261 Найдавніша людність території України

будові кістяка простежується чимало архаїчних рис, притаманних «класичним» неандертальцям. Так, будова кисті вказує на те, що людині, похованій у Кіїк-Кобі, був властивий не «точний», а «сило­вий» обхват предметів. «Кіїк-кобинець не брав, а охоплював предмет усією кистю і тримав його в кулаці, — писав з цього приводу Бонч-Осмоловський. — У цьому затиску була міць лещат».

Що ж до кістяка немовляти п’яти — семи місяців, то його про­порції відрізняються від пропорцій сучасних дітей; гомілка коротша, а передпліччя довше. Крім того, стінки кісток дуже грубі (Є. Влчек). Наведені риси, як відомо, характерні для пізніх неандертальців.

Фрагменти черепів дорослого та двох дітей віком 5 і 10—12 років були віднайдені Ю. Колосовим на мустьєрських стоянках Заскельна V та Заскельна VI поблизу Білогорська. На думку Є. Даниловой в будові потиличної кістки дорослої людини з Заскельної V простежуються як деякі примітивні, так і «сапієнтні» риси (наприклад, слабко виражений потиличний валик).

Скелетні рештки «сапієнтних» палеоантропів знайдено також у Наддніпрянщині та Приазов’ї: стегнова та обидві плечові кістки з Романково поблизу Дніпропетровська, які належали людині зросту 171 см; плечова кістка з розмитого мустьєрського шару на березі р. Самара; фрагменти черепів з-під Дніпропетровська; верхній моляр зі стоянки РІжок І. Усі ці матеріали характеризуються поєд­нанням архаїчних та прогресивних рис. Так, «романківець» міг нале­жати до ранніх неандертальців типу Ерінгсдорф та Крапіна чи «про­гресивних» мустьєрців Палестини (О. Хрисанфова).

Багаторічні дослідження з’ясували, що в добу верхнього палеоліту територія України була заселена надзвичайно щільно: загальна кількість населення становила тут близько 60 тис. осіб. На сьогодні в її межах відомо близько 800 пам’яток даного історичного періоду, де виявлені унікальні господарсько-побутові комплекси з залишками жител із кісток мамонта, крем’яними та кістяними знаряддями, зразками первісного мистецтва тощо. Разом із тим антропологічні матеріали з верхньопалеолітичних місцезнаходжень України мають украй фрагментарний характер (уламки черепів і зубів із Чулатово 1, Новгород-Сіверського, Анетівки II, Пушкарів, Мізина; уламки пле­чових кісток з Новгород-Сіверського та Кормані IV і кістки лівої ноги з поселення Городок II), що не дає змоги відтворити мор­фологічні риси творців матеріальної та духовної культури цього періоду.

Певне уявлення про антропологічний тип верхньопалеолітичної людності України дають знахідки в інших регіонах Східної Європи: Подонні (Костьонки) та на Клязьмі (Сунгир).

Під час розкопок у Костьонках було виявлено чотири кістяки, два з яких належали дорослим чоловікам, а два — дітям.

262 Історична антропологія України

Особливо цікаві результати були отримані під час вивчення кістяка 20— 25-річного мисливця, що жив приблизно 30 тис. років тому. Він характеризувався невисоким зростом (близько 160 см), різкою доліхокранією, прямим лобом, дуже низьким обличчям, низькими орбітами, широким носом, що добре виступає з площини лиця, прогнатизмом. Поєднання доліхокранії, широконосості та прогнатизму вказує на наявність деяких екваторіальних (австралоїд­них) рис (Г. Дебець).

Інший антропологічний тип був притаманний 50-річному мис­ливцю з Костьонків II: вищий зріст — 165 см, видовжена форма мозкового відділу черепа, місткість якого — близько 1500 см³, дуже широке й низьке обличчя. На думку Г. Дебеця, за цими ознаками він схожий з кроманьйонцями Західної Європи.

Пізньопалеолітичний мисливець із Костьонок (реконструкція М. Герасимова)

Пізньопалеолітичний мисливець із Сунгира (реконструкція М. Герасимова)

Розкопки в Сунгирі дали змогу виявити два давніх поховання: одиночне, де містився скелет дорослої людини, та парне — з решт­ками двох дітей.

Доросле поховання належало мисливцеві 60—65 років, який визначався міцною і гармонійною фізичною статурою — дуже високим зростом (180 см) і широкими плечами. За деякими розра­хунками, вага «сунгирця» становила близько 71 кг. Його череп характеризувався помірним нахилом лоба, значним розвитком над­брівних дуг, середньою величиною підборідного виступу. Висловлю­валася думка, що за своїми морфологічними характеристиками