конфуцій
.docx
Охарактеризований вище конфуціанський в своїй основі релігійно-цивілізаційний фундамент старого Китаю багато в чому визначав долі цієї країни в XIX і тим більше в XX ст. Відкрита для запозичень і навіть досить охоче переймають чужі ідеї традиційна китайська мудрість мала проте певна межа, стеля запозичень, не кажучи вже про практику переробки чужих ідей до невпізнання. Вироблена віками, ця практика трансформації чужого інтелектуального потенціалу створила певні стереотипи, сутність яких зводилася до того, що переймаються перш за все те, що якось співзвучно своєму, звичному, і що може зміцнити тому добре відоме своє, додавши йому нові можливості. Саме це було продемонстровано у випадку з тайпінів, а пізніше стало гаслом у офіційній політиці самоусіленія. Це ж визначило собою ставлення до європейських ідей і інститутів, від демократії та лібералізму до соціалізму і комунізму, після краху імперії.
Ідеї рівності і справедливості, пошук соціальній гармонії і орієнтація на який прагне до неї, що шукає його авторитетного лідера-мудреця - в крові китайської традиції. Звідси - з легкістю сприйнята Китаєм ідея революції з її орієнтацією на гасла Сунь Ят-сіна, звідси ж і зліт впливу компартії на чолі з Мао. Ідея про провідну роль держави й апарату влади з його бюрократичною ієрархією - знову-таки в крові китайської традиції з її незмінною ставкою на централізоване регулювання господарства. Саме це виявило себе за часів самоусіленія, в роки успішних експериментів гоміньданівського уряду до другої світової війни, і, нарешті, в період експериментів Мао в КНР. Звичне відношення до приватного підприємництва як до пошуків низовинної вигоди, що наносить в кінцевому рахунку шкоду суспільству в цілому, визначило і жалюгідне становище приватного китайського капіталу в роки самоусіленія, і не набагато кращий його статус у період влади гоміньданівців, і тим більше його ліквідацію при Мао. І ще одне: Китаєм повинні правити мудрі правителі, що спираються на добре знають пануючу доктрину помічників. Свого часу це були імператори з конфуціанськими чиновниками, рекрутувалися за допомогою системи іспитів, а також численними шенипі, що складали їх опору на місцях. При гоміньданівці на чолі країни стали лідери цієї партії, що спиралися на добре знайомих з теорією Сунь Ят-сіна функціонерів, включаючи і військових. При Мао їх місце зайняли активісти КПК, які отримали зведене найменування «ганьбу» (кадрові працівники-професіонали).
У цій генеральною схемою, як то легко помітити, практично не було місця тим інститутам, які не вписувалися в традицію або рішуче суперечили їй. Немає слів, колоніальний капітал чимало зробив для того, щоб розкласти зсередини традиційну господарську, а потім і соціально-політичну структуру імперії. Промислове і торгово-економічний розвиток Китаю в XX ст. створило сприятливі умови для становлення приватного підприємництва і проникнення до Китаю відповідних західних принципів та інститутів. Однак пристосування потужної традиційної структури до цих нововведень йшло настільки уповільненими темпами і зустрічало настільки шалений опір (мова не тільки про повстання іхетуаней, хоча воно говорить сама за себе), що успіхів у цьому напрямку було небагато, навіть незважаючи на часом офіційне заохочення з боку держави , особливо гоміньданівського. Парадокс, але факт: ті самі китайці (хуацяо), які у всій Південно-Східної Азії, та й у багатьох інших районах світу, аж до Америки, настільки успішно виявляли себе протягом століть як досить динамічною і активної групи торговців, а потім і успішних підприємців, у себе вдома виявлялися зовсім іншими.
ЛІТЕРАТУРА
1. Велике вчення / Конфуцій; Пер. А. Кобзєв , Г. Хорошилов // Хроніка-2000. - 2010. - вип. 83: Кетяг калини і цвіт сливи:Україна-Китай. - С. 705-712.
2.СеверинюкВ.М. «Благородний муж» як соціальний тип у філософії Конфуція / В. М. Северинюк // Гілея: науковий вісник : збірник наукових праць. - К. : ВІР УАН, 2012. - № 2. - С. 348-354.
3.ХарченкоС.Я. Основні ідеї родинного виховання в педагогічній спадщині Конфуція / С. Я. Харченко // Соціальна педагогіка: теорія та практика. - 2012. - № 1. - С. 104-107. - Бібліогр.: с. 107 (6 назв) . - ISSN 1817-3764
4.УсикА.В. Період "Ста шкіл" у Китаї. Ідейна домінанта вчення Конфуція [Текст] / А. В. Усик // Практична філософія : науковий журнал. - 2009. - № 3. - С. 198-204.
5.БугайовВ.І. Традиції образів-символів китайської філософії / В. І. Бугайов // Мультиверсум : філософський альманах. - 2013. - № 6. - С. 144-157.
6.Шпарик, О. М. Розвиток освіти у стародавньому Китаї: конфуціанська доба [Текст] / О. М. Шпарик // Шлях освіти : Науково-методичний журнал. - 2011. - № 3. - С. 29-34.
7. Харченко Сергій. Місце особистості в контексті зіткнення конфуціанських моральних принципів і масової культури / Сергій Харченко // Гілея: науковий вісник. - 2013. - № 6. - С. 237-241.
8. Вайнтруб, І. Конфуціанська концепція людини [Текст] / І. Вайнтруб // Людина і світ. - 2013. - № 6. - С. 55-64.
9. Клепиков, В. З. Конфуцій – видатний педагог Стародавнього Китаю [Текст] / В.З.Клепиков // Педагогіка. - 2011. - № 3. - С. 73-85.
10. Ратко Марина. Філософеми китайської духовної культури / М. Ратко // Мистецтво та освіта. - 2010. - № 3. - С. 45-50