ВСТУП

Розширення сфери договірного регулювання суспільних відносин. підвищення значення договору як одного із джерел сучасного цивільного права вимагає поглибленного вивчення курсу договірного права студентами вищих навчальних закладів.

Договірне право можна визначити як систему правових норм, розміщених у Цивільному кодексі України, інших актах законодавства та норм-вимог розміщених в інших джерелах права, які встановлюють: принципи договірних відносин, правила та порядок укладення договору, зміст договору, тобто права та обов’язки сторін, порядок виконання договірних зобов’язань правові наслідки неналежного виконання (невиконання) договірних зобов’язань та способи захисту порушених прав сторін договору.

Курс лекцій відповідає навчальної програмі і охоплює як загальні положення про договір, так і окремі інститути договірного права з метою поглиблення знань про договірне право як частину зобовязальногоправа.

Лекційний матеріал викладено в традиційному порядку. У ньому послідовно розглядаються питання виконання, забезпечення та припинення договірних зобов’язань. При цьому акцентується увага на їхніх окремих видів.

Лекція 1 ( 2 год.) Тема. Загальна характеристика системи договорів

1. Поняття та значення системи договорів.

2. Критерії формування системи договорів.

3. Принципи побудови системи договорів.

4. Змішані договори.

5. Поняття змішаного договору.

6. Види змішаних договорів.

1. Поняття та значення системи договорів. Поняття і значення договору

У цивільному праві поняття договору є одним з основних. Ще римські юристи зазначили, що договори (contractus) є найбільш росповсюдженним джерелом виникнення цивільних зобов’язань і надавали їм особливого значення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов´язків.

Договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов´язання і являє собою різновид правочину. Поняття «правочин» ширше від поняття «договір». Правочини можуть бути односторонніми, двосторонніми й багатосторонніми. Будь-який договір завжди є правочином, але не кожний правочин виступає як договір, оскільки в договорі, як в юридичному факті, виявляється воля не однієї сторони, а двох чи декількох сторін. Відповідно, на договори поширюються правила щодо умов дійсності правочинів, підстав визнання їх недійсними й інші положення про правочини.

В сучасних умовах особливо зросла роль договору як основної форми, в якій реалізуються товарно-грошові відносини в суспільстві, з´явилися принципово нові види договірних відносин та отримали подальшого розвитку ті, які перебували в зародку (лізинг, консигнація, факторинг, довірче управління майном, концесія).

2. Критерії формування системи договорів.

Однією із фундаментальних засад, на яких відбувається регулювання договірних відносин, є свобода договору, про що свідчить ст. З ЦК. Окрім можливості вибору контрагента та визначення змісту договору свобода договору включає також:

а) вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини;

б) свобода вибору сторонами форми договору;

в) право сторін укладати як договори, передбачені законом, так і договори, законом не передбачені, але йому не суперечать;

г) право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати дію укладеного ними договору;

д) визначати способи забезпечення договірних зобов´язань;

є) право встановлювати форми (міри) відповідальності за по­рушення договірних зобов´язань тощо.

Визначальним моментом договору є згода сторін.

Свобода договору передбачає вільний вибір контрагента.

Так, законодавець, з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров´ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Законом України «Про обов´язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 р. передбачив обов´язковість страхування цього виду цивільної відповідальності, але власники транспортних засобів не обмежені у праві вибору страхової компанії.

Кожна особа вільна у своєму виборі укладати чи не укладати договір. Водночас, принцип свободи договору не можна розглядати як абсолютний і необмежений. Необмежена свобода договору може становити небезпеку не лише для розвитку підприємництва, нормальної конкуренції, а і для суспільства в цілому. Тому, невипадково в кожній державі передбачений цивілізова­ний комплекс законодавчих заходів, які дозволяють виходячи із необхідності захисту публічних інтересів, обмежувати свободу договору.

Так, наприклад, Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р. в певних випадках зобов´язує суб´єктів господарської діяльності будь-якої форми власності укласти контракт на виконання державного замовлення.

Сторони вільні у виборі виду договору. Вони можуть укласти договір, який безпосередньо передбачений ЦК України чи іншим нормативним актом, так і договір, який поєднує в собі ознаки кількох видів договорів, так званий змішаний договір, тобто, договір який містить в собі елементи різних моделей, передбачених законом чи іншими правовими актами тощо. До відносин сторін за змішаним договором застосовуються у відповідній частині правила щодо договорів, елементи яких містяться в змішаному договорі, якщо інше не випливає із укладеного сторонами договору.

У сторін є можливість виявити своє бачення змісту договору. Вони можуть відмовитися від традиційних положень і перерозподілити обов´язки в договорі за своїм розсудом.