Додаток в Оформлення списку використаних джерел список використаних джерел

1. Конституція України.– К.: Преса України, 1997. – 80 с.

2. Земельний Кодекс України / Законодавство України про землю. – К.: Юрінком Інтар, 2002.- С.7-25.

3. Про земельну реформу: Постанова ВР України від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України.-1991.-№10.-С.100.

4. Андерсен Т., Хилл П. Приватизация общедоступных ресурсов: шаг вперед? / Политическая рента в рыночной и переходной экономике.-М.: ИМЭиМО, 1995.-142с.

5. Буздалов И. Частное землевладение – основа эффективной системы аграрных отношений // Междунар. С-х. журнал.-2001.-№1.-С.27-32.

6. Гайдуцький П. Оцінимо землю, вона того варта! (методика і порядок грошової оцінки землі) // Урядовий кур’єр. – 1999. – 8 лип.

7. Давидок В.П., Мовчан В.І. та ін. Національна доповідь України про збереження біологічного розмаїття./К.: Проспект ЛТД, 1997.-31с.

8. Даниленко А.С. Основні напрями удосконалення земельних відносин та їх роль у формуванні стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті / Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у ХХІ столітті.-К.: ІАЕ УААН, 2001.-638 с.

9. Земельний кодекс України: науково-практичний коментар/ За ред. В.І. Демчика.- К.: Вид/ дім “Ін Юре”, 2003.-676 с.

10. Лактіонова Г.П. О естественно-экономических истоках противо- речивости развития аграрного производства // Вісник Хар. держ. ун-та (Сер. “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова”) Ч. 1.- Х., 2001. – C.305-307.

11. Маркс К. Капитал. Т.3 //Маркс К., Энгельс Ф. – Соч. – 2-е изд. – Т.25.

12. Маршалл А. Принципы политической науки. – Т.1:Пер. с англ.-М.: Прогресс,1993. – 416 с.

13. Мілль Дж. Основы политической экономии и некоторые аспекты их приложения к социальной философии / Пер. с посл. англ. изд. Е.И.Остроградской, 1896. – 866 с.

14. Петти В. Экономические и статистические работы. – М.: Соцэкгиз, 1940. – 180 с.

15. Прудон П. Собственность – кража: мысли о собственности. – М.,1906. – 267 с.

16. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. – Соч. – Т.1. - М.: Соцэкгиз, 1935. – 294 с.

17. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Наука, 1993. – 572 с.

18. Сільське господарство України за 2005 рік: Стат. щорічник України / Держкомстат. України/ Під заг. Кер. Ю.М. Остапчука. – К., 2006. – 258 с.

Додаток Г

Оформлення у тексті посилань на джерело інформації

Приклад 1

Останнім часом проблемам економічної ефективності використання землі, створення ринку землі та розгляду методологічних і методичних підходів до встановлення ринкової ціни присвячені роботи багатьох науковців, зокрема Д.С. Добряка, В.Я. Месель-Веселяка, М.М. Федорова, П.І. Гайдуцького, О.Л. Кашенко, М.М. Могілової та ін. [1 - 6].

Приклад 2

Ефективність тієї чи іншої системи аграрних відносин дуже часто пов’язують з правом власності на землю: які відносини власності складаються на селі, такий весь економічний фундамент аграрного устрою, його соціальна структура і відповідно, матеріальні умови реалізації головного двигуна виробництва – особистого інтересу. Академік А. Ніконов стверджує , що людина “…облишена власності та економічної свободи, будь-якого права вибору, не мала стимулу проявити свої здібності, не була зацікавлена добре працювати” [7,с. 320].

Приклад 3

Саме приватна власність спонукає й напружує господарський інстинкт і господарську творчість людини, вона дає людині впевненість у тому, що продукт її праці не буде у неї віднята, вона дає їй спокій і викликає у неї волю до зосередженої й постійної праці [8].

Приклад 4

Аграрний сектор економіки країни відіграє надзвичайно важливу роль у підвищенні добробуту населення, оскільки там виробляється 95% продовольчих ресурсів і дві третини товарів народного споживання, його частка у валовому суспільному продукту сягає майже 40%, а в національному доході – однієї третини. У цій сфері використовується близько 30% основних виробничих фондів і працює п’ята частина зайнятих у народному господарстві [11].

Приклад 5

Усе це поряд з іншими причинами обумовило те, що біокліматичний потенціал сільського господарства країни використовувався лише на 40 – 50%, а генетичні можливості сортів, гібридів, порід тварин – на 30 – 35%. До того ж енергомісткість виробництва сільськогосподарської продукції у нас у два – три рази вища, ніж у розвинутих країнах. Ця галузь залишається і сьогодні однією з найбільш трудомістких, про що свідчать витрати праці на один центнер сільськогосподарської продукції, які в зерновому господарстві вищі порівняно з США у 3 рази, у картоплярстві – у 9, буряківництві – у 6, в одержанні приросту ВРХ – у 18 і свиней – у 31 раз [9].

Додаток Д