35.Предмет і завдання фалеристики.

- це СіД, вивчає історію орденів, нагородних медалей, знаків розрізнення, значків, виникнення і розвиток нагородної системи, а також відповідні документи і статистику. Використовуються такі основні дослідницькі методи: порівняльно-історичний, класифікації і типологічний; застосовуються також методи інших галузей історичного знання, наприклад, археології, палеографії.

36. Папір та філіграні на укр. землях в 15-18 ст. За деякими гіпотезами істориків папір на Русі використовували ще у XII ст. Як вважають, в центрі Галицько-Волинського князівства Галичі виробляли ганчір’яний папір. Документи і водяні знаки засвідчують існування паперового виробництва на Україні у першій половині XVI ст., Коли одна людина могла виготовити за 12 годин роботи 400 аркушів паперу. Для його виготовлення заготовляли і спеціально формували ганчір’я, яке розтирали і варили у великих казанах, додаючи галуну. Виварену масу прополіскували і товкли у ступах, після чого її заливали у спеціальні форми, що мали вигляд сита, Технологія виготовлення паперу вдосконалювалась і спрощувалась, існувало кілька сортів паперу за якістю і кольором, що важливо для дослідників. Папірні були поширені на Галичині, Волині, Поділлі, Київщині, Чернігівщині, особливо у XVI, XVII і першій половині XVIII ст.

Філіграні паперу закордонного виробництва мали різні зображення: на італійському — корона, ножиці, бойова сокира, глечик, кораблик, гусак, олень тощо; на французькому — ключі, півень, собака, дельфін, герб у вигляді щита; на польському — герби шляхетних родів; на голландському герби міст. Російський папір спочатку не мав власних знаків, а наслідував іноземні, а пізніше з’явилися зображення двоголового орла, Георгія Змієборця, ведмедя з алебардою, ростовський герб з оленем. Із другої половини XVIII ст. замість водяних знаків ставились дати випуску, хоча і могли поєднуватися з іншими знаками. А також для російського паперу XVIII ст. характерний синюватий колір.

37.Предмет і завдання сфрагістики. – це СіД, об’єктами дослідження якої є печатки, їх виготовлення, використання і призначення. Завдання: класифікація і систематизація пам’яток, аналіз з мистецької точки зору, визначення приналежності печатки до тієї чи іншої істор. епохи, вірогідність на право власності роду чи іст особи.

38. Основні одиниці відліку часу.

Астрономічні фактори і математичні розрахунки визначили основні одиниці рахунку часу: доба - період обертання Землі навколо своєї вісі, місяць - період обертання Місяця навколо Землі, рік - період обертання Землі навколо Сонця. Вчені розрізняють зоряну і сонячну добу, що є результатом спостереження руху зірок, Сонця і Місяця. Зоряна доба - це проміжок часу між двома послідовними розташуваннями однієї і тієї ж зірки, яка не має помітного власного руху у визначеному пункті неба. Сонячна доба - це проміжок часу між двома послідовними розташуваннями Сонця у визначеному пункті неба. Важливою одиницею виміру часу є тропічний, або астрономічний, рік. Він визначається проміжком часу між двома послідовними перебуванням Сонця в точці весняного рівнодення. Ера – початкова точка відліку часу. Існують: астрономічні, політичні та релігійні ери.

39.Грошовий обіг на території України ХІХ ст. У XIX ст. з’являються перші каталоги монет музейних зібрань, які не тільки фіксують наявність нумізматичного матеріалу, але й дають певні характеристики монет. З приходом Катерини ІІ у 1760р. засновується держбанк, який мав монопольне право емісії грошей. З 1860 р. під контролем банку були паперові асигнації. За Олександра І – грошова реформа: встанов. гроші номіналом 1,3,5,10,100 рублів. Згодом з’явились купюри номіналом 25 і 200 руб.: 100руб. – портрет Катерини І, 200 руб. (за Миколи І – Петра І), 25 руб. (за Миколи ІІІ – Олександра ІІІ). Паперові гроші ставали співмірними до золотої монети.

40. Григоріанський календар..У XVI ст. весняне рівнодення перемістилось на 11 березня за юліанським календарем. Ініціатором реформи став папа римський Григорій XIII. В основу реформи були покладені принципи, запропоновані у 1576 р. італійським ученим, лікарем і астрономом Алоїзієм Ліліо. Основним її завданням було повернути весняне рівнодення на 21 березня і надалі запобігти накопиченню різниці між календарним і тропічним роком. Реформу провели у 1582 р. таким чином: після 4 жовтня слід було рахувати не 5, а 15 жовтня. Отже, початок весни у наступному 1583 р. повертався на 21 березня. Вважали високосними лише ті, дві перші цифри яких діляться на 4. 1916р. першою Болгарія. 1918 р. Україна.

41. Грошовий обіг в СРСР. Дорогоцінні метали у XX ст. для виготовлення монет майже не використовуються, крім випуску сувенірних, пам’ятних та ювілейних монет.1927р. грош.реформа введено червінці. 1934 р. чергова реформа: купюри 1,3,5, згодом 10,50 – портрети. 1941р. грошовий обіг обмежено, домінув.натуральних відносин, карткова сис-ма. 1947 р. – скасов. карткову систему, обмін грошей з 16-22 грудня. За Хрущова реформа: монети 1,2,5 – бронза, 10,20,50 – нікель; 10, 25, 50,100 карбованців.

42. Сфрагістика Київської Русі. Найдавніші згадки про печатки на теренах України знаходимо в літописах: договір князя Ігоря з Візантією 945 р.; (печатки послів були золоті, а купців срібні) і договір князя Святослава Ігоревича з греками 971 р. Уже в Х ст. зустрічаємо диференційовані печатки.: княжі, урядницькі, особисті й ін. Державна печатка Київської доби діляться на три основні типи. Найдавніший, архаїчний (краще — староруський) тип існував приблизно до Х ст. На цих печатках зображений дідичний знак Київської династії — тризуб - двозуб. До них належать найдавніші нам відомі печатки Святослава Ігоревича (одна з них двобічна: на лицевому боці двозуб, а на зворотному — розета). З прийняттям християнства постав новий тип княжої печатки, греко-руський, що існував приблизно до ХІ ст. На лицевому боці зображують християнське ім’я князя, а на зворотному — на кілька рядків напис (леґенда) грецькою мовою «Господи, поможи рабові своєму ... (християнське ім’я власника) архонтові Руси». До них належить печатки Ярослава Мудрого: на лицевому боці зображення св. Юрія, а на зворотному напис: «Господи, поможи рабові своєму Георгієві архонтові». У ХІІ ст. витворився новий тип княжих печаток, що тривав приблизно до кінця ХІІІ ст., який характеризується такими ознаками: а) на лицевому боці святий однойменний князя, а на зворотному — тризуб - двозуб; б) святий однойменний і святий однойменний батька володаря на звороті; в) святий однойменний і зображення Ісуса Христа на звороті; г) святий однойменний й ініціали ІС ХС на звороті; ґ) різні зображення з поступовим переходом з грецької на староукраїнську мову та залишки грецько-руського типу, типу печатки Володимира Мономаха, на якій зображено святого Василія і грецький напис: «Печать Василія найблагороднішого архонта Руси Мономаха».

43. Поняття ери. Види ер. Ера - початкова точка відліку часу. Існують: астрономічні, політичні, релігійні ери.

Астрономічна: ера Калі 3102р.до н.е. Політична: ера республіки 22.09.1792р. Релігійна: ера від ств.світу 5508р. Всі ери, які відомі людству, мали умовне значення і поділялись на дійсні, або справжні, на міфічні, або фіктивні. Дійсною ерою вважається та, які має за основу відліку часу справжню подію, а фіктивною - та, які має за основу відліку часу вигадану, міфічну подію.

44. Історія становлення нумізматики. Спочатку нумізматика - складова метрології. У 18 ст. відокремилась від метрології . Засновником наукового дослідження в галузі нумізматики вважається віденський учений І.Еккель (1737-1798). Він дав визначення 70 тисячам монет Середземномор’я. Підсумком його багаторічної праці став восьмитомник «Наука про стародавні монети», який вийшов друком у Відні протягом 1792 - 1798 років. З XIX ст. нумізматика стає тією дисципліною, яка вивчається в університетах, популярними стають з’їзди, конференції. Українська нумізматика, внаслідок історичних обставин, тісно пов’язана з польською, австрійською, російською. Колекціонування монет в Україні починається у XVI ст., а в Росії - у XVII ст. Велика колекція монет, яка згодом стала основою зібрання монет Ермітажу, належала Кунсткамері і нараховувала 29 тисяч екземлярів.