3.3. Застосування енанту

Застосовуються насамперед для виробництва синтетичного волокна. Внаслідок нерозчинності незаміщених поліамідів у звичайних розчин-никах прядіння ведеться сухим методом із розплавів (в атмосфері азоту) з наступним витяганням. Хоча поліамідні волокна міцніші натурального шовку, трикотаж і тканини, виготовлені з них, гірші з гігієнічної точки зору через недостатню гігроскопічність полімеру. Поліаміди широко використовуються для виробництва технічних тканин, канатів, рибальських снастей.

Енант переробляють в дуже міцні вироби (труби, шестірні, стрижні, плівки й т.д.) методами лиття під тиском, пресування, штампування й видування. В обмеженіших масштабах енант використовують у виробництві клеїв і лаків [8].

Висновок

Полівініловий спирт, ПВС, - синтетичний водорозчинний полімер аліфатичного ряду, що має гідроксильні групи і належить до полімерів і співполімерів вініл­ацетату. Має формулу (С₂Н₄О)_n.

Нітроцелюлоза (нітрат целюлози, нітроклітковини) – групова назва хімічних сполук, азотнокислих складних ефірів целюлози із загальною формулою [C₆H₇O₂(OH)₃ (ONO₂)_х ]_n , де х - ступінь заміщення (етерифікації), а n – ступінь полімеризації.

Енант (поліамідне волокно) – поліконденсат аміноенантової кислоти, що містить ланцюг з семи атомів вуглецю.

Волокно енант по волого -, світло - та нагріву-стійкості, еластичності і стійкості до багаторазових деформацій перевершує капрон.

Усі три сполуки відносяться до термопластичних. Термопласти – лінійні полімери, що при нагріванні переходять в текучий стан і тверднуть при охолодженні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.http://chem21.info/page/07101923325023620210623900811410406005814411518

2. Літ.: Жогло Ф., Возняк В., Попович В. та ін. Допоміжні речовини та їх застосування в технології лікарських форм. – Львів, 2002;

3. Полимеры в фармации / Под ред. А.И. Тенцовой и М.Т. Алюшина. – М., 1999;

4.Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків / За ред. проф. І.М. Перцева. – Вінниця, 2007.

5. Гупало О.П. Високомолекулярні сполуки / О.П. Гупало, Н.М. Ватаманюк. – К. : Вид-во НМКВО. – 2000. – 243 с

6. Навчальний посібник. Курта С.А., Курганський В.С. Хімія і технологія високомолекулярних сполук.

7. Нитроклетчатка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). – СПб., 1890—1907.

8. Гетьманчук Ю.П. Полімерна хімія. Поліконденсація (Ч.ІІІ) / Ю.П. Гетьманчук. – К. : ВЦ Київ. ун-ту ім. Т. Г. Шевченка, 2002. – 168 с.

9. Високомолекулярні сполуки : підруч. / Ф. Г. Фабуляк, С. В. Іванов,

Л. Д. Масленнікова. – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк». –

2009. – 400 с.

14