5 Виражальні засоби хореографії.

Жест - виражально-зображувальний засіб у драматичному мистецтві, пантомімі, хореографії, що зумовлюється особливостями (логікою, його поведінкою, індивідуальними рисами характеру)

У народно-сценічній хореографії жест існує самостійно як певний рух - жест і як елемент - у складних за структурною будовою па. На відміну від побутового жесту, сценічний жест підпорядкований музично-хореографічній драматургії, яка, з одного боку, надає виконавцеві певної свободи, але, вимагає від нього суворого лаконізму, економності у русі, з іншого різноманітності у проявах зовнішньої дії.

6 Основні рухи танцю «Гопак»

Гопак (від укр. Гоп - вигук, казане під час танцю; звідси ж дієслова гопати - тупати, гопкати - стрибати) - національний український танець.

Танцюють гопак в українських національних костюмах. Танець танцюють енергійно, основними рухами танцю є танець навприсядки, пробіжки, широкі, високі стрибки зі помахами ногами.

Іноді в танці використовуються бойові шаблі українських козаків.

Крім назв танців, у народі існує ряд назв танцювальних рухів. Василь Верховинець записав кілька з них: доріжка, присядки, навприсядки, вихиляси, (пізніше названа плетінкою), повзунець. Нині відомі й інші народні назви рухів: гопаки, витинанки, підскоки, притупи, дрібні скоки, тропаки, закрутки, голубці тощо.

7 Принцип «ізоляції»у джаз-модерн танці.

Ізоляція- виконання рухів окремими частинами тіла незалежно одна від одної…тобто головою ф тазом чи діафрагмою…

8 Драматургія безсюжетного хореографічного номеру.

Кожний хореографічний твір має своєрідну, лише йому притаманну композицію, але основний драматургічний закон побудови композиції має спільні риси для всіх танцювальних різновидів та жанрів. У багатьох танцях відсутній сюжет у розумінні послідовного розвитку явищ та подій, але це не означає, що вони безсюжетні. Скажімо, у деяких побутових народних танцях сюжет виступає через думки, почуття героїв, їхні переживання, експресію тощо. Саме на цьому у таких випадках і тримається композиційна організація танцювального номера. Через емоційно-психологічний стан той чи інший персонаж передає узагальнено-образну думку, мислення, які втілюються в колористичну лексику, певні композиційні елементи, музику тощо.

9 Основні поняття класичного танцю.

Клас тан. виник у Росії наприкінці 19 століття .Клас. тан. має особливу,відібрану та сформовану за певними законами лексику. Основні принципи за якими вона створена: виворотність ,подовженість ліній поз та амплітуди рухів.,довершена виразність виконання(витонченість,пластичність та легкість). Чітка система позицій рук та ніг,поз та рухів дозволяє виконувати передбачені системою кроки,стрибки ,обертання,зберігаючи специфічну форму класичного танцю,та сприяючи розвитку віртуозної техніки.

Від 1661 р заснування в Парижі королівської Академії танцю почалась формуватись термінологія клас танцю. Поступово франц. термінологія набула міжнародного визнання,нині вона має сталий характер і впливає на формування термінології народно сцен танцю,вживається в бальній ісуч хореографії.