Аварії з викидом сдор (сильно діючі отруйні речовини)

Найрозповсюдженішими і небезпечнішими речовинами є аміак, хлор, сірчастий ангідрид, сірчана та азотна кислоти, які використовуються у промисловості і побуті, а також оксид азоту, хлористий водень, які утворюються при пожежах.

Аміак – газ легший за повітря, легко зріджується під тиском (ПДК- 20 мг/м³), а при випаровуванні поглинає тепло – охолоджується. Ця властивість використовується у холодильних установках.

Зберігається і транспортується у зрідженому стані. Як рідина, легший за повітря, при виході на повітря утворює дим. Вогненебезпечний, створює вибухові (аміак : повітря = 4 : 3) суміші з повітрям, отруйний. Особливо небезпечний для очей. При малих концентраціях діє збуджуюче, при великих – судороги, людина від набряку легень непритомніє, потім – смерть.

Методи захисту – протигаз, респіратор, костюм Л-1 з прогумованої тканини

Перша допомога – повітря при спазмах голосової щілини – тепло на шию, при попаданні в очі промити водою, при попаданні на шкіру – промити водою, зробити примочку з 5% розчину НАС. Може викликати опіки шкіри.

Хлор – отруйний негорючий жовто – зелений газ із запахом хлорки, отруйніший за аміак у 20 разів.

Хлор важчий за повітря, легко зріджується під тиском. Зберігають у балонах та цистернах ПДК – 1 мг/м³. Переміщається близько до землі. При концентрації > 0.2 мг/л наступає миттєва смерть, при менших - дихання зупиняється через 5-25 хв.

Методи захисту – протигаз.

Перша допомога – надягти на постраждалого протигаз і витягти із зони ураження. При роздратуванні дихальних шляхів – вдихання нашатирного спирту, питної соди.

Сірчастий ангідрид (SO₂) – газ без кольору з гострим запахом і солодкуватим присмаком, не горить і не підтримує горіння.

Роздратовує дихальні шляхи, викликає сухий кашель, сльози, а при більших концентраціях – непритомність (ПДК - 10мг/м³). Може наступити смерть від ядухи (удушье) або від раптової зупинки кровообігу.

Використовується для дезинфекції, плавки руди, при відбілюванні вовни, консервуванні фруктів, виробництві H₂SO₄.

Методи захисту - протигаз

Перша допомога – свіже повітря, кисень, промити очі, ніс, прополоскати розчином соди, тепло на шию, тепле молоко з «Боржомі».

При вдиханні парів кислот (H₂SO_4, HNO₃, HCl) виникає набряк горла, спазм голосових зв’язок, опік легень, можливий шок, а потім смерть.

Захист – протигази, респіратори.

15.Ядерна зброя. Потужність ядерного боєприпасу.Види ядерних вибухів.

Ядерна зброя

Ядерною називають зброю, ураження від якої зумовлено енергією, що виділяється при ядерних реакціях. Ця зброя включає різні боєприпаси, засоби управління ними і доставку їх до цілі.

Осередком ядерного ураження називається територія, в межах якої внаслідок дії ядерної зброї спричинено масове ураження людей, тварин або руйнування будівель та споруд.

Потужність ядерного боєприпасу характеризується тротиловим еквівалентом, тобто масою тринітротолуолу (тротилу), енергія вибуху якого еквівалентна енергії вибуху даного боєприпасу і вимірюється в тн, тис. тн, млн. тн.

В залежності від висоти вибуху розрізняють ядерні вибухи:

1. Повітряні – вогняна куля не торкається поверхні землі. Їх призначення – ураження площинних цілей (міст)

2. Наземні – вогняна куля торкається поверхні землі, в радіоактивну хмару втягується велика кількість ґрунту, який стає радіоактивним і випадає на місцевості (утворюється воронка). Ці вибухи використовують для руйнування споруд великої міцності та для сильного забруднення місцевості.

3. Підземні – характеризуються утворенням сейсмічних хвиль, руйнуванням підземних споруд.

16.Складові ядерного вибуху.

кількість енергії, яка виділяється при ядерному вибуху, розподіляється на :

• Утворення ядерної повітряної ударної хвилі - 50%

• Утворення світлового випромінювання - 35%

• paдіоактивне забруднення

• проникаючу радіацію і електромагнітний імпульс

Ударна хвиля – це ділянка сильного стиснення повітря, що поширюється з надзвичайною швидкістю (350 м/с) в усі боки від вибуху (> V_звуку). Тривалість дії – секунди. Ударна хвиля викликає ураження людини в результаті дії надмірного тиску і це відчувається як удар.

Хвиля стикання має V = 1500 м/с, організм не встигає відреагувати і відбувається пошкодження внутрішніх органів. Особливо сильно пошкоджуються органи, наповнені рідиною і газами (легені, печінка, судини, кишківник, сечовий міхур, селезінка тощо).

Світлове випромінювання – це потік променистої енергії, який включає ультрафіолетові, інфрачервоні і видимі промені. Джерелом випромінювання є світна сфера, яка складається з повітря і розжарених продуктів вибуху, t на поверхні світної сфери 8000-10000⁰ (на поверхні сонця ≈ 6000⁰).

Тривалість випромінювання від кількох секунд до десятків секунд (в залежності від потужності вибуху).

Світловий імпульс – це кількість світлової енергії, яка попадає на 1м² освітленої поверхні, розміщеної перпендикулярно випромінюванню за весь час світлового потоку в Дж/м².

Залежно від світлового імпульсу, який попадає на незахищені ділянки шкіри, у людей виникають опіки, які поділяються на 4 ступеня:

1ст. – 80-160 кДж/м², симптоми ураження шкіри: почервоніння, припухлість, болючість.

2 ст. – 160 – 400 кДж/м² – утворюються пухирі, наповнені рідиною, болючість.

3 ст. – 400-600 кДж/м² – омертвіння шкіри і підшкірних тканин.

4 ст. - > 600 кДж/м² – обвуглення тканин, омертвіння м’язів і кісток.

Для органів зору може наступити тимчасове осліплення, якщо очі відкриті під час спалаху.

Від світлового випромінювання бувають пожежі, оплавлення будинків, вогняні шторми.

Якщо діє ударна хвиля разом із світловим випромінюванням, це призводить до багатьох вибухів внаслідок руйнування газових комунікацій та електромереж.

Захист – своєчасне повідомлення, використання захисних споруд, особливостей рельєфу, ліс, окуляри, одяг.

17.Захисні споруди цивільної оборони.

Захисні споруди цивільної оборони - інженерні споруди, призначені для захисту людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій тех-ногенного, природного, екологічного та воєнного характеру. У мирний час захисні споруди можуть використовуватися в установленому порядку для потреб економіки і обслуговування населення. Захисні споруди за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

18.Хімічна зброя, її характеристика, дія на людей, тварин, місцевість.

Хімічна зброя – це один із видів зброї масового ураження, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин. Вона уражає людей і тварин без пошкодження матеріальних цінностей, але має важкі екологічні і генетичні наслідки.

Перша газобалонна атака була проведена у 1915 році німцями у Бельгії. Після І світової війни під тиском громадської думки у 1925 р. представниками 37 держав у Женеві підписали Протокол «Про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших газів і бактеріологічних засобів». Цей Протокол ратифікували і приєдналися до нього більшість держав світу.

Проте, історія свідчить, що деякі держави неодноразово порушували Женевську угоду. Під час війни в Кореї і В’єтнамі США неодноразово використовували хімічну зброю, а японські війська у війні з Китаєм у 1937-1943 рр.. використовували хімічні і бактеріологічні засоби.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР) – токсичні хімічні сполуки, які мають бойове застосування з метою ураження людей, тварин, зараження місцевості на тривалий час.