54. Завдання і спеціалізація рільництва.

Рільництво – основна комплексна галузь рослинництва, яка включає в себе вирощування значної кількості польових сільськогосподарських культур. Тут виробляються основні види продукції рослинництва: зерно, насіння соняшнику, цукрові буряки, картопля, і т.д. Із-за високого рівня розораності сільськогосподарських угідь в рільництві виробляється переважна частина кормів для тваринництва.

В структурі посівних площ усіх категорій господарств України в 2005 р. зернові і зернобобові культури займали 57,6 %, соняшник – 14,4 , цукрові буряки – 2,5 , соя – 1,7, картопля – 5,8 , овоче-баштанні культури – 1,8 , кормові культури – 14,4%. В структурі зернових культур значна частка належить озимій пшениці (41,2 %), ярому ячменю (26,8 %) та кукурудзі (11,4 %). Інші зернові і зернобобові культури (озиме жито, озимий ячмінь, яра пшениця, овес, просо, гречка, горох) займають в структурі посівних площ зернових культур від 1,5 до 5% .

Основним завданням рільництва в цілому є виробництво конкурентноспроможної продукції для задоволення попиту в ній на внутрішньому і зовнішньому ринках країни при раціональному використанні виробничого потенціалу і збереженні довкілля, підвищення прибутковості й рентабельності галузі.

Завдання рільництва стосовно конкретного підприємства визначаються залежно від його спеціалізації, наявності трудових і матеріальних ресурсів, типу і якості ґрунтів та інших природно-економічних умов. З урахуванням спеціалізації підприємства основним завданням рільництва може бути виробництво відповідної товарної продукції (зерна, насіння соняшнику, цукрових буряків, картоплі і т.д.) або ж продукції для внутрішньо-господарського використання в тваринництві, підсобних промислових виробництвах тощо.

Розміщення польових культур на території України має чітко виражену зональність, яка зумовлена грунтово-кліматичними умовами. Вирощування зернових культур, соняшнику, цукрових буряків, картоплі здійснюється в підприємствах тих областей і зон, де для цього існують найбільш сприятливі умови для одержання високих врожаїв з найменшими затратами праці і коштів. На спеціалізацію сільськогосподарського виробництва крім природних факторів ( якість ґрунтів, кількість опадів, температурний режим тощо) впливає комплекс економічних факторів: попит і рівень цін, стан матеріально-технічної бази, наявність кваліфікованих працівників та розвинутої виробничої інфраструктури.

На Поліссі виробляється понад 98 % льону, до 60 жита, близько 50 % товарної картоплі. Господарства цієї зони спеціалізуються у рільництві на вирощуванні зерна, картоплі та льону. В структурі посівних площ зернові культури займають 50 – 60 % . У структурі зернових озима пшениця та жито становлять до 60 %, із них жито – до 25 %. Основними ярими зерновими культурами на Поліссі є ячмінь та овес. В південних районах вирощують просо та гречку. В структурі посівних площ картопля займає до 15 %. Розвиваючи скотарство, підприємства цієї зони вирощують кормові культури, на долю яких часто припадає більше 25% посівної площі.

Лісостеп є найбільш сприятливою зоною для вирощування зернових і зернобобових та інших культур. Господарства цієї зони спеціалізуються в рільництві на вирощуванні зернових культур, цукрових буряків, соняшнику. В структурі посівних площ зернові і зернобобові культури займають 55 – 65 , цукрові буряки – 4 – 8 , соняшник – 6 – 10 %. Серед зернових культур найбільші площі зайняті під пшеницею ( близько 20% ), ячменем (14%) і кукурудзою (10%). У західних районах Лісостепу виробляють 80% високоякісного зерна ячменю пивоварних сортів. Високі врожаї зерна кукурудзи одержують в західній та південній частинах лісостепової зони України. Із інших видів зерна в підприємствах лісостепової зони виробляють горох, овес, гречку, просо тощо. Значні площі соняшника розміщені в Полтавській, Черкаській та лісостепових районах Харківської областях. У більшості підприємств лісостепової зони рільництво поєднується з м’ясо-молочним скотарством, свинарством і птахівництвом.

Степ за умовами ґрунтового покриву, зволоження та теплового режиму поділяється на північну і південну підзони. Підприємства північної підзони спеціалізуються в рільництві на вирощуванні зернових культур, соняшнику, цукрових буряків. В структурі посівних площ зернові і зернобобові культури займають від 55 до 70 %, соняшник – 14 – 22 %, цукрові буряки – 1 – 3 % , Серед зернових культур найбільші площі зайняті під пшеницею ( близько 20% ), ячменем (20 %) і кукурудзою (12%). Підприємства південної підзони спеціалізуються в рільництві на вирощуванні зернових культур та соняшнику. Зернові культури становлять від 55 до 70 % загальної площі ріллі, серед них найбільшу площу (до 20 %) займає озима пшениця. На значних площах вирощують озимий і ярий ячмінь та кукурудзу. Насіння соняшнику на сучасний період є високоліквідною продукцією, тому в більшості підприємств південної підзони Степу в структурі посівних площ соняшник займає понад 25 %, що перевищує науково рекомендований ступінь насичення ним. У більшості підприємств степової зони рільництво поєднується з м’ясо-молочним скотарством, свинарством і птахівництвом.

В приміських підприємствах усіх зон зернове господарство добре поєднується з овоче-молочним господарством, птахівництвом та вирощуванням плодоягідних культур.

Таким чином, в різних зонах країни під впливом природних і економічних умов рільництво набуває ту чи іншу спеціалізацію. В межах одної зони в різних сільськогосподарських підприємствах напрям рільництва також може бути різним залежно від конкретних умов і спеціалізації господартв.

Вирішення завднь рільництва здійснюється на основі реалізації таких заходів:

• Удосконалення розміщення польових культур по території зони в напрямі глибшої спеціалізації базових районів кожної області по виробництву продукції.

• Організація території підприємства і розробка раціональної структури посівних площ відповідно до його спеціалізації і природно-економічних умов.

• Впровадження та освоєння науково обґрунтованих сівозмін.

• Раціональне використання добрив.

• Застосування раціональної системи заходів боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

• Впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів культур.

• Впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, досягнень науки і передового досвіду.

• Здійснення меліоративних (зрошення, осушення, гіпсування, насадження полезахисних смуг тощо) та інших заходів, направлених на підвищення родючості ґрунту.

• Впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур тощо.