Первісна вартість (собівартість)

товару без ПДВ — 220 грн.

Продажна вартість товару — 396 грн.

Торгівельна націнка –

176 Грн.

Націнка підприємства оптової торгівлі до первісної вартості товару (ціни закупівлі) —

110 Грн.

Сума ПДВ — 66 грн. нарахована на сформовану продажну вартість товару: (Первісна вартість (220 гр.) + націнка оптового підприємства

(110 грн.) х ставка ПДВ (20%)

Рис. 5.7 Склад продажної ціни товару.

Після визначення валового прибутку (збитку) від реалізації як основної операційної діяльності, обчислюється дохід від іншої операційної діяльності. Інші операційні доходи включають суму надходжень від оренди складських приміщень та інших активів, надання транспортних, виробничо-технологічних та інших послуг, отримання і сплати пені, штрафів, неустойок та інших санкцій тощо ().

Сума інших операційних доходів () враховується при визначенні фінансових результатів від операційної діяльності — прибуток (), збиток ().

Прибуток від операційної діяльності визначається як різниця між сумою валового прибутку від реалізації () та інших операційних доходів () та загальною сумою витрат операційної діяльності оптового підприємства () за формулою:

, (5.17.)

Витрати операційної діяльності складають частину поточних витрат підприємства оптової торгівлі.

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі — це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної господарсько-торговельної діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

До складу поточних витрат підприємства оптової торгівлі входять витрати обігу — представлені в грошовій формі підприємства на здійснення процесу реалізації товарів, які складають за своєю суттю собівартість послуг з доведення товарів від виробника до покупця та пов’язаних зі зміною форм вартості.

Відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку витрати — це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснювалися. При цьому витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому були здійснені.

Витратами не визнаються:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• погашення отриманих позик;

• попередня оплата товарів (робіт, послуг);

• інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, які не призводять до зменшення власного капіталу підприємства;

• витрати, які відображаються шляхом зменшення власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (надані знижки, повернення товарів тощо).

Поточні витрати підприємств оптової торгівлі за видами діяльності класифікуються за такими групами: витрати операційної діяльності; витрати фінансової діяльності; витрати інвестиційної діяльності; інші витрати звичайної діяльності; надзвичайні витрати.

До складу витрат обігу включають операційні витрати, транспортно-заготівельні витрати, що припадають на реалізовані товари, та відсотки за кредит, що відносяться до витрат фінансової діяльності.

Витрати операційної діяльності поділяють на:

• витрати, які включають до собівартості реалізованих товарів (продукції, послуг);

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші операційні витрати.

Собівартість реалізованих товарів складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю);

• суми, що сплачується за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв’язку з пошуком і придбанням товарів;

• суми ввізного мита;

• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням товарів, які не відшкодовуються підприємству;

• витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування товарів до місця їх зберігання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

• інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні до реалізації.

Ці витрати формують первісну ціну товару.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості товарів, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування й управління підприємством, наприклад:

• витрати на службові відрядження, зарплати управлінському персоналу і нарахування на неї;

• витрати на утримання офісу (ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідвід, охорона);

• виплата винагород за аудиторські послуги;

• оплата послуг зв’язку (телефон, пошта, тощо);

• амортизація нематеріальних активів;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (інноваційний фонд, комунальний податок);

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

• інші.

Витрати на збут — це витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), наприклад:

• оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут;

• витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на передпродажну підготовку товарів;

• відрядні виплати працівникам, зайнятим збутом;

• витрати на утримання складу магазину (ремонт, опалення, освітлення, охорона);

• витрати на транспортування, перевалку товарів і їх страховку, оплата транспортно-експедиційних та інших послуг, пов’язаних з транспортуванням товарів відповідно до умов договору (базису) поставки;

• інші.

До складу інших операційних витрат включаються:

• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахування іноземної валюти у гривні за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;

• суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахування до резерву сумнівних боргів;

• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства);

• втрати від знецінення запасів;

• недостачі і втрати від псування цінностей;

• визнані штрафи, пеня, неустойка;

• витрати на виплату матеріальної допомоги;

• інші.

Загальна сума адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат складає витрати операційної діяльності підприємств оптової торгівлі ().

Крім операційної діяльності деякі підприємства оптової торгівлі здійснюють інвестиційну та фінансову діяльність. Доходи від цих видів діяльності () та відповідні витративраховуються при визначенні фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування прибутку чи збитку ().

, (5.18.)

Після вирахування з прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, суми податку на цей прибуток (), визначеної за встановленого ставкою оподаткування отримують кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності ()

, (5.19.)

Чистий прибуток П оптового підприємства визначається після врахування доходів (), витрат () та податку на прибуток від надзвичайної діяльності () якщо вони мали місце, за формулою:

, (5.20.)

Коефіцієнт прибутковості () обчислюється як відношення чистого прибутку до чистого доходу (виручки) від реалізації товарів за формулою:

, (5.21.)

де П — чистий прибуток підприємства оптової торгівлі, тис. грн.;

- чистий дохід (виручка) від реалізації товарів.

Коефіцієнт прибутковості використовується як узагальнюючий показник ефективності діяльності оптового підприємства. Іноді з цією ж метою розраховується показник рентабельності операційної діяльності, як відношення прибутку від операційної діяльності до суми відповідних витрат оптового підприємства:

, (5.22.)

де - коефіцієнт рентабельності, %;

- прибуток від операційної діяльності, тис. грн. ;

—сума витрат операційної діяльності за звітний період, тис. грн.

В умовах ринкової економіки найбільш загальним показником, який характеризує результат діяльності підприємства оптової торгівлі вважається коефіцієнт прибутковості інвестованого капіталу. Він обчислюється діленням чистого прибутку на величину власного капіталу.

Власний капітал — це внутрішні джерела коштів підприємства оптової торгівлі (прибуток, внески засновників). Він розраховуються на підставі даних балансу підприємства оптової торгівлі, в яких відображені активи та пасиви оптового підприємства на визначений термін.

Активи — це економічні ресурси, які контролюються даним оптовим підприємством. До них відносяться касова готівка, товарні запаси, дебіторська заборгованість.

Зобов’язання — зовнішні джерела коштів підприємства (аванси покупців, кредиторська заборгованість, векселя до сплати), тобто всі борги, які підприємство зобов’язане сплатити в той чи інший період. Короткострокові зобов’язання повинні бути погашені протягом року, тоді як строк ліквідації довгострокових зобов’язань більше року.

Власний капітал може бути розрахований як різниця між загальною сумою активів та обсягом зобов’язань оптового підприємства.

Ці показники використовуються для розрахунку так званої «стратегічної моделі прибутку» (СМП) рис. 5.8, яка дозволяє виявити і оцінити проблеми, так чи інакше пов’язані з ефективністю діяльності оптового підприємства. Метою СМП є розрахунок показника норми прибутку на власний капітал оптового підприємства (). Він визначається шляхом послідовного множення коефіцієнта прибутковості () на коефіцієнт оборотності активів (), а потім на коефіцієнт, який характеризує співвідношення між власними та позичковими коштами оптового підприємства ().

Співвідношення між чистим прибутком після сплати податків та чистим доходом від реалізації товарів (оптовим товарооборотом) свідчить про здатність оптового підприємства відшкодовувати витрати на продажу товарів та надання послуг, витрати на забезпечення функціонування підприємства та вартість позичкових ресурсів за рахунок доходів, отриманих протягом певного періоду. Разом з тим, коефіцієнт прибутковості не дає змоги оцінити ефективність використання наявних активів. Величина чистого прибутку може бути цілком достатньою з огляду на обсяг виручки, але обсяг виручки може виявитись абсолютно недостатнім по відношенню до торговельної потужності — величини капіталу, інвестованого в активи оптового підприємства, які використовуються для здійснення оптової торгівлі. Відношення чистого обсягу продаж (оптового товарообороту) до загальної суми активів являється показником ефективності їх використання керівництвом підприємства і може, наприклад, свідчити про тенденцію до перенакопичення активів, особливо товарних запасів та дебіторської заборгованості. Іноді цей показник називають коефіцієнтом оборотності товарних запасів, так як він активно використовується при визначенні обсягу активів, необхідних для забезпечення відповідного рівня продажу, або навпаки, обсягів продажу у вартісному обчисленні, отриманих на кожну інвестовану гривню.