Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка з 564 Тмм.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
07.06.2015
Размер:
1.53 Mб
Скачать

Лабораторна робота № 6 Визначення моменту інерції ланок методом маятникових коливань.

Мета роботи : визначення моменту інерції ланок відносно осі, що проходить через центр ваги ланки перпендикулярно до площини його руху.

Обладнання: установка ТММ – 6, секундомір

Вихідні дані

  1. Вага деталі Q=

  2. Відстань між точками підвішування О1 і О2 , l=

  3. Визначення періодів Т1 і Т2 коливань ланки:

Результати дослідження:

Час 30-ти повних коливань (періодів)

Навколо осі О1,

t1

Навколо осі О2,

t2, с

1

2

3

Середнє значення періоду коливань

  1. Результати обчислень:

Відстань від точки підвішування О1 до центра ваги:

=

Центральний момент інерції:

=

Висновок:

підпис студента

Робота захищена з оцінкою __________________________

підпис викладача

Лабораторна робота №7 кінематичне дослідження фрикційного механізму

Мета роботи: Експериментальне вивчення кінематичних можливостей без ступеневої фрикційної передачі. Побудова графіка зміни і передаточного числа механізму.

1. Принцип дії і будова фрикційного механізму.

Прилад для кінематичного дослідження фрикційного механізму рис. 1 являє собою модель кульового варіатора швидкостей. Він складається із ведучого конуса 1 та веденого конуса 3, які вступають у взаємодію із сферичними чашками 2 та 2’. Постійний контакт всіх елементів механізму забезпечується пружинами, розміщених в середині сферичних чашок. Конуси 1 та 3 мають вказівники 5 та 6, які дозволять встановити кут повороту веденого конуса по заданому куту повороту ведучого конуса. За допомогою гвинта 7 чашки 2 та 2’ можна повертати відносно їх середнього положення і тим самим міняти передаточне відношення від конуса 1 до конуса 3. Чашка 2’ також має вказівник 4, за допомогою якого можна визначити її кут повороту відносно вертикальної осі.

Рис. 1. Модель фрикційного механізму

2. Основні кінематичні співвідношення фрикційного механізму.

На рис. 2 представлена схема фрикційної передачі, згідно якої передаточне відношення від ведучого конуса 1 до веденого конуса 3 дорівнює:

(1)

де ,,,– радіуси робочих кіл конусів 1 та 3 сферичної чашки 2’.

При повертанні чашок 2 та 2’ за допомогою гвинта 7 радіуси робочих конусів 1 та 3 не змінюється, так що . Тоді формула (1) набуває вигляду:

(2)

тобто передаточне відношення залежить тільки від відношення радіусівта. Якщо чашка 2 та 2’ займає своє вертикальне положення, тото передаточне відношення фрикційного механізму буде. Якщо за допомогою гвинта 7 чашки повернути відносно вертикальної осі на деякий куттак, щоб стрілка вказівника 4 перемістилась вправо, то радіусзбільшиться на таку ж величину. В такому випадку передаточне відношеннястане меншим. При повороті чашок в другу сторону відповіднозбільшиться , азменшиться , а передаточне відношення стане більшим.

Рис.2 Схема фрикційної передачі

Визначити передаточне відношення можна двома способами:

  1. шляхом вимірювання по вказівниках 5 та 6 прийнятого кута і відповідного йому кута. В такому разі передаточне відношення знаходять із рівності:

(3)

  1. за формулою:

(4)

вивід якої випливає із рис. 3.

Рис. 3 Схема для визначення передаточного відношення варіатора

Легко бачити, що після повороту чашки 2’ на кут вліво стрілка 4 повертається вправо, величини радіусівтабудуть рівні:

(5)

де – радіус сферичної поверхні чашки 2’;

та – кути про вершинах конусів 1 та 3.

При повороті чашки 2’ на цей же кут вправо , стрілка 4 повернеться вліво, знак передпід знаком синуса у формулах (5) зміниться на протилежний. Підставивши формули (5) у рівність (3), отримаємо формулу (4).

Задаючись послідовно рядом значень кута і визначаючи за формулою (4) передаточне відношення, можна побудувати графік.