КОНСПЕКТ ЛЕКЦЫЙ

71

відповідній галузі знань. Науково-дослідні організації, що входять до складу галузевих міністерств, виконують, головним чином, прикладні дослідження, які забезпечують зв'язок науки з виробництвом. Тут на основі фундаментальних досліджень формують технічну політику.

Ряд науково-дослідних організацій є головними. Вони здійснюють внутрішню й міжвідомчу координацію наукових досліджень, контролюють виконання завдань іншими науковими установами, що працюють над загальною темою. Головний інститут дає експертні висновки, узагальнює закордонний досвід, керує розробкою прогнозів розвитку техніки й виробництва.

В Україні організована система регіональних наукових центрів. Це великі об'єднання наукових установ. Їх ціль - прискорення розвитку фундаментальних досліджень і розробок проблем, що сприяють розвитку продуктивних сил у районі розміщення даного наукового центра. Тут же ведеться підготовка наукових кадрів і здійснюється координація досліджень.

Звичайно в науковому центрі присутні всі складові циклу ?дослідження -

виробництво?, а саме: академічні НДІ, галузеві НДІ, Вузи, проектні інститути,

конструкторські бюро, досвідчені заводи. Приклад регіонально наукового центра - Донецький науковий центр НАН України й Міністерства утворення й науки України.

Донецький науковий центр НАН України й Міністерства утворення й науки України. Донецький науковий центр Національної академії наук України заснований в 1965 році в структурі Академії наук УРСР із ініціативи Президента АН УРСР Б. Е. Патона й місцевих органів влади з метою забезпечення розвитку фундаментальних досліджень у регіоні, зміцнення зв'язків науки з виробництвом, концентрації зусиль наукових установ і вищих навчальних закладів незалежно від їхньої відомчої приналежності на рішення найважливіших для економіки Донбасу науково-технічних проблем. Саме ДНЦ став першим в Україні органом міжвідомчої координації науково-технічного прогресу на регіональному рівні. Сфера діяльності ДНЦ охоплює дві області -

72

Донецьку й Луганську. У його состав входять 15 установ НАН України, 73

галузевих науково-дослідних інституту, 67 проектно-конструкторських організацій й 32 Вуза III й IV рівнів акредитації. У цих підрозділах сьогодні працюють 17 академіків і членів-кореспондентів НАН України, близько 650

докторів і більше 4500 кандидатів наук. Донецьким науковим центром у різні роки його існування керували провідні вчені України - академіки А. А. Галкін,

Л. М. Литвиненко, В. Г. Барьяхтар, Н. Т. Чумаченко, В. К. Мамутов -

люди, які зробили істотний внесок не тільки в становлення ДНЦ, але й у розвиток вітчизняної науки в цілому. З 1996 року науковий центр очолює ректор Донецького національного університету, член Президії НАН України,

заслужений діяч науки й техніки України, академік В. П. Шевченко.

Не секрет, що наука в Україні сьогодні переживає далеко не кращі часи.

Тому головне завдання наукового центра - зберегти основні наукові школи, не втратити авторитет і завойовані раніше передові позиції по ряду найважливіших напрямків фундаментальних і прикладних досліджень, зберегти потужний науково-технічний потенціал Донбасу, направити зусилля вчених на рішення пріоритетних проблем у регіоні. Головною метою діяльності наукового центра є підтримка установ науки й утворення, рішення проблеми затребуваності результатів досліджень і розробок учених, концентрація наукового потенціалу Донбасу на дозволі найбільш актуальних науково-

технічних, соціально-економічних й екологічних проблем Донецького краю.

Науковий центр веде активну роботу в рамках Програми науково-

технічного розвитку Донецької області до 2020 року, у якій велика увага приділяється фундаментальній науці як основному факторові науково-

технічного розвитку Донбасу, впровадженню передових досягнень науки й техніки в різні галузі матеріального виробництва, науковій системі керування великим промисловим регіоном.

Донецький науковий центр - єдиний з регіональних наукових центрів одержав державний сертифікат на здійснення не тільки наукової й науково-

технічної, але й екологічної експертизи. За останні роки проведене експертне

73

обстеження більше 50 підприємств базових галузей промисловості Донбасу, за результатами яких розроблений комплекс мер, що сприяють поліпшенню економічних, технологічних й екологічних показників їхньої діяльності.

Більшу роботу ДНЦ здійснює по підготовці висококваліфікованих наукових кадрів, які плідно працюють не тільки в дослідницьких установах, але й безпосередньо на виробництві, у підприємницьких структурах, фінансово-

банківській сфері, центральних і місцевих органах влади. Досягнення донецьких учених відзначені численними нагородами. Серед них понад 80

лауреатів державних премій, 40 лауреатів іменних премій НАН України.

У цей час спостерігається процес взаємного проникнення науки в сферу виробництва й, навпаки, окремі підприємства створюються в сфері науки.

Виникають так називані науково-виробничі об'єднання (НПО).

ЛЕКЦІЯ 14. Деякі рекомендації зі складання заявок на одержання грантів на наукові дослідження

Слід відразу зазначити, що процес відбору кандидатів на одержання грантів - це завжди змагання, у якому перемагає (у всякому разі, так передбачається) найбільш утворений, професіонально підготовлений й ініціативний кандидат. На жаль, як у радянські, так й у пострадянські часи в нас просто не виробилося звичок брати участь у змаганнях (хіба що в спортивних,

про соціалістичне змагання тут у силу його формального харак-тера говорити не будемо). А розповсюджене олімпійське гасло ?головне - не перемога,

головне - участь? у застосуванні до конкурсу на одержання гранта на наукове дослідження рідко веде до перемоги в такому конкурсі. Досить часто розповсюджений формальний підхід до складання заявки в надії на те, що вас і так зрозуміють члени відбірної комісії, зрозуміють виняткову важливість пропонованого вами дослідження. Але, на жаль, конкурсанти дуже часто не беруть до уваги той факт, що первинний відбір проводиться виключно виходячи з поданої в заявці інформації, анонімно, так ще до того ж, як правило,

за рубежем. Природно, у проведенні кожного конкурсу є свої особливості, але є

74

й частини, загальні для більшості заявок. Зупинимося на рекомендаціях з написання тих частин, які називаються ?Statement? і ?Essay? і відіграють вирішальну роль при оцінці комісією конкурсанта.

Statement (Проект). Відзначимо, що ця частина заявки є в якомусь змісті унікальної, тому що їй немає аналогів у нашій системі утворення, і навіть прямий переклад терміна на російську мову неможливий. Дуже часто конкурсанти все-таки намагаються провести паралель зі звичним нам документом, і в першу чергу з автобіографією. Це неправильно, хоча, як й автобіографія, Statement – річ сугубо індивідуальна. Як невід'ємна частина будь-якої заявки, Statement дає конкурсантові унікальну можливість розповісти про себе, продемонструвати власну унікальність і довести, що саме він є найкращим кандидатом для виконання пропонованого дослідження. Statement

не є автобіографією в тому розумінні, у якому ми до неї звикли; це, швидше за все, проект, у якому в художній формі розповідається про себе, своєму минулому й майбутнєм, про свої досягнення й перспективи. Отже, і структура, і

прийоми написання його подібні до структури й прийомам написання проекту.

Що ж стосується змісту й обсягу, то вони будуть відрізнятися залежно від мети й суті заявки. Отже, умовно назвавши Statement й Essay проектом, звернемося до конкретних пояснень із приводу їхнього написання.

Зміст проекту. Перш, ніж перейти до рад із приводу змісту проекту,

варто підкреслити необхідність докорінно змінити саме відношення до його написання. Що може краще допомогти довідатися людини, ніж дружня бесіда?

Стало бути, варто розглядати проект як шанс поговорити відверто, а не як порожню формальність. Те, що ви розповісте в цій бесіді, є значно більше важливим, ніж орфографія, хоча й вона досить красномовно буде говорити про вас. Говорячи про те, що варто написати в проекті, почнемо із протилежного -

про те, чого писати не слід. У жодному разі не слід переказувати свої чисто біографічні дані - де й коли народився, де і як учився, скільки й ким працював.

Все це буде в інших місцях заявки, і повторювати все це рецензентові ще раз,

як дитині, не треба. Він взагалі може образитися, що ви повторами дарма

75

переводите дорогоцінний час. Не слід скаржитися на проблеми й писати про що-небудь негативному взагалі. Ні гарантії, що рецензент з'явиться вдячним читачем саме внаслідок своїх власних проблем. Тільки представте: рецензенти читають іноді від 10 до 50 проектів, причому потім ще повинні написати відгук про прочитаний. Крім того, у багатьох з них виявляться проблеми, подібні вашим, наприклад, переїзд, зміна боса, хвора теща, недолік грошей або нереалізована мрія поїхати на Багами. Прочитавши проект, у якому конкурсант скаржиться на якісь негаразди, рецензент навряд чи буде вважати свій час не витраченим даремно, оскільки замість практичного дозволу своїх проблем він змушений займатися вашими. Та й настрій йому це навряд чи підніме. Не пишіть загальних слів (це, до слова, є типовим для представників колишнього СРСР), у тому числі, про важке економічне становище у вашій країні, про кризу у вищому утворенні, системі соціального забезпечення, медицині й т.д. Ви -

особистість, і довідатися хочуть про вас, тим більше, що інформацію про ситуації в країні можна знайти в засобах масової інформації. Не слід писати нічого негативного - ні про себе, ні про положення речей взагалі. Знову подумайте, вам особисто приємно було б мати справа з людиною, що постійно вихлюпує на вас хвилю негативних емоцій, почуттів або вражень. Зрозуміло,

що повністю уникнути негативного практично неможливо. Зважте тільки,

наскільки мотивованим є написання про негативний у вашому проекті.

Головне, про що варто пам'ятати:

1.Всі, про що ви пишете у своєму проекті, повинне відповідати мети конкретної заявки. Якась частина вашого життєвого досвіду виявиться абсолютно непотрібної для ухвалення рішення за вашою заявкою. Добре мати права водія, різні захоплення, наприклад, теніс або вишивання хрестиком, а

також більшу й дружну родину. Чи важливо це конкретно для дослідницької програми? Навряд чи.

2.Писати треба про власний досвід. Конкретні приклади варто брати із власного життя, хоча іноді можна використати й офіційну інформацію,

наприклад, для дослідницьких програм при обґрунтуванні важливості

76

пропонованого вами проекту. Однак навіть така інформація повинна стосуватися вас особисто.

3. Варто приділити увага як професійним, так й особистісним якостям.

Професійні таланти відзначають у більшості творів, а якості особистісні чомусь відбиття не знаходять, хоча саме вони є запорукою успіху індивідуума.

Необхідними умовами успішного виконання дослідницької програми є працьовитість і наполегливість конкурсанта. Саме такі кандидати є ідеальними для програм, і розпізнати їх можна тільки при наявності у творі інформації про особистісні якості.

4.Не слід бути надмірно скромним; якщо у вас є значні досягнення в чомусь, що має відношення до програми, - варто згадати про це.

5.Все написане повинне бути правдою. Не треба нічого придумувати з метою створити сприятливе враження про себе.

Так про що ж все-таки писати? Перераховані нижче питання

допоможуть краще зрозуміти, що звичайно очікується від конкурсантів:

-Що є особливого, унікального або вражаючого в історії вашого професійного життя, що дозволило б членам відбірної комісії виділити вас із групи інших конкурсантів? ? Коли вас уперше зацікавила ця область і що ви довідалися про неї з тих пор?

-Яка ваша професійна мета?

-Чи переборювали ви які-небудь проблеми й труднощі у вашій

професії?

-Чи є у вас які-небудь професійні якості або навички, завдяки яким, на вашу думку, ви можете досягти успіху у своїй кар'єрі?

-Чому ви вважаєте, що ви - найкращий кандидат для участі в даній дослідницькій програмі?

-Які основні аргументи ви можете привести для того, щоб відбірний комітет був у вас зацікавлений?

Проект найбільше схожий на реферат дисертації. Як ми вже відзначали,

особистісні моменти також повинні бути органічно уплетені в проект, однак

77

підхід до них повинен бути чисто професійним. Це не означає, що в проекті досить перелічити всі свої наукові досягнення, однак пояснити реальність виконання задуманого можна, лише базуючись на конкретних прикладах попереднього наукового досвіду.

Проект обов'язково повинен включати:

1.Назва. Слід зазначити, що тематика й, відповідно, назва не повинні містити глобальну або неконкретну ідею.

2.Опис змісту проекту, у тому числі:

-коротка передісторія проекту;

-пояснення актуальності тематики;

-опис конкретних заходів щодо виконання проекту й реальність повного завершення запланованого на протязі певного часу (не більшого, ніж максимальною, пропонованою програмою);

-обґрунтування необхідності проведення роботи над проектом і пояснення, чому цей проект може бути цікавий з;

-конкретні пропозиції щодо практичного використання результатів дослідження.

Необхідно підкреслити, що проект повинен бути написаний простою мовою й не бути надмірно спеціалізованим. Ніхто не буде ставити під сумніви ваші знання в області ваших наукових інтересів, якщо ви будете уникати формул і надмірної кількості термінології. Краще просто запропонувати основну ідею, не перевантажуючи проект деталями. Ніж простіше написаний проект - тим краще.

Варто пам'ятати, що ?Виводи? не повинні містити фактичної інформації.

Вони повинні лише підбивати підсумок усього вищесказаного й виражати ваше розуміння корисності проекту для області знань, у якій ви працюєте.

Есе. Можливо, найпростішим і самим доступним пунктом у Проекті є есе (Essay). Простим, тому що це, фактично, відповіді на конкретно поставлені питання; у той же час самим підступним, оскільки своєю гаданою простотою викликає велика спокуса написати кілька пропозицій у відповідь. Незважаючи

78

на малий обсяг (200-500 слів), значення есе не менш важливе, чим будь-якого іншого пункту проекту. Есе дозволяє рецензентам, насамперед, установити ступінь знайомства конкурсанта з темою дослідження; по-друге, його здатність аналітично мислити й логічно викладати свої думки; по-третє, рівень володіння іноземною мовою (текст есе звичайно пишеться мовою країни, що проводить конкурс на одержання гранта); і, нарешті, більше довідатися про його професійний досвід. Ретельно обміркувавши відповіді на кожне з питань, ви зможете повідомити рецензентам надзвичайно корисну інформацію про себе.

Отже, деяке подання про те, що повинне бути написане, у нас уже є. Як це повинне бути написане? Це повинен бути складно викладений проект,

причому настільки цікавий, що рецензент зможе згадати вас після закінчення роботи над всіма заявками на одержання гранта.

Деякі рекомендації із системи оцінки заявки на отримання гранта. Отже,

заявка написана. Є чи у вас шанс виграти конкурс? Як оцінити, наскільки добре або погано заявка написана? Рада перший: відкладете заявку на кілька днів, а

потім подивитеся глаза-ми вже сторонньої людини й задайте собі такі питання:

1.Чи можете ви сказати, що добре уявляєте собі людину, що написав цю

заявку?

2.Наскільки добре цій людині вдалося описати свої сильні сторони?

3.Чи достатня його професійна кваліфікація для успішної участі в пропонованій програмі наукового дослідження?

4.Наскільки його професійна кваліфікація й особистість відповідають суті й меті програми? Ці питання досить загальні, і на додаток до них авторові заявки на одержання гранта можна задати певні специфічні питання:

1.Наскільки добре авторові вдалося розкрити тему предполагае-мого дослідження?

2.Чи буде ця тема зрозумілої рецензентові, що не обов'язково є фахівцем з даного питання?

3.Наскільки оригінальні думки були закладені в заявку?

79

4.Чи розглядалася ким-небудь раніше пропонована тематика? Чи знайомі ви з іншими розробками в цій області?

5.Наскільки актуальної є ця тематика для теперішнього часу? Для області знань у цілому?

6.Чи робить автор враження людини здатного довести проект до успішного завершення?

7.Чи досить переконливо свідчать про це приклади попередніх досягнень?

8.Чи реально виконати проект у запланований час?

9.Чи зрозуміло із заявки, яким образом результати проведеного дослідження будуть втілюватися в життя?

10.Хто буде безпосереднім споживачем результатів пропонованого дослідження?

Відповіді на ці питання допоможуть вам оцінити заявку й внести остаточні корективи. Коштує також, щоб носій мови переглянув вашу заявку відносно граматики й стилістики, а фахівець у вашій області оцінив зміст. І

будьте готові... до нових корективів.

80

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.Кононюк А.Е. Основы научных исследований (общая теория эксперимента). Монография. – К.: Освіта України, 2010. – Кн. 1, Кн. 2 – 508 с.

2.Кожухар В.М. Основы научных исследований: Учебное пособие.

Издательство: ИТК Дашков и К, 2010. – 216 с.

3.Коробко В.И. Лекции по курсу `Основы научных исследований`. Для студентов строительных специальностей. Издательство: АСВ стран СНГ. – 2001. – 218 с.

4.Лукашевич В.К. Основы методологии научных исследований:

Учебное пособие для студентов вузов. Издательство: Мн.: ООО «Элайда». –

2001. – 104 с.

5.Лудченко А.А. Основы научных исследований. Издательство: Знания.

–2000. – 198 с.

6.Кузнецов И.Н. Научное исследование. Издательство: Дашков и К. – 2006. – 230 с.

7.Огурцов А.Н., Близнюк О.Н. Научные исследования и научная информация. Издательство: НТУ «ХПИ». – 2011. – 134 с.

8.Папковская П.Я. Методология научных исследований: Курс лекций.

Издательство: Минск: ООО «Информпресс». – 2002. – 176 с.

9. Щедровицкий Г.П. Программирование научных исследований и

разработок. Издательство: Москва. – 1999. – 290 с.