Ключові положення для впровадження

Наступні рекомендації були визначені як пріоритетні для впровадження:

Діагноз ХОЗЛ:

• Діагноз ХОЗЛ повинен розглядатися як достовірний у пацієнтів віком більше 35 років, у яких є чинники ризику (куріння), і які мають утруднене дихання, хронічний кашель, регулярне виділення харкотиння, частий бронхіт в зимовий період або аускультативні зміни (хрипи).

• Наявність обструкції повітроноснихшляхів має бути підтверджена пост-бронходилатаційною* спірометрією (*2010). Всі лікарі, які обстежують пацієнтів з ХОЗЛ, повинні мати доступ до спірометрії і бути компетентними в інтерпретації результатів.

Припинення паління:

• Стимулювання пацієнтів з ХОЗЛ до припинення куріння є одним з найбільш ефективних компонентів терапії (куріння збільшує на 85 % ризик розвитку ХОЗЛ). Всі пацієнти з ХОЗЛ, які продовжують палити, незалежно від віку, повинні заохочуватися до припинення куріння і отримувати необхідну допомогу для цього при будь-якій слушній нагоді.

Просування ефективної інгаляційної терапії:

• Пацієнтам із стабільним ХОЗЛ, які мають утруднене дихання або загострення, не зважаючи на використання бронходилататорів короткої дії за потребою, необхідно запропонувати наступну підтримуючу терапію:

• якщо ОФВ₁ ≥ 50 % розрахункового: або b2-агоніст тривалої дії або антагоніст мускаринових рецепторів (холінолітик) тривалої дії;

• якщо ОФВ₁ < 50 % розрахункового: або b2-агоніст тривалої дії в комбінації з інгаляційним кортикостероїдом (ІКС) або антагоніст мускаринових рецепторів тривалої дії.

• Запропонувати антагоніст мускаринових рецепторів тривалої дії додатково до комбінації b2-агоніста тривалої дії та ІКС пацієнтам із стабільним ХОЗЛ, у яких залишаються задишка або загострення, незважаючи на прийом комбінації b2-агоніста тривалої дії та ІКС, незалежно від ОФВ₁.

Легенева реабілітація для всіх, хто її потребує:

• Легенева реабілітація повинна бути доступна усім пацієнтам з ХОЗЛ, включаючи тих, хто нещодавно був госпіталізований із-за загострення.

Використання неінвазивної вентиляції:

• Неінвазивна вентиляція (НІВ) повинна використовуватися як лікування вибору при загостренні ХОЗЛ із розвитком стійкої легеневої гіперкапнічної недостатності та безуспішному застосуванні медикаментозної терапії. Вона має здійснюватися спеціально навченим персоналом, який знає про її особливості.

• На початку використання НІВ на випадок погіршення стану необхідно мати чіткий план дій і передбачити альтернативну терапію.

Ведення загострень:

• Частота загострень має бути скорочена шляхом адекватного застосування інгаляційних кортикостероїдів і бронходилататорів, а також вакцинопрофілактики.

• Пошкоджуюча дія загострень може бути мінімізована шляхом:

• Надання порад щодо самоспостереження та реагування на появу симптомів загострення;

• Початок відповідного лікування кортикостероїдами для перорального застосування та/або антибіотиками;

• Застосування при наявності показань НІВ;

• Застосуванні госпітально-амбулаторних схем або схем ранньої виписки.

Забезпечення мультидисциплінарного лікування

Лікування ХОЗЛ повинне здійснюватися мультидисциплінарною командою фахівців.

Технічні деталі критеріїв аудиту

Ключовий пріоритет	Критерій: дані, назва	Виключення:
1. Діагноз ХОЗЛ повинен розглядатися переважно у пацієнтів віком від 35 років і вище, які мають чинники ризику (звичайне куріння) і утруднене дихання (задишку), хронічний кашель, регулярне виділення харкотиння, часті зимові бронхіти або аускультативні зміни в легенях (хрипи). Наявність перешкоди повітряному потоку повинна бути підтверджена спірометрією. Всі медичні працівники, які лікують пацієнтів з ХОЗЛ, повинні мати доступ до спірометрії і бути компетентними в інтерпретації результатів.	Відсоток курців у віці 35 років з хронічним кашлем і / або утрудненим диханням (задишкою), яким була проведена спірометрія. Відсоток пацієнтів з діагнозом ХОЗЛ, які були обстежені за допомогою спірометрії.	Пацієнти, які не в змозі пройти спірометрію, наприклад, через лицьового паралічу.
2. Припинення куріння. Заохочення пацієнтів з ХОЗЛ до припинення куріння - один з найбільш важливих компонентів їх лікування. Всі пацієнти з ХОЗЛ, які продовжують куріння, незалежно від віку, повинні стимулюватися до припинення куріння і отримувати необхідну для цього допомогу якнайшвидше.	Відсоток пацієнтів з ХОЗЛ, які палять в даний час, і пацієнтів, які кинули палити і отримали відповідне лікування.
Ефективне лікування інгаляціями. Інгаляції бронходилататорів тривалої дії повинні бути використані для усунення симптомів захворювання і поліпшення перенесення фізичних навантажень пацієнтами, у яких залишаються симптоми і після використання короткодіючих ліків. З метою зменшення частоти загострень додати інгаляційні кортикостероїди до бронходилататорів тривалої дії при лікуванні пацієнтів з ОФВ1<або=50 % від належного, які протягом попередніх 12 місяців мали два або більше загострення, які потребували лікування антибіотиками або кортикостероїдами для перорального застосування. Регулярне застосування інгаляційних кортикостероїдів покращує симптоми, функцію дихання, якість життя та зменшує частоту загострень у хворих ХОЗЛ при ОФВ1 <60 % від належних (GOLD 2011).	Відсоток пацієнтів з ОФВ1 50 % від належного, які мали два або більше загострення протягом 12- місячного періоду, і яким показана терапія інгаляційними кортикостероїдами в комбінації з b2-агоністами тривалої дії.	Вибір пацієнта
4. Пульмонологічна реабілітація необхідна всім, хто її потребує. Пульмонологічна реабілітація повинна бути доступною для всіх пацієнтів з ХОЗЛ.	Відсоток пацієнтів з ХОЗЛ, які пройшли пульмонологічну реабілітацію	Вибір пацієнта
5. Використання неінвазивної вентиляції. НІВ повинна бути використана, як лікування стійкої гіперкапнічної дихальної недостатності при загостренні і безуспішному лікуванні. Вона повинна проводитися персоналом, який пройшов відповідне навчання і атестацію. Персонал повинен знати можливі ускладнення і протипоказання. Перед початком проведення НІВ необхідно мати чіткий план лікування у разі погіршення, повинно бути передбачено і узгоджено заміщення її іншою терапією.	Відсоток пацієнтів з гострою гіперкапнічною дихальною недостатністю, які отримали НІВ.
6. Лікування загострень. Частота загострень повинна бути зменшена використанням інгаляційних кортикостероїдів і бронходилататорів, а також за допомогою відповідної вакцинації. Вплив загострень повинен бути мінімізований. Консультування пацієнтів з питань самолікування: яких необхідно вжити заходів при виникненні симптомів загострення; початок лікування за допомогою кортикостероїдів для перорального застосування і/або антибіотиків; використання НІВ, якщо для цього є показання; використання госпітально-надомної або допоміжної схем при виписці.	Частота та доречність кортикостероїдів для перорального застосування та антибіотиків.	Вибір пацієнта