Державні органи управління

Товарна Грошово-

Політика кредитна

() політика

()

Зовнішнє середовище

Рис. 2.2. Взаємодія механізмів регулювання товарного ринку.

Де - важелі впливу на кількість, якість та безпеку товарів;

Т - обсяг товару, який надходить в обіг;

- важелі державного впливу на стан товарного ринку;

І - інформація про стан та тенденції зміни товарного ринку;

- важелі впливу на обсяг грошової маси на товарному ринку;

- вплив зовнішнього середовища;

Г - вихід керованої системи, матеріальні та фінансові ресурси на державні потреби.

Досвід ринкових перетворень в Україні свідчить, що державне регулювання товарного ринку має чітку межу і при певних обставинах може стати суттєвою перешкодою на шляху його розвитку. Це обумовлює необхідність оптимального поєднання регулюючого впливу держави з дією механізму ринкового саморегулювання. Серцевиною цього механізму є ринкове ціноутворення в умовах конкуренції.

Економічна теорія та практика ринкового господарювання знають багато моделей та методів ціноутворення. Так, проф. Кардаш В.Я. аналізує чотири моделі ціноутворення “середні витрати плюс прибуток”, “забезпечення цільового прибутку”, “ціна відчуття цінності товару”, “ціна за аналогією”.

При всій різноманітності методів ціноутворення вони мають спільну рису – ціна повинна відшкодувати витрати виробництва та обігу та забезпечити створення прибутку власнику товару. Важливою характеристикою ринку є те, що ринкова ціна формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції в умовах конкуренції. При наявності великої кількості покупців і продавців кожен з них неспроможний помітно вплинути як на загальний обсяг пропозиції так і на ринкову ціну. Тому, щоб отримати прибуток, товаровиробник змушений шукати шляхи підвищення конкурентоспроможності власної продукції, скорочення витрат на її виготовлення. Внаслідок цього конкуренція стає могутнім стимулом технічного прогресу, впровадження на ринок нових видів товарів, зниження витрат виробництва.

Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, товаровиробник повинен пропонувати продукцію, якій віддають перевагу покупці та яка забезпечує йому більш високий і стабільний прибуток. Саме останній спонукає підприємця розширювати виробництво одних товарів та скорочувати пропозицію інших. З метою отримання більшого прибутку виробники впроваджують ресурсозберігаючі технології. Завдяки коригуванню за допомогою цінового механізму обсягу пропозиції різних товарів на ринку встановлюється на деякий час баланс виробництва та споживання, певний оптимум у розподілі ресурсів між сферами та видами виробництва.

За цих умов забезпечується задоволення суспільних потреб при ефективному використанні обмежених ресурсів, тобто досягається мета взаємодії регулюючого впливу держави та ринкового механізму саморегулювання.

2.6 Види ринкових процесів на товарному ринку

Предметом ринкових відносин є взаємовигідні угоди, які самостійно і вільно укладаються суб`єктами ринку стосовно купівлі-продажу об`єктів ринку.

Різноманітність угод обумовлює наявність різних видів ринкових процесів. Це знаходить своє відображення як у класифікації ринків (див. табл.2.1) так і в механізмі укладення та здійснення угод.

Під ринковим процесом розуміють сукупність дій по підготовці та здійсненню актів купівлі-продажу товарів (робіт, послуг) та укладання ринкових угод.

Для кожного з видів ринку, виокремлених за окремими класифікаційними ознаками, характерні притаманні їм види ринкових процесів. Наприклад, на оптовому ринку основним видом ринкового процесу є оптова торгівля, відповідно для роздрібного – роздрібна торгівля і т.п.

Суттєве значення для характеристики ринкових процесів мають функціональне призначення та фізико-хімічні і конструктивні особливості об`єктів товарного ринку. Так, процес купівлі-продажу турбіни для атомної електростанції значно відрізняється від купівлі-продажу автомобіля. Відповідно, купівля-продаж товарів виробничо-технічного призначення відмінні від купівлі-продажу споживчих товарів.

Найбільш поширеними видами ринкових процесів є оптова та роздрібна торгівля.

Оптову торгівлю традиційно виділяють за обсягом партій продажу та економічним призначенням об`єктів ринку. Широке розповсюдження отримало визначення оптової торгівлі, яке дали ще в 1939 році в підручнику по економіці та організації торгівлі М.М. Ліфіц та Г.Л. Рубінштейн: “Оптовою торгівлею називається продаж товарів для цілей перероблення або наступного перепродажу, здійснюваний великими партіями”.

Розвиток ринкових відносин обумовив необхідність нових підходів до визначення суті оптової торгівлі, які будуть розглянуті пізніше.

Роздрібна торгівля визначається як сфера підприємницької діяльності по продажу товарів або послуг на підставі усного або письмового договору купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Поруч з цими процесами на сучасному товарному ринку відбуваються і інші форми обміну.

Досить поширеним у світовій і вітчизняній практиці є бартер, який означає прямий обмін товарами або послугами. Європейський ринок бартеру оцінюється в 200 млн. дол. США на рік, а на 2000 рік прогнозувалось зростання його обсягів до 1 млрд. дол. В цілому, в світі обмінюються товари та послуги на суму в 275 млрд. дол. на рік.

Твори мистецтва, антикваріат, раритети, майно неплатоспроможних боржників і т.п. часто продаються на аукціонах. Аукціон (від лат. aucto - продаж з публічного торгу) – форма продажу товарів на основі конкурсу покупців. При цьому товар (або його зразки) попередньо виставляються для огляду, а ціна продажу встановлюється в процесі торгу.

Широке розповсюдження в торгівлі новими товарами набула ярмаркова торгівля, а також торгівля на ярмарках-виставках.

Ярмарка представляє собою короткочасну і періодичну форму реалізації товарів та здійснення актів купівлі-продажу шляхом огляду зразків товарів особистого вжитку та продукції виробничо-технічного призначення. Ярмарки проводяться у попередньо визначений час та у чітко обумовленому місці, наприклад, Сорочинський ярмарок в с. Сорочинці Полтавської області.

Продаж товарів масового виробництва кількісно і якісно стандартизованих, взаємозамінних та транспортабельних, здійснюється, як правило, у формі біржової торгівлі. Біржова торгівля проводиться за зразками або стандартами, в яких вказана найновіша і найдостовірніша інформація про якість продукції. В процесі біржового торгу узгоджується ціна продажу та укладається біржова угода.

На ринку товарів виробничо-технічного призначення, які застосовуються для виготовлення інших товарів і мають тривалий строк використання, широко розповсюджений такий вид ринкового процесу, як оренда або лізинг. Під лізингом розуміють надання одним суб`єктом (лізингодавцем) в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) майна на визначений строк і за певну плату. Лізинг дає можливість лізингоодержувачу отримати в користування нову, дорогу техніку, високі технології без значних одноразових витрат, тобто налагодити сучасне виробництво при обмежених витратах фінансових засобів.

Швидкий розвиток інформаційних технологій та телефонних мереж, формування глобальної комп`ютерної мережі Інтернет сприяли появі та бурхливому поширенню нових ринкових процесів, які в загальному вигляді отримали назву “електронна комерція”. Електронні магазини дозволяють споживачеві вибрати товар, замовити його, заплатити і отримати не виходячи з дому. За допомогою суперпотужних комп`ютерів проводиться віртуальне тестування продукції, яка потім продається в електронних магазинах. Це результат досягнень сучасних технологій, які, безумовно, впливають на кожен аспект ринкової діяльності.