46.Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення, їх синтаксична роль. Пунктуація в речення з уточнювальними членами.

Уточнювальні відокремлені компоненти, займаючи позицію члена речення (обставини, додатка, прикладки), вступають в однобічний зв’язок із пояснювальним словом, уточнюючи, конкретизуючи його зміст: Там, у казахських степах, і промайнуло її дитинство.

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов'язані однією синтаксичною функцією. З уточнювальними словами пов'язуються лише інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Відокремлюватись можуть:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег(М. Коцюбинський); Вода в такий час була майже гаряча, знасно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Ю. Збанацький).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися й тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням - великих і малих-і разу раз щось сушилося на вікнах(М. Коцюбинський);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками з прийменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить - і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (В. Козаченко); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (А. Малишко); Се було літом, у жнива(М. Коцюбинський);

Примітка: Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальний характер. Якщо немає такої інтонації, обставини комами не виділяються.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме,наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур бай, або степовий жайворонок (Л. Скирда);На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають(Г. Дем'янчук);

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомоги слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзумі, влаштовують свято проводів журавлів(Журнал);Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.

47.Вставні та вставлені конструкції у структурі поширеного речення. Функціонально-семантичні різновиди вставних конструкцій.

Вставлений компонент – слово, словосполучення або речення, що реалізує суб’єктивну модальність речення. Суб’єктивна модальність репрезентує оцінку мовцем ним висловленого, вказуючи на цілий спектр значень (можливості, сумніву, впевненості, вірогідності тощо). За структурою вставні компоненти бувають:

• вставне слово (схоже).

• вставне словосполучення (можна сказати)

• вставне речення (як підкреслюють організатори вернісажу, автор знайшла…)

Вставнимиє такі конструкції, за допомогою яких мовець виражає своє ставлення до висловленої думки, як от:

1. Виражає упевненість або невпевненість у тому, про що повідомляється: безперечно, звичайно, може, мабуть, зрозуміло, дійсно, певне (певно), здається, боюся, сподіваюся, очевидно та ін.: Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось.

2. Вказує на порядок думок, послідовність їх викладу: по-перше, по-друге, до речі, далі, нарешті та ін.: Будинок готелю був, по-перше, високий і міцної старовинної кладки, а по-друге, наріжний.

3. Дає емоційну оцінку повідомлюваному: на щастя, на жаль, на нещастя, дивна річ та ін.:Шкода, той час не вернеться ніколи.

4. Вказує на джерело думки, характер висловлення: взагалі, іншими словами, можна сказати, так би мовити, як кажуть та ін.: А що ж, по-твоєму, чинити маємо.

Вставні конструкції не є членами речення, тобто не відповідають на жодне питання в реченні:Коні, кажуть, сліпнуть у шахтах — вставне слово. Кажуть люди, кажуть, що я файна дівка — присудок.

У реченні вставні слова виділяються комами. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати.

Якщо при вставних словах є сполучники, які до них належать, то вони виділяються разом зі сполучником: А може, власне, і не в тому справа. Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставне слово обов’язково виділяється комами: А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік. Або, нарешті, кажуть, берега дати.

Зверніть увагу!Не є вставними і не виділяються комами такі слова: ніби, нібито, немовби, все-таки, адже, от, тільки, принаймні, навіть, між тим, за традицією, буквально, якби, майже, при тому, при цьому, часом, тим часом, до того ж, приблизно, якраз, як-не-як: Злива тривала майже годину.

 Вставлені конструкції

Вставлениминазиваються такі конструкції, які вживаються для доповнення, роз’яснення чи уточнення предметного змісту речення: І живуть собі щасливо у коханні та миру. Ще й нікому (от що диво!) не завидують в миру.

Вставлені конструкції передають додаткові відомості до змісту речення чи окремого його члена. Вони виділяються комами, тире або дужками.

Найменшу відокремлюючу силу мають подвійні коми, потім — подвійне тире і найбільш сильний відокремлюючий знак — дужки: Улітку під вербою біля хати (як добре, що скінчилася зима!) княгиня почала дітей навчати.

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають з ним тісніший змістовий зв’язок, виділяються з обох боків тире: Не було ще такого літнього ранку, — хіба вже каміння з неба, — щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома..