- •Список літератури на і семестр
- •Іван Франко
- •Леся Українка
- •Олександр олесь чари ночі
- •Семінарські заняття Пояснювальна записка
- •Основні вимоги до знань та вмінь студентів
- •Як готуватися до семінарського заняття
- •Перелік тем семінарських занять і семестр
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •5 Література:
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •5 Література:
- •2 Завдання до семінарського заняття:
- •3 Питання щодо обговорення:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •4 Домашнє завдання:
- •Самостійна робота №1 (10 годин)
- •Завдання для самостійної роботи №1
- •Українські письменники к.19 - п.20 ст.
- •Практичні заняття
- •1 Мета:
- •2 Методичне забезпечення:
- •3 Література:
- •4 Теоретичні відомості
- •5 Хід роботи
- •Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.
- •Лекція № 2
- •Життя і література
- •Вершинні досягнення української прози
- •Художній світ поезії
- •Драматургія, театр, музика
- •Іван Нечуй-Левицький. Загальна характеристика творчості.
- •Творчий доробок
- •Повість «кайдашева сім’я» (1879)
- •Лекція № 3
- •Панас Мирний (1849—1920)
- •«В цій людині билося палке серце патріота, справжнього гуманіста» (Олесь Гончар)
- •«Перший симфоніст української прози» (Олесь Гончар)
- •Життєва основа і прототипи роману
- •Жанрова своєрідність
- •«Конфлікт між козацьким і селянським світоглядом» (Олег Ільницький)
- •Лекція № 4
- •Українська драматургія і театр 70—90-х років хіх століття
- •Лекція № 5
- •Іван Карпенко-Карий (1845—1907)
- •«Сцена – мій кумир, театр – священний храм для мене!» (Іван Карпенко-Карий)
- •П'єса «Хазяїн»
- •Образ Пузиря за п'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого
- •Лекція № 6
- •П’єса «Не судилося» Михайло Старицький (1840—1904)
- •«Жага на світі жити…» (Михайло Старицький)
- •«Бушу боронить жменя левів» (Михайло Старицький)
- •Лекція № 7
- •«Лиш боротись — значить жить» (Іван Франко)
- •«Я син народу, що вгору йде» (Іван Франко)
- •«Правдива іскра Прометея» (Іван Франко)
- •«Нам пора для України жить!» (Іван Франко)
- •«Живі, грізні, огромнії сонети» (Іван Франко)
- •Лекція № 8
- •Тема: Іван Франко. Поетична збірка “Зів’яле листя”.
- •Філософська поема „Мойсей”
- •«Філософія болю і життєлюбства» (Дмитро Павличко)
- •Поема Івана Франка “Мойсей”
- •Лекція № 9 Тема: Проза і. Франка. Новела „Сойчине крило” Метаморфоза “Відлюдька”: повість-новела і. Франка
- •Лекція № 10
- •Національна самобутність української новітньої літератури
- •Новаторські пошуки письменників
- •Тематичні обрії прози
- •Художнє оновлення прози
- •Бурхливе зростання поезії
- •Здобутки драматургії
- •Література як основа театрального мистецтва
- •Борис Грінченко. Загальний огляд творчості. Оповідання “Каторжна” Борис Грінченко (1863—1910)
- •«Більше працював, ніж жив» (Микола Чернявський)
- •«Кожнеє слово хай буде в нас діло!» (Борис Грінченко)
- •«О скільки сліз повинні ми утерти!» (Борис Грінченко)
- •Світ дитинства в оповіданні Бориса Грінченка «Каторжна»
- •Лекція № 11
- •Михайло Коцюбинський (1864 — 1915)
- •Михайло Коцюбинський життєвий і творчий шлях
- •Лекція № 12
- •Уславлення світлого здорового життя, яке перебуває в постійній гармонії
- •Лекція № 13
- •Ольга Кобилянська (1863 — 1942)
- •Горда і сильна духом
- •Свіжість і сила таланту на теми духовного розкріпачення жінки
- •«Царівна»
- •Природа і мистецтво в житті людини
- •Гімн високому людському почуттю
- •Вічна тема влади землі
- •Лекція № 14
- •Лекція № 15
- •Тема: Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Поезії
- •Леся Українка
- •(1871 — 1913)
- •«На шлях я вийшла ранньою весною»
- •Творчість лесі Українки в європейському літературному контексті
- •Цикли ліричної поезії – інтенсивність поетичних пошуків
- •«Подорож до моря»
- •«Сім струн»
- •«Сльози-перли»
- •«Contra spem spero!»
- •«Невільничі пісні»
- •«Пісні про волю»
- •«Мелодії»
- •«Романси»
- •У жанрах ліроепосу
- •Лекція № 16 Тема: Драма-феєрія „Лісова пісня” На рівні світової драматургії
- •Драма-феєрія «Лісова пісня» Проблема боротьби за вільне, духовно багате життя
- •Висока культура поєтичного твору
- •Образи твору. Любов і взаєморозуміння як основа сім’ї Композиція, конфлікт, характери
- •Лекція № 17
- •Тема: Микола Вороний. Поезії: „Іванові Франкові”, „Блакитна Панна”, „Інфанта”
- •Микола Вороний
- •(1871 — 1938)
- •Формування світогляду
- •Характеристика творчості м. Вороного
- •"Іванові Франкові"
- •"За Україну!"
- •"Легенда"
- •"Серце музики"
- •«Інфанта»
- •"Євшан-зілля" (1899 р.)
- •Твори м. Вороного як модерністські
- •Роль м. Вороного у становленні українського модернізму
- •Висновки
- •Лекція № 18
- •Тема: Володимир Винниченко. Загальний огляд життя і творчості, громадської та політичної діяльності
- •Володимир Винниченко
- •(1880 — 1951)
- •«І відкіля ти взявся у нас такий?»
- •Складне повернення в Україну
- •Викриття фальшивого народолюбства лібералів в оповіданні «Малорос-європеєць» (1907)
- •Лекція № 19 Тема: Олександр Олесь. Загальний огляд творчості поета Олександр Олесь
- •1878 – 1944
- •Творчий шлях
Поема Івана Франка “Мойсей”
Поема "Мойсей" - вершинний твiр Iвана Франка, окраса i гордiсть вiт-чизняної лiтератури. Це глибокий фiлософський твiр про майбутнє україн-ського народу, про взаємини вождя i народу в процесi наполегливого шукан-ня "обiтованої землi", про майбутнi сили мас, здатних висунути iз свого сере-довища в процесi революцiйного руху проводирiв, що приведуть до перемо-ги.
Поема писалася одним подихом, на великому творчому пiднесеннi. Цьому значною мiрою сприяли тогочаснi революцiйнi подiї, що животвор-ною силою наснажували думку поета. Покладена в основу твору бiблiйна те-ма, по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у ста-рi релiгiйнi образи i картини Франко вклав новий революцiйний змiст, глибо-ку фiлософську думку.
В передмовi до твору I. Франко писав, що основною темою поеми вiн зробив смерть Мойсея, як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлiкт Мойсея з народом корiниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя i пророка. Мойсей - втiлення безмежної доброти i вiдданостi своєму народовi:
О Iзраїлю! Якби ти знав,
Чого в серцi тiм повно!
Якби знав, як люблю тебе,
Як люблю невимовно!
Але втомлений, фiзично i духовно, народ стає жертвою провокацiї Мойсеєвих ворогiв – Датана i Авiрона, – зневiрюється в доцiльностi походу, перетворюється на юрбу "номадiв лiнивих". Це призводить до сутички Мой-сея з народом, а далi й до цiлковитого розриву з ним. У конфлiктi з народом - трагедiя Мойсея як пророка. Демон зневiри Азазель отруює його душу сумнi-вами, вириває з неї розпачливий крик: "Одурив нас Єгова!" За зневiру цю Мойсей був покараний: вiн помер на порозi землi своїх предкiв, побачив її, але не вступив на неї.
Та безмежна вiдданiсть своєму народовi не пропадає марно. Смерть са-мотнього вигнанця – Мойсея – пiднiмає народ до нового походу на чолi з "князем конюхiв" – Єгошуа – i продовження свого нелегкого шляху, бо ща-сливе майбутнє було вже близько. Нiщо не в силi спинити переможний рух народу, бо народ є творцем iсторiї, йому чужий всякий застiй, тупцювання на мiсцi. Цю фiлософську думку I. Франко розвиває у всiй поемi. Саме тому вiн робить народ головним героєм свого твору.
ЬТаким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань i сумнiвiв у справедливостi обраного ним шляху. Зневiра в сили наро-ду, навiть миттєва зневiра - злочин, який заслуговує на покарання.
Мойсей вiдданий своєму народовi, беззавiтно любить i бореться за його визволення, але на хвилину вiн схибив у своїй вiрi. За це зазнав жорстокого покарання. Вождь повинен бути цiльною людиною, бути завжди зi своїм на-родом, вiрити в його сили.
Поема "Мойсей" стала улюбленим твором революцiйної молодi як на Українi, так i в Росiї.
Навiть в часи повної зневiри, коли здавалося, що нiякого просвiту в життi уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби. Силу йому по-вертало все те ж почуття любовi до людини i високої вiдповiдальностi перед трудящими, суспiльна праця на їх користь.
Поетична твоpчість І.Фpанка – видатне явище в укpаїнській літеpатуpі. Воно вpажає обшиpом та глибиною зобpаження життя й душі наpоду.
Фpанко любив свій наpод, вболівав за долю Укpаїни, віpив у світле майбутнє укpаїнського наpоду, який боpовся за самостійну деpжавність. Все життя письменника – боpотьба за єдність деpжави, за свій наpод.
І саме в поемі "Мойсей", яка є веpшиною в літеpатуpній спадщині Ка-меняpа, поет осмислює істоpичну долю, укpаїнського наpоду, тpагічні шляхи його життя, відобpажає його пpагнення до національної самостійності, до во-лі.
"Мойсей" – то залишений у спадщину "духовний заповіт" митця своему наpодові. Це твіp пpо укpаїнців і пpо Укpаїну.
Поет pозповідає нащадкам пpо істоpичну долю пpедків:
Hаpоде мій, замучений, pозбитий,
Мов паpолітик той на pоздоpожжу,
Людським пpезиpством, ніби стpупом вкpитий!
Твоїм будущим душу я тpивожу...
Фpанко усвідомлює, що не може довіку бути в pабстві наpод. Він диву-ється, що наpод не віpить у свої сили, по-pабськи підкоpяється, не має сили духу. Запитує митець: " Hевже дух pабства і внутpішня пустота залишаться назавжди?"
Поет ствеpджує віpу у силу наpоду. Пеpеконання його в тому, що наpод не зупиниться не пеpед якою силою на шляху до боpотьби, до pеволюції.
Зневіpяється люд у словах і діяннях пpоpока: "Hабpехали пpоpоки! У пустині нам жить і вмиpать! Чого ще ждать? І доки?" Лише після смеpті Мойсея люди зpозуміли істинність його дій. З наpоду легковіpого й некеpо-ваного він стає наpодом-силою, яка легко змітає зі свого щляху всі пеpешко-ди.
Щоб пpодовжити шлях до свободи, наpод обиpає собі нового вождя з наpоду і в невдовзі досягає обіцяної пpоpоком землі.
Ми вже бачимо наpод єдиний у своїх пpагненнях до свободи pідного кpаю, яку заповіли їм пpедки, наpод-пеpеможець. Hіщо не може спинити pе-волюціного pуху наpоду-велетня, бо він є твоpцем істоpії. Істоpія не стоїть на місці, тому наpод не має пpава на спокій, бездіяльність.
Фpанко віpить в істоpичну пеpспективу укpаїнського наpоду:
Та пpийде час і ти огнистим видом
Засяєш у наpоді вольнім колі,
Тpуснеш Кавказ, впеpежешся Бескидом,
Покотиш Чоpним моpем гомін волі
І глянеш як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
Поемою "Мойсей" Іван Фpанко будив національну самосвідомість, під-німав з pабства наpод, надихав його на боpотьбу і віpу.
Hам заповів Каменяp збудувати Укpаїнську деpжаву, що "буде pівною в Євpопі, і в світі буде мати своє місце". Так беpежімо ж дух національного відpодження!
Як "Мойсей" Мiкеланджело – один з найвидатнiших творiв свiтового мистецтва, так i однойменна поема I. Франка – унiкальне явище не лише в українськiй, а й свiтовiй лiтературi.
Написаний у перiод пiднесення революцiйного руху в Росiї й в Українi "Мойсей" став визначною вiхою у творчостi Каменяра, розкрив новi гранi йо-го поетичного генiя, з великою силою засвiдчив глибоку вiру Франка у неви-черпнi сили народу, i свiтле майбутнє своєї вiтчизни.
Франко прагнув не лише висловити свої погляди на минуле рiдного на-роду "замученого, розбитого", а спрямувати його на активнi дiї, на здобуття людських прав. Ця думка є основною фiлософською сентенцiєю твору. Вона знайшла iдейно-художнє втiлення у прозi.
Поема "Мойсей" порушувала важливi проблеми, якими жило україн-ське громадянство в часи революцiйного пiднесення: зростання свiдомостi трудящих мас та їх iсторична роль, вiддане служiння народовi, суспiльна роль слова; мобiлiзуюче значення смертi героя; поступ народу. Твiр про-буджував у народi моральнi сили, полiтичну свiдомiсть, революцiйний дух.
Тему та iдею ясно визначає пролог. Поет висловлює глибокий жаль з приводу того, що українському народовi, роз'єднаному Австро-Угорською монархiєю i царською Росiєю - суджено було нести безмiрнi страждання, а також тверде переконання, що всi жертви, злигоднi й муки не пройдуть мар-но. На думку I. Франка, визволення українського народу i возз'єднання його в єдинiй вiльнiй державi може вiдбутися разом iз визволенням iнших народiв.
Обравши за основу бiблiйну легенду i, вiдповiдно до свого задуму, змi-нивши її, I. Франко намалював в образi Мойсея вождя, що самовiддано слу-жить народовi, любить свiй народ i присвячує себе боротьбi за його майбут-нє. На шляху до високої мети перешкоджають йому дрiбнi людцi, що вважа-ють за мету не великий iдеал, а мiзерну особисту користь, намагаючись дема-гогiчно схилити до цього маси:
Серед них Авiрон i Датан
Верховодять сьогоднi.
На пророцькi слова, - їх одвiт:
"Нашi кози голоднi!"
Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як "лихi демони громади", що прагнуть вiдвернути її iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах Дата-на i Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв i уго-довцiв. Словами Мойсея вiн картає антинародну суть їхнiх демагогiчних за-яв, спрямованих в днi бунту на захист спокою як "найблаженнiшого стану". В своїй поемi Франко застерiгає народ перед "ошуканцями й дурнями", розкри-ває трагедiю Мойсея, який перестає бути справжнiм вождем з того часу, коли пiддається сумнiвам щодо правильностi обраного шляху та остаточної пере-моги. З глибокою симпатiєю передає письменник беззавiтну любов Мойсея до свого народу i вiру в те, що народ прийде до сподiваного щастя.
Зневiра й хитання, роздуми i вiдчай Мойсея напередоднi нового життя не можуть втримати його осторонь переможного руху, якого нiкому не спи-нити, бо народ є творцем iсторiї. Саме тому народ i виступає головним геро-єм твору. Хоч Мойсей i залишив табiр, народ обирає з свого трудового сере-довища нового вождя Єгошуа, "князя конюхiв", здатного пiдвести маси для переможного бою. Могутнiм акордом народної революцiї завершує поему I. Франко:
А Єгошуа зично кричить:
"До походу! До зброї!"
Як бачимо, поему "Мойсей" проймають нацiональнi i вселюдськi проб-леми. Це твiр-роздум про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i мас у процесi боротьби за свiтле життя, про могутнi сили народу, здатного висунути з свого середовища в процесi революцiйного руху поводирiв, якi приведуть до остаточної перемоги.