І.Кант вважав, що громадянське суспільство - це царство цілей. Або етична держава. Це - суспільство, де поведінка будь-якої людини визначається насамперед вищим моральним законом - категоричних імперативних, який приписує: стався до інших, до людства і до самого себе не як до засобу, а як до цілі. Через цю концепцію вчений проводив ідею свободи людини та її рівності у правах з іншими людьми. У цих ідеях, власне, було закладено та обґрунтовано основні принципи правової держави і громадянського суспільства.

Відомий німецький філософ Г.Гегель писав, що громадянське суспільство є диференціація, яка існує між сім'єю і державою, хоча й розвиток громадянського суспільства настає пізніше,ніж розвиток держави, оскільки в якості диференціації воно передбачає державу. Громадянське суспільство створено, взагалі, лише в сучасному світі, який всім визначенням ідеї надає їх право. Якщо державу уявляють як єдність різних осіб, як єдність, яка є лише спільнота, то мають на увазі лише визначення громадянського суспільства. Багато нових спеціалістів з державного права не зуміли прийти до інших поглядів на державу. В громадянському суспільстві кожний для себе - мета, все інше для нього - ніщо. Але без співвідношення з іншими він не може досягнути своєї мети у всьому її об'ємі. Громадянське суспільство має в собі три наступних моменти: а) систему потреб людей (одного і всіх), які задовольняють в процесі і за допомогою праці; б) справжність свободи ї захист власності за допомогою правосуддя; с) турбота про усунення в цих системах випадковий і увага до особливого інтересу як до загального інтересу за допомогою поліції і корпорацій.

Отож,складовими громадянського суспільства. За Гегелем, є громадянин, сім'я, корпорації, які в громадянському суспільстві становлять моральне коріння держави. На його думку, громадянське суспільство не може існувати без держави. Держава створює всі умови для існування і функціонування громадянського суспільства, в тому числі систему права і законодавства, систему правосуддя, де громадяни могли б захищати свої права.

За сучасним уявленням. Громадянське суспільство є самостійною є самостійною соціально організованою структурою для узгодження різноманітних інтересів людей. Воно не протиставляється державі, а взаємодіє з нею для досягнення загальних цілей. Структурними елементами громадянського суспільства є різноманітні об'єднання громадян, політичні партії, масові рухи тощо. Громадянське суспільство - суспільство з розвиненими економічними, політичними, духовними і іншими відносинами. Яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії та права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів, прав і свобод людини і громадянина.

За політичним словником, громадянське суспільство - це сукупність існуючих у суспільстві відносин особливостей, сімейних, соціальних, економічних, культурних, релігійних ті інших структур, які розвиваються в суспільстві поза рамками втручання держави, директивного регулювання і регламентації. В основі громадянського суспільства - життя індивід як приватних осіб, система вільно встановлених ними зв'язків та асоціацій,багатоманітність притаманним їм інтересів, можливостей і способів їх вирішення і здійснення.

За визначенням відомого вченого, професора Паризького інституту політичних наук Ж.-Л. Кермона, «громадянське суспільство складається з безлічі людських (особистих) відносин і соціальних сил, що об'єднують чоловіків і жінок даного суспільства без безпосереднього втручання і допомоги держави».

Громадянське суспільство - це сфера справжнього життя людей, це сфера свободи ( на відміну від необхідності примусовості встановлених у державі законів як сфери обов'язковості). Головним компонентом громадського суспільства є політичні партії (легальні і таємні), громадські організації, рухи тощо.

Розвинуте громадянське суспільство передбачає існування демократичної правової держави, покликаної захищати інтереси і права громадян. Вважається, що необхідною передумовою громадянського суспільства є ринкова економіка з притаманними їй багатоманітністю форм власності,плюралізм незалежних політичних сил, не директивна формованою громадською думку і, що найголовніше, - вільною особистістю з розвиненим почуттям власної гідності.

На основі світового досвіду можна сформулювати основні риси громадянського суспільства. 1)головною цінність такого суспільства є громадянин, людина її права, свободи та інтереси. Пріоритети людина над державою. Весь державно - правовий і суспільний механізм мають бути спрямовані на захист людини;2) різноманітність, рівноправність і недоторканість усіх форм власності, зокрема приватної. Рівний захист усіх їх з боку держави; 3) економічна свобода громадян та їх об'єднань, інших суб'єктів економічної діяльності. Свобода підприємства і господарська самостійність на основі ринкових відносин, невтручання держави і політичних партій у господарську діяльність, створення умов для розвитку товарно-грошовим відносин;4) свобода і добросовісне ставлення до праці, вільний вибір трудової діяльності на основі ринку праці, ліквідація зрівнялівки, створення умов для зайнятості працездатного населення;5) надійна та ефективна система соціального захисту населення, особливо - дітей - сиріт, багатодітних сімей тощо;6)ідеологічна і політична свобода, розвиток демократії в усіх сферах суспільного життя. Рівноправність і захист діяльності будь - яких громадських об'єднань і політичних партій. Повинен діяти принцип - політична влада досягається тільки через вільні демократичні вибори.

В умовах не громадянського або тоталітарного суспільства на перше місце ставили державу та її інтереси, а в громадянському суспільстві на першому місці стоять людина - громадянин, її права, свободи та інтереси. Таким чином, у тоталітарному суспільстві існує культ держави, а в демократичному громадянському суспільстві - культ громадянина. У громадянському суспільстві держава і державна влада підпорядковані потребам та інтересам суспільства і всіх громадян. У такому суспільстві домінують демократичні загальнолюдські правові та моральні цінності.

Конституція України не вживає терміна «громадянське суспільство». Втім, у ній проголошується демократично - правові цінності, права і свободи громадян .У Конституції України вказується стаття, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної.

Спеціалісти виділяють низку ідей і принципів. Які лежать в основі будь - якого громадянського суспільства, незалежно від специфіки тієї чи іншої країни. До них належить: 1) економічна свобода, багатоманітність форм власності, ринкові відносини; 2)безумне визнання і захист природних прав людини і громадянина;3)легітимність і демократичний характер влади; 4)рівність усіх перед законом і правосуддя, надійна юридична захищеність особи; 5)правова держава, заснована на принципі поділу і взаємодії влади; 6) політичний та ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; 7) свобода слова і друку, незалежність засобів масової інформації; 8) невтручання держави у приватне життя громадян, їхні взаємні обов'язки і відповідальність; 9) класовий мир , партнерство і національна згода; 10) ефективна соціальна політика, яка забезпечує гідний рівень життя людей.

Громадянське суспільство - це не державно - політичного, а головним чином соціально - економічна й особиста, приватна сфера життєдіяльності людей, реально існуючих відносин між ними. Це - вільне демократичне - правове цивілізоване суспільство, де немає місця режиму особистої влади,волюнтаристським методом правління, класовій ненависті, тоталітаризму, насильству над людьми,де поважаються закон і мораль, принципи гуманізму і справедливості. Це - ринкове багатоукладне конкурентне суспільство зі змішаною економікою, суспільством ініціативного підприємства, розумного балансу починається з громадянина та його свободи.

Існує й інше визначення сучасного громадянського суспільства: це - правове, ліберально демократичне, плюралістичне, відкрите суспільство, головним суб'єктом якого є вільний індивід, який реалізує свої інтереси в рамках єдиного для всіх закону і спільного для всіх правопорушення. Людина як член громадянського суспільства є повноправним, але й відповідальним (дотримується і виконує свої обов'язки та поважає права інших) учасником різних суспільних відносин - економічних, духовних, інформаційних.

Система громадянського суспільства характеризується розвинутою структурою. До цієї системи входять головні компоненти (структурні частини): 1) гуманітарний (людський) склад суспільства - вільні індивіди; 2)соціальний ( соціальний поділ суспільства на соціальні групи,прошарки, класи); 3)економічний ( економічний лад суспільства - форми і відносини власності, виробництва, обміну, споживання); 4)духовний ( наука, освіта, культура, релігія і д.ін ); 5) інформаційний (засоби й форми інформації. Громадська думка і.т.д) 6) територіальне - управлінський (місцеве самоврядування); 7) організаційний ( різноманітні форми громадських і групових об'єднань). До системи безпосередньо входять такі специфічні самостійні людські спільноти, як сім'я і етнос (нація, народність, раса т.ін)

М. В. Цвік дає такі ознаки громадянського суспільства:

1.Громадянське суспільство є однією з характеристик суспільства та відображає певну стадію його розвитку. Не будь -яке суспільство можна охарактеризувати як громадянське, а тільки те, що має певні якісні риси, які відрізняють його від інших типів суспільств. Подібні риси почали формуватися у суспільств європейських країн під час буржуазних революцій ХVІІ – ХVІІІ ст. ст., а в ХХ ст. стають невід'ємними для багатьох суспільств світу. (Західна Європа, США, Канада, Австралія та ін.) З цього підходу не можна охарактерезувати як громадянські суспільства, що існують, наприклад, у теократичних мусульманських або комуністичних країнах.

2. Громадянським стає лише суспільство, в якому особа визначається вищою соціальною цінністю, а її права і свободи - рівними та невід'ємними з позиції пріоритету громадянського суспільства. Ніякі інші цінності (політичні, релігійні, ідеологічні тощо) не можуть переважати над такими базовими загальнолюдськими цінностями, як життя, здоров'я, честь, гідність,свобода, права людини і громадянина.

3. Існування громадянського суспільства, його інститутів обумовлені безпосередніми життєвими потребами та інтеремаси людей.Ці потреби можуть бути поділені на декілька груп: - фізичні потреби, що забезпечують існування людини як біологічної істоти. До них належать потреби особи в чистому повітрі, їжі тр воді, житлі та одязі.- економічні потреби, що забезпечують одержання благ, яких особа не має. До них входять потреби у праці, власності, обміні економічними благами тощо; - соціальні потреби, що забезпечують соціокультурний розвиток індивіда. До них належать потреби в інформації, спілкування, духовному та культурному розвитку тощо; - політичні потреби, що забезпечують реалізацію політичних вглядів та ідей у загальносоціальну практику. До них входять потреби у певних політичних змінах і реформах, захисті своїх прав і свобод, владі і управлінні суспільними процесами тощо.

4. Громадянське суспільство є сферою реалізації потреб та інтересів, утілених і правах і свободах людини, поза безпосереднього впливу з боку держави. Громадянське суспільство в цьому аспекті протиставляється державі, проте таке протиставлення має сенс лише за умови розляду держави у вузькому значенні, як апарату влади, який є завжди відносно виокремлених від суспільства та виконує щодо нього зовнішні управлінські функції. Таким чином, йдеться про обмеження втручання державного апарату у відносини громадянського суспільства. Днржава бере участь у встановленні загальних правових меж функціонування громадянського суспільства, здійснює відносно нього функцію контролю за додержання норм права і не може в інший спосіб вмішуватися у діяльність інститутів громадянського суспільства. Зворотний принцип - втручання держави в усі сфері життя сіспільства - невід'ємний рисою тоталітаризму.

5. Громадянське суспільство виступає соціальним підгрунтям формування правової держави. Саме його розвиток призвів до встановлення у ХХст. У багатьох країнах нового типу держави - правової держави. Таким чином, громадянське суспільство є чинником, а реформування держави та набуття нею ознак провової - наслідком невних соціального змін.

6. Громадянське суспільство та його інститути функціонують на основі принципів самоорганізації і самоврядування. Це означає,що громадяни самостійно і добровільно, на основі власних потреб та інтересів визначають необхідність об'єднання в певну організацію, встановлюють мету, способи та напрямки її діяльності, керують її справи, приймають рішення про її розпуск.

7. Громадянське сусупільство як соціальне явище складається явищу складається із інститутів - громадських (недержавних) об'єднань. Це пояснення перш за все ускладнення соціальної структури сучасних країн. Потреби окремої людини мають найбільше шансів бути реалізованими, коли вони збігається з потреби та інтереси інших осіб, які організовуються та становлять собі за мету скоординовано прагнуть їх реалізації. За цією рисою можна формально оцінити ступінь розвитку суспільства: чим більша різноманітність недержавних організацій, тих більше власних проблем суспільство моде самостійно розв'яснувати. Всі інші організації, що створюються державою, входять до структури механізму держави.

8. Діяльність громадянського суспільства регулюється за допомогою різноманітних соціальних, передусім правових, норм. Залежно від специфіки суспільних відносин регулювання може здійснюватися за допомогою звичаїв, релігійних або моральних норм. На відміну від інших соціальних норм права визначає загальні межі свободи, усередині яких вільно існують та розвиваються інститути громадянського суспільства. Окремою групою норм, що регулюють функціонування громадянського суспільства, є корпоративні норми. Вони створюються самими організації для регулювання їх внутрішніх відносин. До них належать різноманітні статуси, положення, правила, які приймаються інститутами громадянського суспільства (наприклад, статус політичної партії) для регулювання питань і процедур вступу до організації та виключення з неї, обрання її управлінських органів, визначення напрямків і способів діяльності, фінансування. Законодавство може встановлювати певні вимоги до змісту та форми цих норм (наприклад, ст. 8 Закону України "Про політичні партії в Україні"). Корпоративні норми не повинні суперечити чинним нормам права.

Тобто можна зробити такий висновок що громадянське суспільство - це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян, їх об'єднання , що добровільно сформувалися і перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, призначеної створювати умови для реалізації належних їм прав і свобод. Генезис громадянського суспільства припадає на період усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом, початок розквіту вільного підприємства і приватної ініціативи (ХVІ-ХVІІ ст.). Поступово воно розвивалися (його вдосконаленню сприяли своїми цінними ідеями видатні мислителі різних часів і народів) - Дж. Локк, Т.Пейн, А. Токвіль, Г.Гегель, К. Маркс і й ХХ ст. з розвитком демократії набуло ознак відносно незалежного і автономного соціального утворення, відокремленого від держави і здатного реалізувати виявленні потреби й інтереси громадян на основі самоорганізації. Нині громадянське суспільство співвідноситься з поняттям правової дердави як умова її побудови.