Анатомия модуль № 1- шпоры)
.docx4. В кісткових риб хорда в подальшому редукує, зберігаючись лише між тілами окремих хребців. Тіла і дуги хребців стають кістковими. В них зустрічаються дві групи ребер – нижні, які охоплюють з боків грудну і черевну порожнину та верхні, що лежать у товщі м’язів. Нижні ребра характерні для риб, безногих земноводних, плазунів, птахів і ссавців. Верхні ребра характерні для деяких риб (багатопері) і хвостатих земноводних. Таким чином, на хребті риб розрізняють два різко відмежованих відділи: тулуба і хвоста. З виходом тварин на сушу хвіст, як локомоторний апарат, втрачає своє значення.
5. В амфібій виділяється перший шийний хребець – атлант – для рухливого прикріплення голови, а один із хребців тулуба, до якого прикріплюється тазова кінцівка, отримав назву крижовий. Виникає примітивна груднина.
Таким чином, хребет диференціюється на шийний, грудний, крижовий і хвостовий відділи. Ребра розвинуті слабо і є на протязі всього хребта, за винятком шийного хребця та кінця хвоста.
6. В рептилій шийний відділ представлений декількома хребцями, серед яких диференціюється другий – епістрофей, в результаті голова рухається в різні боки, що дає можливість швидше орієнтуватися у навколишньому середовищі. Ребра в шийному відділі і попереду від крижової кістки помітно редуковані і можуть зливатися із поперечними відростками хребців. За рахунок з’єднання нижніх кінців добре розвинутих перших пар грудних ребер розвивається груднина і виникає грудна клітка.
Поява груднини в хребетних зумовила розвиток в них ногоподібних кінцівок. Повно розвинутий плечовий пояс тісно пов’язаний з грудниною (з редукцією грудних кінцівок, як правило, зникає і груднина). Таким чином, груднина сприяє міцності краніальної частини грудної клітки, до якої приєднуються грудні кінцівки.
В скелеті тулуба рептилій виділяється поперековий відділ, кількість крижових хребців збільшується до двох.
7. Скелет птахів має значні особливості будови в зв’язку з пристосуванням до польоту:
а) дуже довгий і рухомий шийний відділ;
б) скорочений грудний відділ, де хребці зростаються між собою;
в) складна крижова кістка (попереково-крижова кістка) через зростання поперекових, крижових, останніх грудних і частково хвостових хребців;
г) дуже короткий хвостовий відділ (останні хребці утворюють пігостиль – куприк).
8. У ссавців всі відділи хребетного стовпа чітко диференційовані. Шийні та поперекові ребра злилися з поперечними відростками хребців. Крижова кістка збільшується за рахунок приєднання до двох справжніх крижових хребців перших хвостових. Крижові хребці, зростаючись, утворюють крижову кістку. Хвостовий відділ сильно редукує, а в антропоморфів майже зникає, перші 3-5 хребців зростаються в невелику куприкову кістку.
Грудна клітка добре розвинута. До груднини прикріплюється значна кількість перших пар ребер (8-9).
Хорда в ссавців остаточно редукує, її залишки є у вигляді пульпозного ядра між тілами хребців.
28 Філогенез черепаМозковий відділ черепа розвивається із переднього кінця хорди, навколохордових хрящів, черепних балок, розташованих попереду хорди, перетинчастих і хрящових капсул, які оточують органи чуття: нюховий, зоровий і слуховий. Лицевий відділ черепа розвивається із вісцеральних дуг – перетинок між зябровими щілинами (зябрових перетинок. Одночасно з цим, у черепі розвиваються покривні кістки шкірного походження, які покривають і поступово витісняють похідні щелепної і під’язикової дуг. Піднебінноквадратний і щелепний хрящі, частково костеніючи, утворюють первинний щелепний суглоб. У ссавців верхня і нижня щелепи повністю представлені покривними кістками. Нижня щелепа, сполучаючись безпосередньо з лускою вискової кістки, утворює вторинний щелепний суглоб, а кістки первинного щелепного суглобу входять до складу слухових кісточок (коваделка і молоточка), яких всього три (разом із стремінцем).У зв’язку із розвитком масивної жувальної мускулатури на черепі розвиваються гребені і вилична дуга.
29. Філогенез скелета кінцівок а) стадія безперервних шкірних складок, грудних і черевних плавників;б) стадія плавникоподібних кінцівок;в) стадія ногоподібних кінцівок.В сучасних хребетних перша типова ногоподібна кінцівка характерна для амфібій. Вона представлена поясами і триланковою вільною кінцівкою, ланки якої поєднуються під певними кутами.Пояса примітивної ногоподібної кінцівки як грудної, так і тазової мають триланкову будову.А)лопатка. Пояс грудної кінцівки,коракоїдна кістка, ключиця,клубова Пояс тазової кінцівки,лобкова сідничнаБ) Стилоподій має один промінь, спрямований перпендикулярно до тулуба В) Зейгоподій має два промені, перпендикулярний до стилоподіюГ) Автоподій має п’ять променів (до семи), спрямований вбік і вперед від зейгоподію і представлений трьома ланками. Основну роль локомоторного апарату, який виштовхує тулуб уперед, виконують тазові кінцівки. Грудні кінцівки підтримують тулуб під час руху, забезпечуючи опору в момент виносу тіла вперед, а також виконують ряд бічних функцій (хапання, риття, утримання здобичі). При цьому відбувається:- загальне видовження всієї кінцівки; змінюється положення кінцівок відносно тулуба: стилоподій притискається до тіла, зейгоподій – вниз і вперед або вниз і назад від стилоподія; автоподій – вперед відносно зейгоподія. Вся кінцівка знаходиться в парасагітальній площині, що забезпечує маятникоподібний рух;- у грудному поясі залишаються 1-2 кістки, а в тазовому – 3 (клубова кістка міцно з’єднується із крижовою кісткою); лопатка приєднується до тулуба за допомогою м’язів – ресорність;- поступове Зміна типів ходьби супроводжується: - редукцією променів акро- і метаподію (найбільше їх у собаки, менше – в свині і великої рогатої худоби, найменше – в коня); - редукцією кісток зейгоподію (ліктьової і малогомілкової).
24.Вчення про з’єднання кісток називається синдесмологія. 1. Види з’єднань кісток. Розрізняють два основних види з’єднань кісток: - безперервне з’єднання (synarthrosis) або зрощення характеризується з’єднанням кісток за допомогою різних видів тканин. - переривчасте з’єднання (diarthrosis) або суглоб (зчленування) характеризується наявністю між кістками щілиноподібної порожнини, заповненої рідиною. До безперервного з’єднання кісток відносять: зв’язки,міжкісткові перетинки (мембрани),синдесмози,шви І. Волокнисті з’єднання: тім’ячка,вклинення, синхондрози ІІ. Хрящові з’єднання симфізиІІІ. Кісткове з’єднання → синостози ІV. М’язове з’єднання → синсаркози. Синдесмози включають зв’язки, міжкісткові перетинки, шви та тім’ячка. Зв’язки – це різні за розміром і формою пучки волокнистої сполучної тканини, що з’єднують суміжні кістки або їх частини. Міжкісткові перетинки (мембрани) складаються із пучків колагенових волокон, які формують тонкі пластини між кістками (широка тазова зв’язка копитових тварин, мембрана в потилично-атлантному суглобі).
Шов – особливий тип з’єднання країв кісток тонким шаром волокнистої сполучної тканини. За формою і характером з’єднання розрізняють три види швів. ШовЗубчастий- Зазубрений край однієї кістки входить у відповідний йому край суміжної кістки, міцно з’єднуючи їх між собоою(лобовою й тім’яною) Лускоподібний- вискової кістки і тім’яною, де потрібна особлива міцність (вискова кістка бере участь у формуванні висково-нижньощеле-пного суглоба)
Плоский (гладкий) З’єднує відносно рівні краї кісток, міцність незначна Між носовими кістка-ми Тім’ячка – значні перетинки з волокнистої тканини чи хряща між окремими кістками або їх частинами у черепі новонароджених і молодих тварин до 3-місячного віку. Вклинення – вид з’єднання , за якого одна кістка ніби вклинена в іншу (між коренями зубів і зубними комірками щелеп). Синхондрози – з’єднання за допомогою хрящової тканини, гіалінової або волокнистої. Гіаліновий хрящ пружний, міцний, але крихкий,Волокнистий хрящ, навпаки, пружний і міцний, знаходиться в синхондрозах за більшої рухливості (міжхребцевий диск). Симфіз (зрощення) – хрящове з’єднання з вузькою щілиною в товщі хряща по серединній площині (тазове зрощення).
Кісткове з’єднання (синостоз) – це з’єднання за допомогою кісткової. М’язове з’єднання (синсаркоз) – це з’єднання за допомогою м’язової тканини (з’єднання лопатки з тулубом).
2. Класифікація суглобів
I. За будовою: ІІ. За кількістю осей руху (за напрямом): а) одновісні суглоби – суглоби, в яких рухи можливі лише навколо однієї осі в одній площині (більшість суглобів у копитних): частіше згинання і розгинання відбувається в парасагітальній площині, вісь лежить у сегментальній – суглобові поверхні блокоподібні; б) двовісні суглоби – суглоби, в яких можливі рухи навколо двох взаємно перпендикулярних осей; суглобові поверхні еліпсоподібні або яйцеподібні; в) багатовісні суглоби – рух можливий по багатьом осям; голівки та ямки кулеподібні (плечовий суглоб);
Види рухів у суглобах:
3. Загальний принцип будови суглоба
Обов’язковими компонентами будь-якого суглоба є:
а) дві кістки, що з’єднуються, з’єднувальні поверхні яких вкриті суглобовим хрящем;
б) суглобова капсула;
в) синовія, яка заповнює суглобову поверхню.
Суглобова капсула – capsula articularis – сполучнотканинна двошарова мембрана, яка закріплюється муфтоподібно до кісток, що з’єднуються, поблизу країв суглобових поверхонь, герметизує порожнину суглоба. Синовія – synovia – тягуча рідина жовтуватого кольору. Вона виділяється синовіальною оболонкою капсули і виконує різні функції: змащує суглобові поверхні кісток.
Суглобовий хрящ – cartilagо articularis – шар гіалінового хряща на суглобовій поверхні кісток. Суглобовий хрящ забезпечує ріст епіфізів у довжину; 4. Основні функції суглобів
- міцне з’єднання кісток за одночасного забезпечення рухливості;
- амортизація під час руху;
- забезпечення виведення венозної крові із кістки;
- обширне рефлексогенне поле, від якого йдуть імпульси до головного мозку.
При гіподинамії тварин:
- в суглобах тоншають суглобові хрящі, до повного руйнування;
- змінюється хімічний склад синовії, аж до її зникнення;
- зростання кісток в суглобах – анкілоз.