15. Уява

1. Поняття про уяву. Уява і творчість.

2. Функції уяви.

3. Основні теоретичні підходи до вивчення уяви.

4. Види уяви та їхня класифікація.

5. Прийоми створення образів уяви.

6. Індивідуальні відмінності уяви.

15.1. Поняття про уяву. Уява і творчість

Сприйняті предмети та явища, пережиті емоції та почуття, робо­та думки залишають у свідомості людини «сліди». Психічна діяльність людини є діяльністю активною, динамічною, в резуль­таті якої ці «сліди» перебудовуються у нові комбінації, які назива­ють образами уяви. Уява — це пізнавальний психічний процес створення людиною на основі її попереднього досвіду образів об'єктів та явищ, які вона безпосередньо не сприймає і не сприй­мала¹. Цей процес властивий лише людині. Уява, стверджував А. Ейнштейн, важливіша за знання, бо знання обмежені. Уява ж може охопити усе, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції.

В уяві завжди є вихід за межі безпосередньо даного, певний «відліт» від реальної дійсності. Незважаючи на це, уява завжди зберігає зв'язок з реальністю, бо образи уяви створюються з життєвих вражень. Елементи уявних об'єктів існують в дійсності. Небувалими є лише їхнє сполучення.

Уява дуже тісно пов'язана зі всіма психічними процесами та станами людини. Відчуття та сприймання дають людині основу для створення образів уяви в результаті їхнього перетворення і перекомбінування. Чим різноманітніші сприймання людини, тим яскравішими і повнішими є створені нею образи уяви. Для їхньої побудови має значення, чи ми сприймаємо реальний об'єкт чи його схему, цілий об'єкт чи його частину, чи наше сприймання чітке чи нечітке. Залежно від цього процес уяви отримує конкрет­ну спрямованість.

Між образами пам'яті та уявою також існують тісні взає­мозв'язки. Якщо основне призначення пам'яті у тому, щоб якомо­га точніше зберегти минулий досвід людини, то основне призна­чення уяви, навпаки, перетворити минулий досвід, існуючі у пам'яті образи. Особливо яскраво це спостерігається у дитинстві, коли реальний і вигаданий світ іноді плутаються. Розвиваючись, уява все чіткіше відокремлюється від пам'яті. Зі всіх видів пам'яті найсуттєвішою основою уяви є образна і емоційна пам'ять. Чим багатший зміст образної пам'яті і чим активніше людина може оперувати ЇЇ образами, тим кращі умови для розвитку уяви. Зміст емоційної пам'яті, в свою чергу, активізує образи уяви.

Важливою психологічною умовою актуалізації уяви є такий психічний процес, як увага. Вона регулює діяльність уяви, підви­щуючи її ефективність та пізнавальний рівень.

Суперечливим є зв'язок між уявою і мисленням. І мислення, і уява спираються на досягнутий досвід і йдуть до пізнання суб'єктивно нового. Однак, у мисленні відображені реально існу­ючі об'єкти та явища, а в уяві — реально не існуючі. Уява, будучи основою наочно-образного мислення людини, допомагає у тих ви­падках, коли практичні дії або неможливі, або недоцільні. У випад­ку мислення проблемна ситуація більш визначена, а у випадку уя­ви — менш визначена. Отже, уява включається на тому етапі пізнання, коли невизначеність ситуації достатньо велика і знання ще не оформились у логічну категорію. У цьому і полягає її цінність — вона дає змогу прийняти рішення та знайти вихід з про­блемної ситуації навіть у разі відсутності потрібної повноти знань, які необхідні для мислення. Це дає змогу «перестрибнути» через якісь етапи мислення і, незважаючи на дефіцит інформації, уяви­ти собі кінцевий результат. У цьому полягає і слабкість такого спо­собу розв'язання проблеми: намічені шляхи нерідко є недостатньо чіткими та точними.

Уява і творчість являють собою особливу єдність, адже уява є основним психологічним механізмом творчого процесу. Творчий процес є синтезом пізнавальної, емоційної і вольової сфер людини і тісно пов'язаний з такими особливостями особистості, як здібності, характер та інтереси. Однак уява, зокрема творча уява, є фокусом, довкола якого обертаються ці процеси і властивості у

творчій діяльності людини. Уява відіграє провідну роль у їхньому поєднанні.

Розрізняють наукову, технічну, літературну, художню, музичну та інші різновиди творчості. Провідну роль у науковому творчому процесі відіграє мислення. Після того як уява дала поштовх на­уковій думці, факти слід перевірити за допомогою строгих логічних міркувань. Уява може лише тимчасово компенсувати існуючі пробіли. Яскравим прикладом, який демонструє роль уя­ви у науковій творчості, є створена Д. Менделєєвим періодична таб­лиця елементів. Дещо по-іншому відбувається технічна творчість, її специфіка полягає у тому, що вона, спираючись на результати наукової творчості, в кінцевому результаті створює матеріальну цінність. Ідеальний продукт творчості тут знаходить своє технічне оформлення. Головним джерелом літературної творчості є спосте­реження і фантазія. Важливим моментом для письменників є здатність проникнути в психіку іншої людини, зрозуміти її емоційний стан і достовірно це передати у задуманому сюжеті. Порівняно з науковцями та інженерами, літератори менш обме­жені точними даними і фактами. Від самого початку роботи над твором вони, зазвичай, спираються на свою уяву. Логіка фактів тут підкорена логиці сюжету і поведінці героїв. Однак логіка ситуації і образу мають бути збережені. Особливістю художньої творчості, наприклад, живописця, скульптора, у тому, що вона проникнута фантазією і спирається на яскраві зорові образи. Музична творчість композитора і виконавця вирізняються домінуванням слухових образів уяви.

Творчість не є суцільним і неперервним процесом. У ній періо­ди підйому чергуються зі спадом і застоєм. Найвищим кульмі­наційним творчим станом є натхнення, під час якого пізнавальна і емоційна сфери злиті у єдине ціле і спрямовані на розв'язання творчих завдань. У стані натхнення людина може розв'язати про­блему, над якою працювала тривалий час: він характеризується емоційним підйомом, ясністю думки, зняттям внутрішнього на­пруження. Його тривалість — від декількох годин до декількох днів. Натхнення — це нагорода за велику попередню працю.

Крім психічних процесів уява також пов'язана з різноманітни­ми психічними станами людини, зокрема станом психологічної

установки, емоціями та станом сну. Виявляється, що творча уява ак­тивізується, якщо людина має установку на творчий процес. Емоційні стани людини прискорюють створення образів уяви, зок­рема творчої уяви. Вони також допомагають реалізувати низку функцій уяви (наприклад, емоційну, захисну тощо). Виявлено, що найбільші злети уяви у побуті відбуваються у хвилини хвилювання. Зв'язок уяви зі станом сну виявляється у снах-фантазіях (на відміну від снів-спогадів, у яких актуалізуються сліди пам'яті). Нарешті, уя­ва є дієвим діагностичним засобом особистісних якостей людини. Цей факт відображений в особистісних проективних тестах.