Акт V сцена і

Деміфонт. Гета

ДЕМІФОНТ

Виною ми, що вчинки злі користь дають нікчемам; Ми хочем, щоб здавалось, що ми лагідні й ласкаві. "Втікай", як кажуть, "не від хати! " Цього ж хіба не доси І Що він таку нам штуку взяв? Йому ж дали ще гроші.

770 Щоб жити міг, аж поки знов якусь нам штуку впоре.

ГЕТА Еге ж.

ДЕМІФОНТ Проступникам дають сьогодні нагороду.

ГЕТА Це правда.

ДЕМІФОНТ По-дурному ми йому допомагали !

ГЕТА

ГЕТА Щоб лиш додержав слова він й міг з нею одружитись!

ДЕМІФОНТ Чи це непевне?

ГЕТА Я не знаю. Він змінитись може.

ДЕМІФОНТ Що?

ГЕТА Не знаю; я кажу, що все можливе.

160

ДЕМІФОНТ

Зроблю, як брат порадить, приведім йому дружину, Хай з нею поговорить. Гето, ти іди, скажи, що прийде. (Деміфонт відходить в дім Хремета)

Сцена 2

ГЕТА (сам)

Для Федрія знайшлися гроші: про процес ні слова* Подбано, щоб вона

(вказує на дій)

не йшла із дому. А що далі? 780 Що буде? Ти в болоті, Гето, борг платити будеш. Пройшла негода на часок; побільшаться побої. Як не подбаєш. Йду й Фанії скажу все. Щоб Форміона не боялась, ні того, що скаже. (відходить до дому Деміфонта)

Сцена 3

Деміфонт. Навсікрата

ДЕМІФОНТ Допоможи мені тепер, як грішми помогла ти. '

НАВСІКРАТА Клянусь, будь певний. Не зроблю, так чоловік виною.

^: ДЕМІФОНТ Чому?

НАВСІКРАТА

Не дбає про майно, яке надбав мій батько. Він річно з володіння мав доходу два таланти. 790 Як муж від мужа різний!

ДЕМІФОНТ

Що? Ти кажеш - два таланти?

161

НАВСІКРАТА Так два, хоч в ті часи було усе дешеве!

ДЕМІФОНТ

Ось як!

НАВСІКРАТА Що скажеш?

ДЕМІФОНТ (здвигає плечима) Мабуть так...

НАВСІКРАТА (б'ється в груди)

Якби це я мужчинаї Я б показала...

ДЕМІФОНТ і Знаю.

НАВСІКРАТА Як...

ДЕМІФОНТ

Щади свою ти силу, Щоб дівка наша молода тебе не утомила!

НАВСІКРАТА 795 Та бачу, мій супруг виходить з твого дому.

Сцена 4

Хремет. Деміфонт. Навсікрата

ХРЕМЕТ

(врадуваний, не бачачи своєї жінки, до Деміфонта)

Він має гроші.

ДЕМІФОНТ Я подбав.

ХРЕМЕТ А я б волів, щоб він не мав.

(побачивши свою жінку, про себе) Ох, жінка! За багато я сказав!

ДЕМІФОНТ

Чому, Хремете, ти б не хтів?

ХРЕМЕТ Ні, ні. Гаразд!

ДЕМІФОНТ Ну, що? Сказав ти їй, нащо ту кличемо сюди?

ХРЕМЕТ Сказав.

ДЕМІФОНТ А що вона? ,

хремет Розлучення не буде.

ДЕМІФОНТ

А чому?

ХРЕМЕТ 800 Вони сердечно любляться.

ДЕМІФОНТ

Яке нам діло?

ХРЕМЕТ

Не малеї

І, чую, наша родичка.

ДЕМІФОНТ Що? Ти здурів?

ХРЕМЕТ '

Воно таїс

На вітер не говорю. Пригадав собі.

163ДЕМІФОНТ

Чи ти здурів?

НАВСІКРАТА

(до Деміфонта) Ах! Родички не скривдь.

ДЕМІФОНТ

Не родичка мені.

ХРЕМЕ'Г

Не відпирайсі

Не так звавсь батько. Це тебе ззело.

ДЕМІФОНТ

805 Ще й як!

Не знала батька? Що ХРЕМЕТ

ДЕМІФОНТ Чому ж ім'я сказала інше?

ХРЕМЕТ (потихо до Деміфонта)

Чи зі мною згідний ти? Чи зрозумів?

ДЕМІФОНТ Не плети.

ХРЕМЕТ Давай!

НАВСІКРАТА

Не знаю, що таке?

ДЕМІФОНТ Я теж.

ХРЕМЕТ (потихо)

А хочеш знати? Хай Юпітер так спасе мене. Для неї ближчий він, ніж я і ти.

164

ДЕМІФОНТ

На всіх богів!

Ходім до неї! Мусимо це знати чи не знати. (хоче йти)

ХРЕМЕТ

(стараючись, щоб Навсікрата могла також ¹ ввійти до хати, киває на брата)

Ах!

ДЕМІФОНТ Це що?

ХРЕМЕТ Мені так мало віриш ти?

ДЕМІФОНТ

На сліпо вірити?

Більш не питаєш? Добре, хай і так! І що ж? Вона донька Ось друга нашого, що буде з нею?

ХРЕМЕТ (заклопотано, намагаючись перервати розмову)

Слушно! ДЕМІФОНТ

Чи відпустимо? ХРЕМЕТ

Чому ж би ні?

ДЕМІФОНТ А та залишиться? 5

ХРЕМЕТ

Так. Л

ДЕМІФОНТ

Навсікрато, йди собі.

НАВСІКРАТА

Для всіх, гадаю, краще буде так, ніж як ти розпочав. 819' Щоб залишилась, бо чарівна видалась мені.

(відходить)

165ДЕМІФОНТ

Що це тут діється?

ХРЕМЕТ

Вже зачинила двері?

ДЕМІФОНТ

Вже.

ХРЕМЕТ

Юпітере І Боги ласкаві. Побрались твій син й моя донька.

ДЕМІФОНТ

Це ж як?

ХРЕМЕТ Не досить певне місце тут, щоб це розказувать.

ДЕМІФОНТ Зайди у хату?

ХРЕМЕТ

Ох, щоб наші діти не дізналися про це. ''

(Обидва відходять)

СЦЕНА 5

АНТІФОНТ

(сам) 820 Радію, що у мене все гаразд, що брат добився.

Як гарно є відкрити серце лиш своїм бажанням!

Бо легко лік знайти, якщо лиха година прийде. 'Цей тільки гроші роздобув і вже журби позбувся. А я не можу вже ніяк із цього виру вийти. 825 Лишиться в тайні - я в страху, а викриють - в неславі.

Додому я б тепер не йшов, якби не мав надії, Що Фанію задержу, та де ж, Гету відшукати, Щоб запитать його, коли я б з батьком міг зійтися?

СЦЕНА 6

АНТІФОНТ. ФорМІОН

ФОРМІОН

(про себе, не помічаючи Антіфонта)

Одержав гроші, зводнику віддав, і дівчину собі привів.

830 Подбав, щоб Федрій мав її, вона ж відпущена тепер. Лишається зробить одне: якось приспать двох дідів, Щоб міг спокійно попивать цих кілька днів, я ж варт цього.

АНТІФОНТ

(про себе) Це Форміон!

(до Формівна) Що кажеш?

ФОРМІОН Що?

АНТІФОНТ

Що Федрій думає робить? Як думає досхочу упиватися любов'ю він тепер?

ФОРМІОН

835 Він хоче грати роль твою.

АНТІФОНТ Яку?

ФОРМІОН

Із батьком в схованку.

Просив, щоби грав роль його і перед батьком захищав. Він хоче в мене попивать. Скажу дідам, що я іду До Сунію, щоб там купить рабиню, про яку сказав Вже Гета. Будь я ту, могли б сказать, що трачу гроші їх.

(в домі Деміфопта стукають у двері)

Та в тебе двері скрипнули.

антіфонт

Дивись, хто йде.

ФОРМІОН

Це ж Гета сам.

167

СЦЕНА 7

Гета (вискакує врадуваний). Алтіфонт. Форміон

ГЕТА (про себе, біжучи)

Доле, доле! Що за щастя і як несподіване. Антіфонтові, мойому пану нині ти дала!

АНТІФОНТ

(до Формівна) Що він каже?

ГЕТА Ти ж в

Ти ж від страху друзів звільнила його! Та чому це я барюся? Дай, візьму на плечі плащ, Побіжу до нього швидко, й розкажу, що трапилось!

АНТІФОНТ (до Формівна) Розумієш, що лепече?

ФОРМІОН Ти?

АНТІФОНТ

Нічого.

ФОРМІОН

Стільки й я.

ГЕТА

Йду до звідника, - вони ж тут. (хоче йти)

АНТІФОНТ

ІЄТО, гей!

ГЕТА (не пізнаючи свого пана)

Ось тобі!

Це ж не диво, як біжить хтось, за ним кличуть. (біжить далі)

АНТІФОНТ (кличе за ним)

Гето, задержисьі

ГЕТА

450 Йди до ката!

АНТІФОНТ Він здожене, драню, як не спинишся!

ГЕТА Добрий друг це мусить бути: видно із погроз його.

(оглядається) „Та чи той, що я шукаю. Так. Мерщій сюди!

антіфонт

А що?

ГЕТА О з усіх найщасливіший, що на світі цім живуть! Ти єдиний, Антіфонте, став улюбленцем богів!

АНТІФОНТ «55 Я б хотів, але скажи но, як повірити у це.

ГЕТА Досить, як тебе скупаю в радощах?

АНТІФОНТ

Не муч мене!

ФОРМІОН

(до Ґети)

Геть розмови! Що приносиш, нам скажи! ГЕТА

Це Форміон?

Ти також був тут?

ФОРМІОН

Аякже. Тільки швидкої ГЕТА

(до Формівна)

Слухай же Як тобі на площі гроші ми дали, додому враз

860 Ми пішли.

(до Аптіфонта) Тут до твоєї жінки пан мене післав.

АНТІФОНТ А чого?

ГЕТА

Це, Антіфонте, помину. Не важне нам. Як до спальні я заходив, Мідас, раб мене зустрів. Ухопив за плащ і тягне, я оглянувсь і спитав, Чом затримує. Він каже, що заходити не слід.

865 Софрона Хремета брата тільки щойно привела. Він тепер там у світлиці. Це почувши, я закравсь До дверей тихеньким кроком, й дуже близько зупинивсь, Дух запер і прислухався, і напняв увагу всю, Щоб почути кожне слово,

АНТІФОНТ

Славно, Гето!

ГЕТА

Я почув,

870 Що найкраще. На Геракла, мало з радості не вив!

АНТІФОНТ Що?

ГЕТА А що гадаєш?

АНТІФОНТ Я не знаю.

ГЕТА

Чудеса! Вийшло, що твоєї жінки батько це теж дядько твій.

АНТІФОНТ (здивовано)

Що?

ГЕТА Він з матір'ю її на Лємні у таємнім шлюбі жив.

ФОРМІОН Маячіння! Як же батька не знала б?

ГЕТА

Повір мені,

Є причина. Як же міг я під дверми почути все? Й зрозуміти, що обоє говорили за дверми?

АНТІФОНТ Поговір цей чув я також.

ГЕТА

Доказ дам тоді такий,

Що повіриш. Ось твій дядько йде з середини надвір, Потім разом з твоїм батьком входить до середини. 880 Погодилися обидва дати Фанію тобі.

А тоді мене післали, щоб знайшов й привів тебе.

АНТІФОНТ

(з радості)

Ну, тягни і не барись!

ГЕТА Це зроблю.

АНТІФОНТ

О Форміон! Будь здоровий!

ФОРМІОН

Будь здоровий! Тішусь добрим успіхом! (Антіфонт і Гета відходять)

СЦЕНА 8