Вивчення джерел
Приступаючи до вивчення відібраних літературних джерел, дослідник повинен перед собою поставити завдання:
– з'ясувати основну ідею автора твору;
– встановити, чим відрізняється позиція цього автора від традиційної, що нового вніс він у вивчення даної проблеми;
– якщо порушуються дискусійні питання, то з'ясувати відношення до них автора твору;
– у зв'язку з цим, які ідеї автора особливо вдало аргументовані, а які не мають потрібної аргументації;
– встановити, які ідеї, висновки, рекомендації викликають заперечення і чому;
– які основні питання, проблеми не знайшли висвітлення в його праці;
– з'ясувавши все це, треба поставити перед собою завдання щодо подальшої розробки обраної проблеми.
З'ясування вищенаведених завдань вимагає від дослідника, насамперед, знання змісту і структури книги, що вивчається. Не менш важливим є встановлення ідейного напряму твору. Визначити ідейний напрям книги – значить з'ясувати, яке значення матиме ця книжка в ідейному вихованні суспільства.
Із цим завданням пов'язаний і науковий рівень книжки. Трапляється й так, що зміст актуальний, позиція автора зрозуміла, проте науковий рівень його праці викликає серйозні сумніви: автор, висвітлюючи проблему, не врахував досягнень вітчизняної та зарубіжної історіографії, поверхово розкрив її, пройшов мимо фальсифікації історичних подій і явищ. Тому дослідник не може вважати, що знає книгу, якщо не має уявлення про її науковий рівень.
Названі напрями вивчення відібраної літератури ще не дають можливості мати про неї повне уявлення. Обов'язковий аналіз форми викладу матеріалу. Ця вимога багатогранна. Вона включає в себе мову книжки, її доступність і якість, що характеризує в багатьох випадках інтелект і майстерність автора. Дослідник повинен звернути увагу на довідковий апарат, що зветься апаратом видання. Таке звернення дасть йому можливість встановити глибину проблеми, яка вивчалася автором, і дійти висновку про те, наскільки серйозною працею є дане видання.
Поряд із довідковими даними апарат видання включає матеріали наукового або пояснювального характеру, які доповнюють основний текст, допомагають краще зрозуміти його і полегшують користування ним. Такий апарат включає в себе передмову або вступну статтю, післямову або висновки, примітки, коментарі, допоміжні покажчики, список використаної літератури або літературу по темі твору. Зміст твору вміщується в кінці. Він дає загальне уявлення про структуру всього видання і вказує сторінки, на яких розміщені розділи, глави, підрозділи або параграфи твору.
Не менш важливе значення має послідовність знайомства з книгою. Спочатку дослідник звертає увагу на її заголовок, прізвище автора, видавництво чи установу, що опублікувала твір, звертає увагу на рік і місце видання. Потім читає анотацію. Анотація має інформативний і рекламний характер і вмішується на звороті титулу. Потім починається знайомство зі змістом твору, що уточнює його структуру, коло питань, які дослідив автор.
На наступному етапі дослідник знайомиться з авторською чи видавничою передмовою. Вона розміщується на початку книги. Передмова дає можливість дізнатися про призначення видання, його актуальність, відмінність від інших – подібних, в ній розкривається структура розділів книги. Вона може бути написана автором, упорядником, редактором, рецензентом, політичним діячем, вченим. Якщо крім передмови є вступна стаття, то і з нею варто познайомитись. Вона допоможе зрозуміти зміст книжки, розкриє історію питання, пояснить проблему, якій присвячується книжка.
Потім дослідник знайомиться з довідково-бібліографічним апаратом. Це примітки, тобто пояснення, уточнення і доповнення до основного тексту видання. Вони можуть бути написані як автором, так і видавцем, редактором, упорядником, перекладачем. Примітки дають можливість краще пізнати події і факти, дійові особи, що згадуються в тексті видання, зрозуміти їх. Вони збагачують знання науковця. За місцем розташування примітки бувають середтекстові, тобто такі, які вміщуються відразу за тек-стом; підрядкові, що розташовуються внизу сторінки основного тексту і зв'язуються з ним зіркою або порядковим номером; затекстові – розміщені в кінці глави, розділу або всього тексту видання і зв'язані з главами чи розділами основного тексту порядковим номером.