За стійкістю запису і можливістю перезапису:

• Постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), зміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад,CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації.

• Записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R,DVD-R, DVD+R, BD-R).

• Перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо).

• Оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП (SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсатора. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після відключення від джерела струму. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту - регенерації.

За фізичним принципом

• перфораційні (з отворами або вирізами) - перфокарта, перфострічка

• магнітні - магнітна стрічка, магнітні диски

• оптичні - оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc

• магнітооптичні - Магнітооптичний компакт-диск (CD-MO)

• електронні (використовують ефекти напівпровідників) - карти пам'яті, флеш-пам'ять

За конструктивними (геометричними) особливостями

• Дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски)

• Стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки)

• Барабанні (магнітні барабани)

• Карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки)

Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребують спеціальних пристроїв - наприклад паперові носії.

7. Внутрішня структура документа

Внутрішня структура документа-це його внутрішній базовий набір взаємозалежних елементів і частин, що дозволяють більш ефективно шукати, сприймати і використовувати інформацію, що міститься в ньому.

Склад внутрішніх структурних елементів і частин багато в чому визначається видом документа. Найбільше чітко внутрішня структура видна на прикладі видань – книг, часописів, газет.

Видання повинне містити такі елементи і частини:

• елементи видання з вихідними данними;

• зміст;

• передмова;

• вступна стаття;

• основна частина (основний текст);

• післямова;

• допоміжні покажчики;

• додаток.

8. Зовнішня структура документа

Зовнішня структура документа (конструкція) – це його зовнішня форма, що дозволяє ідентифікувати його як вид документа.

До зовнішніх структурних елементів книжкових видань відносять обкладинку, суперобкладинку, оправлення, книжковий блок, форзац, титульний лист, корінець, шмуцтитул, колонтитул, авантитул, контртитул, колонцифру, футляр. Особливості оформлення зовнішніх елементів документа залежать від його видових характеристик, цільового й читацького призначення, використовуваних матеріалів і технології виробництва.

9. Реквізити — це сукупність обов'язкових даних у документі, без яких він не може бути підставою для обліку й не має юридичної сили.

При оформлянні організаційно-розпорядчих документів вико­ристовується такий склад реквізитів:

1 — Державний герб;

2 — емблема організації;

3 — зображення нагород;

4 — код організації;

5 — код документа;

6 — назва міністерства чи відомства;

7 — назва підприємства (установи, організації, фірми);

8 — назва структурного підрозділу; ,

9 — індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер Телефону, номер рахунку в банку;

10 — назва виду документа;

11 — дата;

12 — індекс (вихідний номер документа);

13 — посилання на індекс та дату вхідного документа;

14 — місце складання чи видання;

15 — гриф обмеження доступу до документа;

16 — адресат;

17 — гриф затвердження;

18 — резолюція;

19 — заголовок до тексту;

20 — позначка про контроль;

21 — текст;

22 — позначка про наявність додатка;

23 — підпис;

24 — гриф погодження;

25 — візи;

26 — відбиток печатки;

27 — позначка про завірення копії;

28 — прізвище виконавця та номер його телефону;

29 — позначка про виконання документа та направлення його до справи;

30 — позначка про перенесення даних на машинний носій;

31 — позначка про надходження.

Реквізити бувають: • постійні; • змінні.

Постійні реквізити наносять, коли виготовляють уніфіковану форму чи бланк документа, а змінні — під час його складання.

Кожний із реквізитів має свою довжину, визначену у формулярі-зразку. Довжина реквізиту — це кількість графічних знаків та пробілів, потрібна для запису реквізиту на документі.