Книга з радіожурналістики
.pdfХудожньо-публіцистичні радіожанри |
571 |
13 травня 1956 року Фадеев, знятий після смерті Сталіна з керівної посади, написав листа до ЦК КПРС: із скаргою на те, що в останні три роки його не прийма ють у владних структурах, де б він хотів висловити своє обурення тим, що відбува лося у країні: "Лучшие кадры литературы — в числе, которое даже не снилось цар ским сатрапам, физически истреблены или погибли благодаря преступному попу стительству власть имущих; лучшие люди литературы умерли в преждевременном возрасте; все остальное, мало-мальски способное создавать истинные ценности, умерло, не достигнув 40—50 лет... Литература отдана во власть людей неталант ливых, мелких, злопамятных. Единицы тех, кто сохранил в душе священный огонь, находятся в положении париев и — по возрасту своему — скоро умрут".
Сам він вмер раніше... Син Фадеева Михайло згадує, як почалося 13 травня 1956 року у Передєлкіно: "Мы ночевали с ним на втором этаже, и утром я первым спустился вниз к завтраку. Там уже сидели наша домработница, дядя Петя, ба бушкин брат по маминой линии, и Евгения Книпович. Папа тоже спустился вниз и предложил мне пойти погулять — хотел, чтобы я ушел из дома. Шел дождь, и я отказался. Тогда папа пошел наверх — и вскоре раздался щелчок.
На непонятный звук никто не обратил внимания. Через некоторое время я по шел звать папу к завтраку, открыл дверь в спальню и увидел, что папа лежал мерт вый на кровати, на его груди растекалось пятно крови, а в откинутой руке был пистолет. Он выстрелил себе прямо в сердце".
(Музика)
Постаті, створені уявою письменника Фадеева, його кіногерої й нині живуть у серцях старших поколінь. Але ніхто не знає, що ми могли запам'ятати й інші образи молодогвардійців, якби...
27 жовтня 1977 року Сергій Лапін, який був Головою Держтелерадіо СРСР, звертається до ЦК КПРС із пропозицією щодо телевізійної екранізації роману Фа деева "Молода гвардія". Цей документ проходить під грифом "Секретно". Лапін посилається на досвід телесеріалу за іншим канонічним радянським сюжетом "Як гартувалася сталь" за романом Миколи Островського. Він пропонує залучити до екранізації того ж режисера, який створив телефільм за романом Островського — Мащенка. Відповідь надійшла 22 грудня 1977 року від секретаря правління Спілки кінематографістів СРСР Караганова. Його лист до ЦК КПРС із запереченнями про ти телевізійної екранізації спирається на такі аргументи: роман Фадеева писався, так би мовити, "за слідами подій", і точно так же створювався фільм Герасимова. Точний підбір режисером акторів на головні ролі був настільки вдалим, відзначає Караганов, що (цитата): "Мы, зрители, безоговорочно поверили, что Ульяна Гро мова была такой, какой ее сыграла Нонна Мордюкова, мы поверили в Любку Шев цову — Инну Макарову, в Сережку Тюленина — Сергея Гурзо, в другие образы молодогвардейцев. И нам уже трудно представить их другими". Висновок— нова телеекранізація недоцільна.
Такий же висновок — і у листі 1-го заступника Голови Держкіно СРСР Сичова, направленого до ЦК КПРС 28 грудня 1977 року. 22 лютого 1978 року відділ пропа ганди і відділ культури ЦК КПРС також пише записку до ЦК КПРС про недоцільність зйомок телефільму, посилаючись на уже вказані аргументи та додаючи, що кіно прокат має необхідну кількість копій цього фільму.
572 Розділ 10
(Музика)
Ведуча: Постать Фадеева та його роль не тільки в літературі, а у формуванні світогляду мас не можна розцінювати однобоко.
Брат одного з організаторів краснодонського підпілля Івана Земнухова — Олек сандр Олександрович, який уже висловив своє критичне ставлення до тих пере кручень і прямих фальсифікацій, що були зроблені Фадєєвим, все ж таки дає висо ку оцінку історичної ролі письменника.
Земнухов: Но в целом я преклоняюсь перед Фадеевым за то, что он все-таки в общей сложности представил подпольщиков, "Молодую гвардию" такой, какой она в действительности была. Дело не в том, кого там уменьшил... дело в том, что он дал знать людям не только СССР, но и всей мировой общественности, что были такие герои, что они вели борьбу не на жизнь, а на смерть с врагом человечества. Поэтому... если бы не роман Фадеева, то о подвиге молодогвардейцев знали бы лишь узкий круг работников спецорганов — да и собственно, все... а сейчас во всем мире узнали.
(Музика)
Ведуча:Так співпало, що саме тоді, коли ми зустрілися із Олександром Олек сандровичем Земнуховим, з'явилася знакова, я б сказала, інформація: у березні 2005 року у селищі "Шахта № 6" під містом Липки Киреївського району Тульської області почалися зйомки шестисерійного телевізійного художнього фільму "Моло да гвардія". За словами режисера картини Сергія Лялина, вона знімається не за мотивами однойменного роману Олександра Фадеева, а на основі архівних доку ментів. Ролі молодогвардійців зіграють поки що невідомі нам студенти початкових курсів вищих театральних закладів Москви. Фільм планується випустити на телеек рани уже наприкінці цього року. Можливо, він буде називатися "Остання сповідь".
Залишається тільки дочекатися появи його в телеефірі. Хочеться сподіватися, що тоді уже для нових поколінь сімнадцяти-двадцятирічних відважні краснодонські юнаки та дівчата стануть улюбленими героями. Вони на це заслужили і своїм жит тям, і своєю смертю.
(Музика)
Щира подяка Олександрові Олександровичу Земнухову за приділену увагу і за безцінну допомогу у наданні документів. Наведені в радіофільмі тексти документів цитуються за книгою "Молодая гвардия" (г. Краснодон) — художественный образ и историческая реальность. Сборник документов и материалов". Москва. "ВЕЧЕ". 2003 рік. Автор та ведуча Людмила Кузьменко, звукорежисер Юрій Ємелін, звуко оператор Наталя Ляхова.
На все добре.
Диктор: Ви слухали останню, третю, частину радіофільму "Замовлена прав да" заслуженої журналістки України Людмили Кузьменко.
Людмила КУЗЬМЕНКО
Ефір 23 червня 2005 року
Вимоги до радіофільму. Теоретики і прихильники "звукового образу" (про нього мовилося вище) не лише мріяли, але й намагалися створити
Художньо-публіцистичні радіожанри |
573 |
"шумову мову", на основі якої і виникає в радіофільмі "шумовий художній образ". їх цікавило формальне, звукове вираження слова. Його зміст не брали до уваги. Тому в багатьох радіофільмах, радіоінсценівках, радіоп'є- сах шумів було так багато, що вони заглушували слово і створювали у ра діослухачів інколи неправильне уявлення про дійсність, викликали неза доволення. Тому змінилося ставлення до ролі слова, публіцистичного тек сту в радіофільмі. Сформувалася важлива вимога — ясо дні шуми не повинні заглушувати слово в ефірі. Визначальним у "звуковому образі" радіофіль му є слово.
Автор радіофільму повинен завжди пам'ятати, що цей радіожанр ба зується на цілеспрямованому відображенні фактичного звукового матеріа лу, який є його основою, предметним змістом. Але у "живому" вигляді він може втратити своє специфічне жанрове забарвлення, якщо належно не буде "зцементований" наскрізним коментарем автора. При цьому радіожурналіст не лише пояснює те, що відбувається, а органічно пронизується ним, надає йому глибокого особистісного характеру, виражає свою національ но-громадянську позицію, суспільну зацікавленість.
Спосіб відображення, оцінки історичних подій, видатних просвітниць ко-літературних, громадсько-політичних діячів ускладнюється, бо радіо фільм вимагає відповідного документально-образного наповнення. Звуко ве оточення в радіофільмі — не нейтрально-декоративний фон, а те істо ричне життєве середовище, яке повинне стати близьким нинішньому радіослухачеві, ввійти в його свідомість як відчуття конкретного розумін ня трагічно-героїчної долі України. Такий морально-психологічний стан створюється з допомогою автора (ведучого), який постійно "втручається" у перебіг історичних подій, відкрито демонструє своє ставлення до них, оперує різними документами, в тому числі й архівними. Непідробністю життєвої ситуації, характерів героїв, які розкриваються, переконливістю розповідей створюється відчуття достовірності, правдивості того, що відбу валося в історичному часі та просторі. Отже, радіофільм — це художньо-
публіцистична передача, основу якої складають документально-образні матеріали, об'єднані однією темою, що розкрита через спосіб мислення, сприймання сучасника. Документалізм у радіофільмі підсилюють художні компоненти, що позитивно впливає на його сприймання слухачами.
Різновиди радіофільмів. Розрізняють радіофільми про значні історичні події ("радіобіографія" події) та радіофільми про видатних історичних особистостей ("радіобіографія" людини). Між ними, правда, чіткої межі немає, бо переважно переплітаються долі видатних людей з історичними подіями. Різниця лише в тому, на чому акцентує увагу автор, хто (що) є головним у тому чи іншому радіофільмі — людина чи подія, хто (що) є фоном, на тлі якого розгортається сюжет радіофільму.
574 Розділ 10
Методика підготовки радіофільму. Ю. Бараневич зазначає, що радіо фільм "відображає дійсність конкретно-історично, подібно до історичного роману" [3, с. 160]. Так склалося у практиці радіомовлення, що своїм змі стом більшість радіофільмів сягає у минуле. Природно, що для радіо найбажанішим є оригінальні звукові документи. До них належать так звані еходокументи — звукозаписи спогадів учасників або очевидців важливих істо ричних подій. Чималу цінність мають також "сукупні документи", які проливають світло на події історичного значення. Дуже потрібними доку ментами для радіофільмів є також літературні мемуари, спогади, листи видатних людей, урядові, партійні документи.
Отже, найважливішою ознакою документальності радіофільму є кон кретний герой або конкретна подія історичного значення. А домисел лише використовується для "відновлення" маловідомих або невідомих другоряд них епізодів із життя і діяльності конкретного героя, для відтворення об ставин, у яких він жив, або для відтворення маловідомих деталей тієї чи іншої історичної події.
Розповідаючи про роботу над радіофільмом "Ранок довгої ночі", автор і ведуча художньо-публіцистичних і аналітичних програм Донецької об ласної телерадіокомпанії, лауреат премій Спілки журналістів України "Зо лоте перо України" (1992) і "Журналіст року" (1998), володар міжнарод ного призу "Золотий скіф" (1997), лауреат і дипломант міжнародних, все українських і регіональних фестивалів і конкурсів, заслужений журналіст України Л. Кузьменко підкреслила, що "радіофільм потребує фізично на кілька порядків більше часу для монтажу, ніж плівка для інформаційного випуску. Та й збір матеріалу, зустрічі, записи, осмислення інформації займає стільки часу, що ні в який робочий день не вміститься. А написан ня сценарію — то взагалі такі тортури, що й ворогу не побажаєш. Напри клад, записи до радіофільму "Ранок довгої ночі", що дістав Гран-Прі "Ка линових островів-1999", почалися у лютому, а закінчилися у липні. За цей час я знайшла усіх героїв цієї драми, навіть маму терориста й самого за ручника, заради якого віддав життя підполковник СБУ Олександр Сибірцев. З вдовою героя, дітьми я зустрічалася багато разів, поки вони звикли до мене і змогли відкрити перед мікрофоном найпотаємніші куточки своєї душі. Розіпифровка записів, а це 4 касети по 90 хвилин, — тривала, здава лося, нескінченно. Потім треба було подумати, як усе це вмістити у 20 хви лин. І головне — яку художню форму обрати. Коли підходив термін здачі сценарію, то останню добу я провела без сну перед комп'ютером, і вранці таки завершила вчасно літературну обробку сценарію, бо далі вступав в ро боту звукорежисер, професійний композитор Юрій Ємелін, який написав оригінальну музику до кожного слова тексту, включив акустичні спец ефекти, і ця вражаюча емоційна сила тримає художній образ усієї дії. І я
Художньо-публіцистичні радіожанри |
575 |
вам скажу — наші студенти, яким я на заняттях даю прослуховувати цю плівку, справді плачуть, коли настає фінальна розв'язка цього радіофіль му, створеному за законами справжнього фільму у так званому стилі ек- шен".
Автор радіофільму історично, впродовж певного за тривалістю часу, охоплює важливу ідею, оживлює її різними документами, радіовиражальними засобами і, розбивши матеріал на частини (серії), подає його в діа логічній формі, зв'язуючи окремі місця публіцистичним текстом. Монтаж радіофільму здійснюється не шляхом натуралістичного відтворення "зву кового змісту" зображуваного. Як і художній твір, радіофільм вимагає неухильного дотримання специфіки жанру, зокрема — вдумливого пово дження з просторово-часовим параметром передачі, доцільним викори станням в органічній єдності документальних і суто художніх елементів. Молена сподіватися, що радіофільм в українському радіомовленні посяде належне йому місце, радіожурналісти максимально будуть використову вати його багаті жанрові можливості для відтворення, утвердження істо ричної пам'яті в українців.
10.5. Оригінальна радіодрама (радіоп'єса)
Призначення і жанрові особливості оригінальної радіодрами. Радіо мовлення в Україні почало розвиватися із передач музичних та літератур но-драматичних творів, до яких належить оригінальна радіодрама (радіо п'єса). Терміном "оригінальна радіодрама" чи "оригінальна радіоп'єса" визначають драматичний сценарій, написаний спеціально для радіомов лення, з урахуванням як специфіки утворення звукового образу, так і особ ливостей сприйняття інформації по аудіоканалах. Оригінальна радіодра ма є найскладнішою формою художнього мовлення. Абсорбувавши "прийо ми.., напрацьовані досвідом документального радіомовлення" [3, с 178], вона одночасно породила виразні засоби, гідні високого мистецтва.
Сучасний дослідник, кандидат філологічних наук І. Хоменко дає таке визначення: оригінальна радіодрама — це драматичний твір, написаний спеціально і виключно для радіомовлення з урахуванням специфіки утво
рення звукового образу і технічних особливостей передачі інформації по акустичних каналах. Оригінальна радіодрама (радіоп'єса) не використо вує відпрацьованих сюжетних схем і не спирається на літературні або сценічні першоджерела. їй притаманні особливі виразні засоби, які часто неможливо модифікувати у форму творів літературних, кінематографіч них, телевізійних, театральних [40, с 5—6]. Радіодрама — це оригінальний
576 |
Розділ 10 |
спосіб осмислення реальної дійсності. Як і аналітичні, художньо-публіци стичні радіожанри, радіодрама допомагає розв'язати складні конфлікти й суперечності нашого життя. Радіодрама робить це не на аналітично-пуб ліцистичному, а на синтетичному, образному рівні, "створюючи сублімо вані моделі реальності" [40, с 9]. Оволодіти подібним творчим методом для професіонала в галузі радіожурналістики означає вийти за межі мож ливого для журналіста-аналітика, випередити на багато кроків найкращо го репортера в умінні прогнозувати події, передбачати суспільні тенденції.
Структурно радіоп'єса складається, зазвичай, з частин, що озвучують ся акторами, службової інформації (ремарок), шумової та музичної парти тур. Деякі з радіодрам потребують особливої знакової системи для фіксації на папері (публікація сценаріїв авангардних німецьких аудіофільмів, на приклад, була б неможливою без графічного зображення змін тональності звуку). На думку І. Хоменка, суттєвим чинником, що вплинув на форму вання творчого методу радіодраматургії, стало обмеження тривалості радіовистави. Оптимальним нині вважають визначений на підставі соціо логічних досліджень термін звучання радіодрами 20—40 хв., хоча дуже багато в цьому питанні залежить від менталітету національної аудиторії. Л. Віролайнен зазначає, що за англійськими даними, максимальний час активного слухацького сприйняття радіодрами становить 40—60 хв. У Фін ляндії ж традиційно ставлять радіоп'єси тривалістю до 90 хв. [23, с. 8].
Варто підкреслити, що сучасна радіодрама, зазвичай, абсолютно несценічна і позбавлена театральних умовностей, швидше генетично пов'язана з літературним жанром новели. Невеличкий обсяг і обмежена кількість дійових осіб виключають масштабне і розгалужене розгортання сюжету. Перебіг подій не вичерпується межами композиції, ніби маючи невідомі слухачеві початок і продовження, що є типово новелістичним прийомом.
У навчальному посібнику "Оригінальна радіодрама" І. Хоменко роз крив роль і значення оригінальної радіодрами, дослідив історію виникнен ня цього своєрідного виду мистецтва. Отже, перша радіоп'єса "Небезпека" була написана англійським прозаїком і драматургом Р. Х'юзом. У 1924 р. її поставила Бі-Бі-Сі. Потім у перекладі національними мовами "Не безпеку" передали станції Німеччини і Фінляндії.
Одна з перших українських оригінальних радіоп'єс називалася "Uber alles" ("Понад усе"). 21 лютого 1933 р. її передавала в ефір (тоді говори ли — в етер) харківська радіостанція РВ-4. Утім, цілком можливо, що цій передачі передували й інші, менш досконалі спроби, що не залишили по собі згадки (так само, як майже не залишилося відомостей про рекламну радіоп'єсу Ф. Сміта "Коли пробуджується кохання", передану радіо станцією WLW (Цинциннаті, США) у 1923 р. [33, с 92] раніше за услав-
578 Розділ 10
"Географічного всюдихода". І на борту його разом з екіпажем, керованим славним капітаном, обвітреним солоним вітром морів та океанів, мандрують юні географи різних міст та сіл України. Скільки географічних гуртків і товариств краєзнавців полюбили завдяки нашому "ВЮГу" одну з найдревніших наук про Землю — геогра фію!.. Багато років надходили на адресу екіпажу "Географічного всюдихода" листи від наших постійних слухачів...
...Підросло нове покоління радіослухачів, теж закоханих у науку географію. Нові наші радіослухачі встигли полюбити членів екіпажу "Географічного всюдихода" — допитливого юнгу, і обізнаного в усіх питаннях географії Меридіана Полюсовича, і, звичайно, славного капітана... А зараз я хочу зв'язатися з бортом всюдихода. Товаришу капітане, екіпаж готовий до рейсу?
Капітан: Алло, алло, ми слухаємо вас!
Редактор: Ви, звісно, пам'ятаєте, капітане, що ваш маршрут сьогодні — Чорне море. Бажаємо вам щасливого польоту...
(Музична перебивка)
Як бачимо, "ВЮГ" мав усі типологічні ознаки "feature", або "жанру межі": виконував конкретне функціональне завдання (популяризації гео графічних знань); драматичний сюжет у цих передачах повністю підко рявся практичній меті та обраній темі; "відкрита композиція" програми передбачала участь слухачів у розвитку подій, редакційна пошта вплива ла на зміст і напрямок подальших серій, що є однією з характерних рис пратеатрального радіомистецтва.
Багатосерійні дитячі та молодіжні драматичні радіопрограми готувала на Українському радіо Г. Дмитрієнко. Уже у першому з її оригінальних радіоциклів, "Кость Барбаш у 10 " Б " класі", який виходив в ефір з 1970 р. щотижня і мав продовження ("Барбаш — молодший"), викристалізували ся характерні ознаки дуже розповсюдженої у світі форми "feature" — так званої родинної радіосерії, побудованої в естетиці "псевдоевристичного репортажу". Проблеми підлітків автор досліджувала у стилізованій під документальну передачу радіорозповіді про життя вигаданого класу. Од ним з інформаційних джерел програми були реальні листи слухачів; їм також пропонувалося підказати свій шлях розв'язання тієї чи іншої кон кретної ситуації, в якій опинилися герої. Подібний прийом широко вико ристовується у так званих публіцистичних драмах з відкритим фіналом — художньо-документальних передачах, що транслюються телевізійними та радіостанціями багатьох країн.
Загальновживаний термін "псевдоевристичний репортаж" не зовсім від повідає суті передач про Барабаша і його однокласників. На репортажі згадані програми не схожі, тоді як класичні "псевдоевристичні" імітації цього жанру — "Війна світів" О. Уеллса (Сі-Бі-Ес), "Родина Матисяків" (колектив авторів польського радіомовлення) та ін. — справді готувалися
Художньо-публіцистичні радіожанри |
579 |
за репортажними канонами. Являли собою розповідь про те, що нібито відбувається на очах у коментатора, або імітацію не коментованих і не змонтованих записів події. На думку І. Хоменка, пояснюється ця різниця між українським серіалом та іноземними "feature" тим, що прямий репор таж з місця події не був характерним для національного мовлення згада ного періоду (1970—1973). Тому вистави з серії "Кость Барабаш" було стилізовано під інший різновид документальних програм, дуже тоді роз повсюджений — кореспондентську розповідь (чи розповідь героя передачі) з вмонтованими звуковими фрагментами. Це дозволило, крім іншого, ціка во вирішити проблему мовної органічності персонажів.
Диктор: Слово кореспонденту журналу Галині Дмитрієнко.
Кор.:Хочу вам повідомити про те, що я вже майже два місяці... ходжу до шко ли. В одну й ту саму. В один і той самий клас. В десятий "Б". Прийшла 1 вересня — потрібний був репортаж про початок навчального року. Просиділа всі шість уроків. На останній парті, на тій, що ближче до вікна. Перші два-три уроки в мій бік озирав ся весь десятий "Б". А до шостого уроку, здавалося, зовсім всі про мене забули: шепотілися, обмінювалися записками, а я крадькома, не привертаючи уваги, спо стерігала за класом, а точніше, прислухалася до його подиху.
(Фон класу)
Клас жив своїм звичайним життям. Над чимось роздумував, іноді раптом по сміхався єдиною посмішкою, або раптом сердився увесь одразу. І чому так трап лялось, чужій людині одразу визначити було дуже важко.
Чужа... Цікаво, а могла б я стати своєю в цьому класі?
Яку розповідь тоді б можна було б зробити про клас! Ні, краще... багатосерій ний фільм з життя класу...
(Музика. Фон класу)
Диктор: Радіостанція "Зміна" починає сьогодні багатосерійний художній фільм: "Кость Барабаш в 10 "Б" класі".
Диктор II: Події, про які йдеться у фільмі, були насправді в одній із шкіл нашої республіки.
(Музика)
Диктор І: Отже, вашій увазі пропонується перша серія нашого фільму під наз вою "Барабаша прийняли до комсомолу..."
(Шурхіт листя)
Барабаш: Поступово кроки мої уповільнювалися. Я ледь переступав ногами. Кинув оком на годинника — пів на дванадцяту... Нічого собі марш-кидок по місту я дав! Спатиму (позіхає), аж ноги відкину.
(Гомін голосів)
Дівчина: Слухайте...
Барабаш: Мені мама не дозволяє розмовляти з незнайомими на вулиці. Але для вас я зроблю виключення...
580 |
Розділ 10 |
Дівчина: Слухайте, облиште, мені не до жартів. Я прошу — допоможіть. Ось поруч двоє хуліганів напали на мого товариша. Ви можете допомогти? Є мушкете ри ще в нашій країні! Куди накажете міледі йти?
(Гомін голосів наближається)
За хвилину ми з незнайомкою опинилися на фронті бойових подій.
(Музична перебивка)
У 1994 р. програма "Дзеркало" (III канал Національної радіокомпанії України) замовила журналістові І. Хоменку та кіносценаристові В. Фоменкові кілька оригінальних радіоп'єс. Прем'єра вистави за п'єсою "По вернення" відбулася 1 грудня 1994 р. Вона мала схвальні відгуки слухачів і преси. Згодом "Повернення" було передано в перекладі поета А. Кудласевича Білоруською державною радікомпанією. У 1999 р. створено нову ефірну редакцію на радіостанції "Голос Києва" у програмі "Студентська хвиля". Ролі у цій постановці виконували студенти Київського державно го інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого.
"ПОВЕРНЕННЯ"
(радіоп'єса)
Дійові особи:
Журналіст
Голос Солдат Лемке
(Акустика: автомобільна катастрофа, всі притаманні їй звукові атрибути, металеві удари переходять в удари серця, мікшуються)
Журналіст: Що зі мною? Не розумію...
Голос: Логічне продовження вашої останньої подорожі. Швидкість — дев'яно сто кілометрів на годину, ожеледиця. Автомобіль не вписався в крутий поворот. Дивно, що машина не загорілася.
Журналіст: Я поспішав...
Голос: Так. Звичайно. У такий спосіб сюди, як правило, і потрапляють. Журналіст: Блакитне сяйво, поза часом, простором... Де я? Це марення? Голос: Ви у відділенні інтенсивної терапії. Бригада лікарів робить усе можливе.
Але поки що марно. Ваше серце зупинилося три хвилини тому. Здатність відчува ти, чути та бачити щось у межах того виміру існування, до якого ви звикли, покину ла вас ще раніше. Це — смерть. Поки що клінічна.
Журналіст: Смерть? А ви хто? Ангел небесний?
Голос: Ні.
Журналіст: А хто ж, дідько вас забери? Диявол?
Голос: Ну навіщо ви так? Я той, хто завжди поруч із вами. Навколо вас. І в вас. Просто за шумом буденних подій, за стукотом вашого серця голос мій не розчути.
Журналіст: Якщо ви і біс — то не з християнського пекла.