- •19.Шиплячі приголосні.
- •§ 23. Загальні відомості
- •§ 24. Словотвір прикметників
- •§ 25. Історія форм іменних прикметників
- •§ 28. Загальні відомості
- •§ 29. Словотвір власне кількісних числівників
- •§ 43. Загальні відомості
- •§ 44. Відзайменникові прислівники
- •§ 45. Відіменні прислівники
- •§ 46. Віддієслівні прислівники
- •§ 1. Предмет, завдання і методи історичного
- •52. Присудок та способи його вираження § 13. Присудок та його типи
- •§ 16. Означено-особові речення
- •§ 17. Неозначено-особові речення
- •§ 18. Безособові речення
- •§ 19. Іменні односкладні речення
- •§ 20. Речення з однорідними членами,
- •§ 21. Речення з давальним самостійним
- •§ 24. Безсполучникові складні речення
- •§ 26. Складносурядні речення відкритої структури
- •§ 27. Складносурядні речення закритої структури
- •§ 28. Складні речення з підрядними означальними
- •§ 29. Складні речення з підрядними з'ясувальними
- •§ 31. Складні речення з підрядними місця
- •§ 32. Складні речення з підрядними зумовленості
- •§ 33. Складні речення з підрядними порівняння
§ 33. Складні речення з підрядними порівняння
та відповідності
У староукраїнський період складні речення з підрядними
порівняння не були ще так розвинені, як тепер. Хоча вже з найдавнішого
часу намітилося вживання двох основних типів цих речень — власне
порівняльного і гіпотетично-порівняльного, але склад сполучників
був обмежений. Власне порівняльні речення приєднувалися
здебільшого сполучником які), який витіснив старокнижні сполучники яко,
как-ь. Іноді використовувалися сполучники нЬжть, нежели, нЬжли
(польськ. пігіі). Наприклад: А тепер сидит соб'Ь, як журавель у просЬ
(Інт., 1737, 364); Лепей в малженство вступовати, нижли запалене
терпіти (КА, 1560, 318); да понеизволять на брани воинскія умерети,
нежели, в"ь бЬгство претворшеся, уподобитися распуженним'ь овцампь
(Л. Граб., 1710, 44). Гіпотетичного відтінку порівняльним реченням
надавали сполучники будто, буцЬмть, нЬби: що Васіл, штукою
зайшовши, будтожони питал... (АПГУ, 1671, II, 88); А щотамь, іо що пакпь
тамі) соні) йди отгадай буцім7» ти не кобзуешь цур пекь тобь бЬгдай
(Інт., 1736, 93); але из обозу по домах, ніби от Хмелницкого упрошеноє,
без вЬдома старших своихть розєздилося (С. Вел., 1720, І, 76).
Приблизно з XVI ст. староукраїнські пам'ятки почали фіксувати
складні речення відповідності, тобто такі конструкції, в яких
зіставляються два явища за їх інтенсивністю. Для них була характерна
наявність форм вищого ступеня і особливого сполучникового
поєднання чим — тим, наприклад: И в томпь гоненю (ч)им болшь гоними и пе-
реследованьї били, тьіммоцпь большь божія над ними оказовалася (Пе-
рест., 1605, 35); Чим болшей нас стискаєш, тим болшей ся пожадливос-
ти наши стирают (КА, 1650, 259); Тим моцнШ окрут стоит, чим
глубий котвица бьівает запущина (Там же, 559). В українській народній
мові міг уживатися і сполучник що (що — то): І що йому міцніша
у голову уступає, то він далі посува (М. Вовчок).