МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І ФІНАНСІВ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

І.В.Жданова

М І С Ц Е В І Ф І Н А Н С И

Конспект лекцій

Алчевск 2010

ЗМІСТ
ВСТУП	5
1 Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів	7
1.1 Формування науки про місцеві фінанси	7
1.2 Сутність місцевих фінансів та причини їх появи	10
1.3 Місцеві фінанси як система	14
1.4 Функції місцевих фінансів	17
1.5 Територіальна громада	19
2 Фінансова політика місцевих органів влади	24
2.1 Поняття фінансової автономії місцевих органів влади	24
2.2 Межі та кількісні показники фінансової автономії	25
2.3 Взаємозв’язок місцевих і державних фінансів	26
2.4 Міжнародні стандарти організації місцевих фінансів	26
3 Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади	28
3.1 Структура системи місцевих фінансових інститутів	28
3.2 Поняття самостійності бюджету	30
3.3 Система місцевого самоврядування	31
3.4 Повноваження органів місцевого самоврядування	36
4. Формування доходної бази місцевих бюджетів	43
4.1 Власні доходи місцевих бюджетів	43
4.2 Закріплені доходи місцевих бюджетів	44
4.3 Регульовані доходи місцевих бюджетів	46
5 Система видатків місцевих бюджетів	47
5.1 Видатки місцевих бюджетів	47
5.2 Вільні бюджетні кошти	49
6. Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання	50
6.1 Поняття державна регіональна фінансова політика	50
6.2 Вертикальні та горизонтальні фіскальні дисбаланси й об'єктивна необхідність фінансового вирівнювання	51
6.3 Форми та методи фінансового вирівнювання	53
6.4 Інструменти міжбюджетних відносин	54
6.5 Поняття бюджетних трансфертів та їхнє правове регулювання	56
7 Формування позабюджетних, валютних та інших цільових фондів місцевих органів влади	58
7.1. Позабюджетні фонди	58
7.2. Валютні фонди	60
7.3 Резервні фонди	61
7.4 Місцеві податки і збори	62
8 Інститут комунальної власності у системі місцевих фінансів	68
8.1 Поняття комунальної власності	68
8.2 Особливості реалізації прав комунальної власності	69
8.3 Види комунальних підприємств	71
8.4 Поняття, форми та правове регулювання комунального кредиту	71
9 Фінанси підприємств комунального господарства	73
9.1. Проблеми розвитку житлово-комунального господарства в Україні	73
9.2 Класифікація та групування витрат ЖКГ	78
9.3 Планування та калькулювання собівартості житлово-комунальних послуг	81
9.4 Комунальні платежі та методи управління ними	83
10 Управління місцевими фінансами	65
10.1. Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів	65
10.2 Складання, затвердження і виконання місцевого бюджету	66
10.3 . Встановлення місцевих податків і зборів	67
10.4 Види місцевих фінансових органів	68
10.5 Місцеві фінансові органи в зарубіжних країнах	70
10.6 Поняття та системи касового виконання місцевих бюджетів	73
Словник основних понять	76

ВСТУП

Сучасні трансформаційні процеси в Україні визначають нові підходи до формування взаємовідносин у системі державного і місцевих бюджетів. Зміни, що відбуваються у вітчизняній економіці, характеризуються демократизацією суспільного життя та необхідністю формування такої концепції державної регіональної фінансової політики, яка стала б чинником виходу країни з фінансової кризи. Це, насамперед, зумовлює перенесення значного обсягу здійснюваних витрат (насамперед соціальних) на рівень адміністративно-територіальних одиниць, вирішення яких потребує наявності стійких доходів місцевих бюджетів.

Наука про місцеві фінанси формується в досить складних умовах. Незабезпечення фінансової автономії місцевого самоврядування, а саме – нестача фінансових ресурсів та нестабільність у них доходних джерел, стали проблемою загальнодержавної ваги. Питання формування доходів місцевих бюджетів та побудови системи бюджетного вирівнювання за умов проведення державної регіональної фінансової політики відповідно до Європейської хартії про місцеве самоврядування, досліджені ще не досить повно. У процесі побудови бюджетної системи в країні мало використовується зарубіжний досвід, а при визначенні доходних баз місцевих бюджетів майже не застосовуються ефективні економіко-математичні моделі. Проведені дослідження спрямовані на вирішення тих нагальних проблем, внаслідок яких на місцях не вирішуються найболючіші соціально-економічні проблеми, занепадають місцеве господарство, соціально-культурна сфера: освіта, охорона здоров'я тощо. З урахуванням цього в Україні необхідно запроваджувати найсучасніші підходи до формування та розподілу доходів місцевих бюджетів, зокрема нові засоби автоматизації, адже успіх економічного розвитку значною мірою залежить від створення оптимального розміру місцевих бюджетів та форм бюджетних взаємовідносин, чіткого механізму вирівнювання горизонтальних і вертикальних дисбалансів у бюджетах усіх рівнів. Проблема забезпеченості органів місцевого самоврядування необхідними фінансовими ресурсами в даний час набуває надзвичайно важливе теоретичне та практичне значення. Це пов'язано насамперед із децентралізацією влади, вступом України до Ради Європи та ратифікацією Європейської хартії про місцеве самоврядування.

Ефективність місцевого самоврядування набагато залежить від того, які бюджетні ресурси отримують у своє розпорядження самоврядні органи.

Місцеві фінанси є складною системою, що має у своїй структурі ряд взаємопов'язаних елементів. Вони є системою формування розподілу й використання місцевими органами влади грошових та інших фінансових ресурсів для виконання покладених на них функцій і завдань як власних, так і делегованих центральною владою. Місцеві фінанси як взаємопов'язана система включають такі структурні елементи: видатки, доходи, способи формування доходів, фінансові інститути системи, суб'єкти й об'єкти системи, відносини між суб'єктами системи і між системою та іншими ланками фінансів держави в цілому. Ключовим елементом місцевих фінансів є видатки, які відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу.

Місцеві фінанси як галузь фінансової науки - це система знань: про місцеві інтереси і розподіл функцій та завдань центральних, місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування у сфері надання державних і громадських послуг; про роль місцевих фінансів в економічній системі держави як інструментів перерозподілу ВВП, комунального (муніципального) регулювання соціально-економічного розвитку, надання громадських послуг, забезпечення економічного зростання та фіскальних функцій; про роль і функції територіальної громади як носія місцевого самоврядування, суб'єкта економічної й фінансової діяльності та низової адміністративно-територіальної одиниці і, відповідно, є стабілізатором соціально-економічного ладу; про фінансову автономію територіальних громад та показники її кількісного виміру; про систему місцевих фінансових інститутів; про внутрішні міжурядові фінансові відносини; про основи державної регіональної фінансової політики і фінансове вирівнювання, систему управління місцевими фінансами.

Перебудова системи господарських відносин, що здійснюється в Україні, потребує активізації діяльності місцевих органів влади у вирішенні економічних і соціальних проблем, у розвитку місцевого господарства. У державному секторі джерела надходження коштів у кожному році точно відомі і визначені. Останніми роками надходження з цих джерел не гарантовані, ставки, бази оподаткування та порядок обчислення податків змінюються, і органи місцевого самоврядування не завжди своєчасно мають інформацію про структуру та рівень місцевих доходів. В результаті посилюється соціально-економічне напруження в регіонах, а бюджети складаються в умовах економічної невизначеності.

Успішний розвиток процесу становлення місцевих фінансів в Україні можливий лише за проведення в країні широкомасштабної адміністративної реформи.

1. Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів

1.1 Формування науки про місцеві фінанси

1.2 Сутність місцевих фінансів та причини їх появи

1.3 Місцеві фінанси як система

1.4 Функції місцевих фінансів

1.5 Територіальна громада

1.1 Формування науки про місцеві фінанси

Наука про місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках:

По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси".

По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виникло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу публічного фінансового господарства.

Як самостійна галузь фінансової науки існує вчення про місцеві фінанси. Це – вчення про систему формування, розподілу та використання грошових та інших фінансових ресурсів місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій. Розробка такого вчення в Україні є об'єктивно необхідною потребою, пов'язаною з відновленням на початку 90-х років і розвитком місцевих фінансів як самостійної складової національної фінансової системи. Вчення про місцеві фінанси є цілісною системою теоретичних положень про видатки та доходи цих органів влади, про способи формування доходів, про фінансові інститути, про суб'єкти та об'єкти системи, про фінансові відносини між суб'єктами системи, між системою та іншими ланками фінансової системи держави в цілому.

У Положенні про місцеві фінанси СРСР від 26 квітня 1926 року зазначалося, що "місцеві фінанси є складовою частиною єдиної системи фінансів Союзу РСР і перебувають у безпосередньому віданні місцевих рад та їх виконавчих комітетів (або президій міських рад) у випадках, передбачених законодавством союзних республік".

У кінці 30-х років визначення місцевих фінансів в СРСР фактично було ототожнено з визначенням місцевих бюджетів.

На початку 50-х років, коли було зроблено чергову спробу теоретично обґрунтувати наявність місцевих фінансів в СРСР, сформувалося досить розширене і не зовсім чітке їх визначення. У Великій Радянській Енциклопедії зазначалося, що "місцеві фінанси в СРСР - це фінанси місцевого господарства і місцевих органів влади, складова частина єдиної системи фінансів СРСР. До місцевих фінансів належать фінанси соціалістичних підприємств всіх галузей місцевого господарства і місцеві бюджети. Місцеві фінанси відіграють значну роль у плановому розподілі й перерозподілі частини національного доходу у відповідності до вимог економічних законів соціалізму для створення фондів грошових засобів, що використовуються місцевими Радами з метою задоволення постійно зростаючих матеріальних і культурних потреб народу. Місцеві фінанси - важлива ланка зміцнення господарського розрахунку і здійснення контролю карбованцем за виконанням підприємствами та організаціями місцевого значення господарських і фінансових планів і дотримання режиму економії".

З другої половини 50-х років у радянській фінансовій літературі утверджується, як уже зазначалося, погляд, що місцеві фінанси - це явище, властиве капіталістичним державам та країнам "третього світу". Ось як визначав суть місцевих фінансів К. Я. Чижов: "Під місцевими фінансами капіталістичних країн звичайно розуміють доходи і видатки місцевих органів влади та підвідомчих їм підприємств та організацій".

Наприкінці 50-х - у 60-х роках у радянській фінансовій літературі стає домінуючим підхід до визначення суті фінансів як системи економічних відносин так званого базисного характеру. Це відображається і в нових підходах до визначення суті місцевих фінансів капіталістичних країн і країн, що розвиваються. Одна з небагатьох дослідників цього явища Л. П. Павлова відзначала, що "під місцевими фінансами капіталістичних країн розуміють економічні відносини, при посередництві яких створюються фонди грошових засобів, що використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій". Аналогічні підходи знаходимо і в інших виданнях 70-80-х років.

У 90-х роках у літературі країн СНД у цілому визначається факт наявності місцевих фінансів у фінансових системах нових незалежних держав. Ряд авторів замість терміну місцеві фінанси використовують такі поняття, як регіональні фінанси, територіальні фінанси, місцеві (регіональні) фінанси.

Деякі з авторів підкреслюють, що місцевих фінансів у фінансовій системі СРСР немає, і вказують на новизну цього елементу в сучасній фінансовій системі. Разом з тим, безпідставно й далі стверджується ідентичність соціально-економічної суті загальнодержавних та місцевих фінансів.

Типовим для названих публікацій 90-х років є підхід до визначення суті місцевих (територіальних, регіональних, місцевих (регіональних)) фінансів як до системи економічних відносин, що є продовженням традиції, яка склалася в 60-80-х роках у радянській літературі. У зв'язку з цим слід відзначити інший підхід до визначення суті фінансів місцевих органів влади з боку науковців, експертів Європейської експертної служби Ради Європи. Гай Хол ліс та Карін Плоккер зазначають, що фінанси місцевих органів влади можна описати "як систему, за допомогою якої адміністративні одиниці всередині урядової структури отримують ресурси, необхідні для виконання їхніх функцій".

Стислий огляд еволюції місцевих фінансів у колишньому СРСР та поглядів на їхню суть дозволяє дати сучасне визначення цього фінансового явища, яке від початку 90-х розвивається в Україні і, як показує зарубіжний досвід, відіграє велику роль в економіці індустріально розвинутих правових держав.

Поняття місцеві фінанси є синонімом поняття фінанси місцевих органів влади. Синонімами поняття фінанси місцевих органів влади можуть бути такі визначення, як муніципальні (комунальні) фінанси, фінанси територіальної громади, фінанси комуни, фінанси общини, фінанси муніципального утворення, фінанси штату, фінанси міста, області, району, села, селища і т. ін. Подібні визначення засвідчують, що місцеві фінанси функціонують у різних формах залежно від державного і територіального устрою тієї чи іншої країни.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси Автономної Республіки Крим, фінанси області (міст Києва і Севастополя), фінанси міста, фінанси району (району в місті), фінанси села, фінанси селища. У разі появи нових територіальних утворень чи добровільних об'єднань територіальних громад цей перелік форм фінансів місцевих органів влади в Україні може бути продовжено.