Тема 2 культура київської русі

(4 години)

План семінарського заняття

1. Літописання Давньої Русі як історико-культурна спадщина епохи.

2. Література Давньої Русі («Слово про Закон і Благодать» Іларіона, «Повчання В. Мономаха, «Слово про Ігорів похід» («Слово о полку Ігоря»).

3. Архітектура та живопис Давньої Русі.

4. Вплив монгольської навали на культурний розвиток давньоруських земель (у ХІІІ – ХV ст.ст.).

Звернути увагу на наступні поняття:

Золота Орда, Сарай, митрополит, єпископ, мозаїка, фреска, іконоборство, вівтар, бабинець, нава, 7 християнських таїнств, апокрифічна література, агіографічна література, патристика, ярлик, десятина, посад, дитинець, темник, майоліка.

Звернути увагу на персоналії:

Іларіон, Нікон, Нестор Літописець, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, В. Мусін-Пушкін, В. Ганка, А. Рубльов.

Теми для реферативних доповідей:

1. «Слово про Ігорів Похід» та теорії його походження.

2. Руська перекладна література та її жанрові особливості.

3. Тюркський елемент у руській культурі.

Перелік літератури, рекомендованої для опрацювання

1. Гумилев Л.Н. От Руси к России / Л.Н. Гумилев. – М.: «АСТ Хранитель», 2006. – 415 с.

2. Дещинський Л. Українська і зарубіжна культура. Курс лекцій / Л. Дещинський. – Л.: Львівська політехника, 2001. – 280 с.

3. Єльников М. Золотоординські часи на українських землях / М. Єльников. – К.: Наш час, 2008. – 176 с.

4. Іванченко Р. Історія без міфів: Бесіди з історії української державності: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – 2-ге вид., переробл. і допов. / Р. Іванченко. – К.: МАУП, 2007. – 624 с.

5. Козира Є. Українська і зарубіжна культура / Є. Козира. – К.: Здоров’я, 2001. – 280 с.

6. Маланюк Є. Нариси історії нашої культури / Є. Маланюк. – К.: Обереги, 1992. – 80 с.

7. Медынцева А. А. Грамотность в Древней Руси. (По материалам эпиграфики Х – первой половины ХIII века) / А.А. Медынцева. – М.: Наука, 2000. – 291 с.

8. Огієнко І. Українська культура: коротка історія культурного життя українського народу / І. Огієнко. – К.: Довіра, 1992. – 141 с.

9. Повесть временных лет – СПб.: Наука. 1999. – 668 с.

10. Попович М. В. Нарис культури України / М.В. Попович. – К.: «АртЕК, 1998. – 728 с.

11. Фартушний А. Українська культура / А. Фартушний. – К.: Знання, 1999. – 324 с.

12. Яковенко Н. Нариси історії України з найдавніших часів до ХVIII ст / Н. Яковенко. – К.: Генеза, 1997. – 312 с.

Розпочинаючи підготовку до першого питання семінарського занняття, потрібно визначити термінологічний зміст поняття «літопис», визначити корінння традиції літописання руських земель, дослідити візантійські та західноєвропейські хронікальні впливи на процес створення давньоруських історичних творів. Ведучи мову про конкретні приклади давньоруського літописання, необхідно вдаватися до аналізу конкретно-історичних обставин їхнього творення, визначити фактори, які могли б впливати на зміст, тональність літописання тощо.

Визначаючи змістові особливості літописних текстів, тобто аналізуючи літописи як історичне джерело, необхідно зважати на своєрідність мови літопису, її релігійний символізм, який зумовлювався тим, що автори більшості із творів були представниками руського духовенства – носіями яскраво вираженого християнського релігійного світосприйняття. Доволі часто реальні історичні події, явища, постаті у літописах приховані у системі християнських символів та образів, часом незрозумілих для сучасного читача.

Окремо слід зупинитися і на значенні літописів як прикладу перших історичних праць, визначити, які функції покладалися на літописи їхніми авторами та співвіднести їх із сучасними функціями історичної науки.

Масив давньоруської літератури є досить масштабним, тому його аналіз вимагає певної структуризації. Усталеною у вітчизняній історіографії є поділ літературної спадщини ІХ – ХІV ст. На декілька напрямків – релігійна (духовна), світська та народну творчість. У свою чергу, в межах кожного із напрямків можна виокремити окремі групи літературних творів. Так, наприклад, масив духовної (релігійної) літератури складавався із канонічних християнських текстів, апокрифічної, агіографічної літератури та патристики. Визначивши зміст даних понять можна визначити своєрідність даного напрямку давньоруської літератури порівняно із усіма іншими.

Окрему увагу при обговоренні даного питання слід приділити місцю давньоруської літератури у загальному обширі європейської культури. Зокрема, охарактеризувати візантійські, західноєвропейські впливи, з’ясувати місце Болгарського царства як своєрідного «літературного ретранслятора» між Давньою Руссю та іншими країнами середньовічної Європи тощо.

У плані семінарського заняття подані конкретні приклади літературного спадку Давньої Русі – «Слово про Закон і Благодать» Іларіона, «Повчання В. Мономаха, «Слово про Ігорів похід» («Слово о полку Ігоря»), які повинні стати об’єктом уваги студентів у ході семінарського обговорення. При аналізі даних творів можна застосувати наступну модель відповіді: характеристика обставин створення твору та впливу особистості автора на його зміст; короткий виклад літературного сюжету; визначення основної ідеї твору, реальних та символічних образів, що використовуються автором тощо. Подібна спрямованість роботи допоможе не лише поглибити багаж фактологічних знань, але і надасть практику власного історико-літературного аналізу.

Архітектура і живопис давньоруського періоду виступали одним із найважливіших засобів утвердження елітарних зразків культури у масовій свідомості тодішнього населення. Готуючись до дискусії з третього питання слід зважити на той факт, що переважна більшість мешканців давньоруських земель була неписемною. Саме тому особливої ваги набуває візуальне мистецтво, яке виражало доступні та легкі для сприйняття кожного духовні ідеї. Вивчаючи конкретний фактологічний матеріал, зокрема динаміку появ сакральних християнських споруд (Десятинної церкви, Храму Святої Софії, Печерського храмового комплексу) необхідно зважати на декілька обставин. По-перше, спробувати визначити ступінь оригінальності руського архітектурного стилю порівняно з іншими, наприклад, візантійськими культурними традиціями. По-друге, порівняти функціональне, суспільне навантаження, які несли твори мистецтва у Давній Русі та інших державахсередньовічної Європи. Окремо, необхідно зупинитися на особливостях технології руської архітектури та малярства (фресках, мозаїці, майоліці та ін.), постатях давньоруських митців (Алімпій (Аліпій Печерський), Ф. Грек, А. Рубльов).

Четверте питання зачіпає дискусійну проблему значення періоду монголо-татарського панування для руських земель. Не дивлячись на констатацію загального занепаду руських князівств з середини ХІІІ ст., характерну для більшості вітчизняних історичних праць, рекомендуємо поглянути на культурний розвиток українських земель даного періоду з точки зору включення його у принципово нову, тюркську культурну традицію. Характеризуючи значення та ступінь впливу монголо-татарського періоду, слід визначити ті органічні елементи сучасної української культури, які були започатковані саме у період ХІІІ – ХV ст.: особливості тюркських лексичних впливів, побутова своєрідність та ін.

Значне зацікавлення викликає і аспект релігійного життя руських земель в означений період. Необхідно проаналізувати відносини ієрархів православної церкви із Ордою, представники якої сповідували язичницькі погляди, поступово еволюціонуючи (з ХІV ст.) до ісламу – як державної релігії. Якими мотивами керувалися представники руської православної церкви, підтримуючи владу Золотої Орди? Яке обгрунтування для своїх вірян було використане? Який статус мала Руська православна церква у монголо-татарській суспільній організації? Усе це – неповний перелік питань, рекомендованих для обговоренння у даній частині семінарського заняття.

У ході підготовки до семінарського заняття рекомендується звертатися до мультимедійних технологій, зокрема використовувати презентаційний матеріал, який би наочно підкріплював тези виступаючих.