21

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка

кафедра ТМФВ і ОТ

Щоденник практики з фізичної реабілітації

Студента(ки)__________курсу_____________групи______________

П.І.Б._____________________________________________________

Термін проходження практики з _______до_____________________

База проходження практики__________________________________

__________________________________________________________

Методичний керівник практики

лікувально-профілактичної установи____________________________

Керівник практикою

навчального закладу _________________________________________

Дрогобич – 20__ р.

Завдання, мета і принципи виробничої практики з курсу “фізична реабілітація”

1. Завдання фізичної реабілітації є:

а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);

б) пристосування до повсякденного життя і праці;

в) залучення до трудового процесу;

г) диспансерний нагляд за реабілітованими.

2. Мета:

а) відновлення здоров’я та усунення патологічного процесу, попередження ускладнень;

б) відновлення або часткова компенсація порушених функцій;

в) психологічна підготовка хворого до подолання труднощів пов’язаних з хворобою і її можливими наслідками;

г) протидія інвалідності, підготовка до побутових і трудових навантажень;

д) повернення людини до активного життя та працездатності.

Принципи:

1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності – боротися з нею на перших етапах лікування.

2. Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів – запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування, довготривале матеріальне утримання інвалідів.

3. Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться й іншими фахівцями: соціологом, психологом, педагогом, юристом та ін.

4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.

5. Необхідність реабілітації у колективі. Проходження реабілітації разом з іншими хворими чи інвалідами формує у пацієнта відчуття колективізму, морально підтримує його, нівелює дискомфорт, пов'язаний з наслідками захворювання. Добре ставлення оточуючих надає впевненості у своїх силах і сприяє швидшому одужанню.

6. Повернення хворого чи інваліда до активної праці – є основною метою реабілітації. Її досягнення робить людину матеріально незалежною, морально задоволеною, психічно стійкою, активним учасником громадського життя.

Перелік практичних навиків з фізичної реаблітації

1. Визначати стадію захворювання або характер пошкоджень, ступінь функціональних порушень.

2. Встановлювати ступінь фізичної підготовки хворого на підставі анамнестичних даних.

3. Провести і оцінити результати простих функціональних проб із дозованим фізичним навантаженням, які застосовуються при різних рухових режимах, стандартні тест-комплекси.

4. Визначати періоди курсу з фізичної реабілітації стосовно конкретного хворого.

5. Визначати завдання лікувальної дії комплексного лікування, обґрунтувати вибір засобів і форм фізичної реабілітації (ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, працетерапія).

6. Сформулювати і записати призначення з засобів фізичної реабілітації (ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія, працетерапія).

7. Вміти скласти схему процедур і комплексне лікування хворих для фізичної реабілітації при різних захворюваннях.

8. Оволодіти практичними навиками реабілітолога та методикою оцінки ефективності засобів фізичної реабілітації.

9. Навчити хворого самоконтролю при проходженні фізичної реабілітації.