Блок інформації

Насамперед необхідно ознайомити студентів з законодавством, яке регламентує лікарську діяльність та статтями КК України, в яких йдеться про відповідальність у разі професійно-посадових правопорушень медичних працівників, “Основами законодавства про охорону здоров’я”, правилами проведення судово-медичних експертиз у відділі комісійних експертиз бюро.

За КК України лікарі можуть бути притягнуті до відповідальності за:

Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби

Стаття 134. Незаконне проведення аборту

Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей

Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

Стаття 144. Насильницьке донорство

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу

Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення

Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин

Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічним або іншими біологічними агентами чи токсинами

Стаття 366. Службове підроблення

Стаття 367. Службова недбалість

Стаття 384. Завідомо неправдиве показання

Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків

Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

Крім того, лікарі можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за порушення статей кримінального кодексу стосовно виконання ними експертних функцій (ст. 384, 385, 386).

Викладач звертає увагу студентів на особливості проведення судово-медичної експертизи з приводу лікарських справ:

— слідство веде тільки слідчий прокуратури;

— початку слідства передує прокурорська перевірка (попередній розгляд справи), яка проводиться з метою усунення помилкового порушення кримінальної справи;

— під час прокурорської перевірки вивчають посадову характеристику лікаря і всі матеріали справи;

— якщо встановлюють, що скарга на лікаря є необґрунтованою, то обов’язково повідомляють про це позивача;

— остаточний висновок про притягнення до кримінальної відповідальності лікаря робить прокурор;

— постанову про призначення судово-медичної експертизи складає прокурор тільки після попереднього вивчення результатів відомчого розбору випадку;

— у разі порушення кримінальної справи призначається комісійна судово-медична експертиза;

— комісія вивчає оригінали матеріалів справи, дає відповіді на поставлені запитання, якщо виявляють дефекти в наданні медичної допомоги, то вказують, у чому вони виражаються, їх причину, зв’язок між лікуванням та наслідком.

— в багатьох випадках “лікарські справи” припиняються на етапі попереднього розгляду, оскільки являють собою лікарські помилки.

Під час заняття розбирають поняття “лікарської помилки”, яка становить собою добросовісну помилку лікаря у разі виключення наміру необережності або несумлінності. Лікарські помилки не відносяться до юридичного поняття та не підлягають кримінальній відповідальності. Лікарські помилки можуть бути розподілені на 3 групи:

— діагностичні,

— лікувальні,

— організаційні.

Крім цього є тактичні, технічні помилки, які носять як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. Якщо лікар не несе кримінальної відповідальності за лікарську помилку, то це ще не значить, що вона залишається непоміченою. Кожен випадок лікарської помилки обговорюють у лікарському колективі, де працює лікар, аналізують усі причини їх виникнення з метою їх профілактики та запобігання у майбутньому. Лікарі, які їх припустили, можуть бути притягнуті до різних дисциплінарних покарань та направлені на курси підвищення кваліфікації.

Лікарські помилки необхідно відрізняти від неосвічених дій, які вказують про відсутність у лікаря елементарних, обов’язкових для нього знань, які виходять за межі лікарської помилки та кваліфікуються як професійні правопорушення.

На занятті звертають увагу на таке поняття як “еутаназія” та відповідальність лікаря за її проведення.

Після розгляду основних положень кожен студент отримує ситуаційну задачу, яка складається з матеріалів кримінальних справ по звинуваченню лікаря у професійному правопорушенні, в якій наявні виписки з медичних документів — історії хвороби, амбулаторної картки, результати патолого-анатомічного та судово-медичного досліджень трупа, а також протоколи клініко-анатомічних або клінічних конференцій, протоколи допиту медичних працівників, їх характеристики та інше. При ознайомленні з цими матеріалами студенти повинні фіксувати свою увагу на тих даних, які дозволяють відповісти на питання, які поставлені органами правосуддя перед судово-медичною експертною комісією.

Найбільш поширеними являються такі питання:

1. Чи правильно та своєчасно був поставлений діагноз?

2. Чи у повному обсязі надана медична допомога хворому? Якщо ні, то в чому ці дефекти проявились та які заходи необхідно було виконати.

3. Яка причина смерті або нещасливого випадку, який стався під час лікування померлого?

4. Хто конкретно із лікарів допустив дефект при лікуванні хворого?

5. Чи всі заходи були застосовані для боротьби з хворобою, її ускладненням або смертю?

6. Чи була можливість передбачити та запобігти нещасливому випадку?

Відповіді на питання повинні бути повними, обґрунтованими. В них об’єктивно та повно пояснюється правильність чи помилковість способу лікування, причина ускладнення, зв’язок між ускладненням та дією медичних працівників.

Враховуючи специфіку кожного виду порушень, питання можуть бути різними. Так, під час розгляду хірургічних справ такими питаннями можуть бути:

1. Чи показано було виконання операції?

2. Чи відповідає метод операції характеру захворювання?

3. Чи правильно був обраний метод анестезії?

4. Чи мали місце будь-які дефекти у техніці виконання операції та післяопераційного ведення хворого?