46. Основні характеристики медіа культури.

"Медіакультура"- це взаємообмін "інформацією" та "інтересами": з одного боку, люди (аудиторія) сприймають як цікаві або корисні в першу чергу ті повідомлення, які вважають або відчувають такими, що мають відношення до них особисто, і на них вони "виявляють попит", з іншого боку, виробництво медіапродукції не тільки орієнтується на інтерес публіки, а й спонукається реальними інтересами, перш за все, політичними і економічними інтересами спільнот, груп, інстанцій та особистостей, - особливо, з середини XX століття, коли екранне мистецтво сформувало в людях потребу в ілюзії іншої реальності і заволоділо увагою величезних аудиторій.

Сьогоднішня медіакультура - це інтенсивність інформаційного потоку (насамперед, аудіовізуального: телебачення, кіно, відео, комп’ютерної графіки, Інтернету), це засоби комплексного освоєння людиною навколишнього світу в його соціальних, моральних, психологічних, художніх, інтелектуальних аспектах.

Аналізом специфіки медіакультури та її впливу на соціум у ХХ столітті займалися такі зарубіжні дослідники, як Р. Арнхейм, А. Базен, Р. Барт, Д. Белл, В. Беньямін, Ж. Дельоз, М. Маклюен, Г. Маркузе, Х. Ортега-і-Гассет, Ч. Пірс, Д. Соссюр, Е. Тоффлер, М. Кастельс, Ю. Кристева, К. Леві- Стросс, Д. Рашкофф та ін.

У Росії та Україні, де сам термін з’явився відносно недавно, впродовж багатьох років цю проблему досліджували представники семіотики, мовознавства, психології (М. Бахтін, Ю. Тинянов, Л. Виготський, Ю. Лотман, В. Біблер, В. Міхалковіч, М. Ямпольський, А. Якимович та ін.).

Основний аспект вітчизняних досліджень радянської епохи (мистецтвознавців, культурологів, соціологів) був пов’язаний з критикою "елітарної" та "масової" культур, специфікою їх функціонування в суспільстві (В. Баскаков, Є. Вейцман, Б. Єрасов, А. Єремєєв, М. Каган, Л. Коган, А. Кармін, Г. Капралов, Є. Карцев, А. Кукаркін, К. Разлогов, Р. Соболєв, С. Фрейліх, Ю. Фохт-Бабушкін, Н.Хренов та ін ).

В останнє десятиліття в умовах пострадянського простору з’явилося чимало ґрунтовних робіт, які досліджують непрості шляхи інформатизації суспільства, взаємини медіа та влади, вплив медіакуль- тури на особистість (А. Андрєєв, О. Астаф’єва, А. Грабельніков, Л. Закс, Я. Засурский, М. Жабський, С.Кара-Мурза , Н. Кирилова, М. Ковальова, С. Кропотов, Г. Мельник, О. Мухін, А. Панарін, С. Пен- зін, Г. Полічко, Г. Почепцов, К. Разлогов, В. Савчуа, А. Федоров, А. Шариков та ін.).

Функцій медіакультури: інформаційна, комунікативна, нормативна, релаксаційна, пізнавальна, інтеграційна та посередницька.

На перший план, безумовно, виходить інформаційна функція, оскільки медіакультура представляє собою особливий тип інформаційного процесу, якого не знає природа. І оскільки медіакуль- тура - це сукупність інформаційно-комунікативних засобів, то ми маємо справу з соціальною інформацією, носієм якої є культура. Завдяки медіакультурі в сучасному суспільстві стає можливим накопичення і примноження інформації, а це, як вказував Ю. Лотман, "має на увазі збереження попереднього досвіду", тобто збереження генетичної пам’яті суспільства, бо, на думку Ю. Лотмана, "культура - це пам’ять".Роль інформаційної функції медіакультури в останнє десятиліття посилилася завдяки комп’ютерній техніці, що включає пам’ять і програми з переробки інформації.

Суть комунікативної функції полягає в тому, що медіакультура - це акт спілкування між різними індивідами, соціальними групами, країнами, народами, владою і суспільством і т. д. Саме комунікативна функція медіакультури дає їй можливість виступати потужним каталізатором діалогу культур, завдяки чому відбувається обмін культурною інформацією в історико-філософському та іс- торико-літературному контексті і тим самим інтенсифікується соціальний прогрес у сучасному інформаційному суспільстві.

Нормативна функція проявляється в тому, що медіакультура несе відповідальність за процес соціалізації особистості, засвоєння нею соціального досвіду, знань, норм, ідеалів, відповідних даному суспільству, даній соціальній групі. Сюди ж відноситься законодавство, звичаї і традиції, етикет - все те, що в сукупності утворює більш складні комплекси, такі як право, мораль, ідеологія.

Релаксаційна (від латинського relaxation - розслаблення) функція пов’язана з потребою особистості у фізичному і психічному розслабленні, розрядці.

Пізнавальна функція медіакультури дозволяє індивіду адаптуватися в сучасному житті, навколишньому середовищі, отримати відповіді на багато питань, готуючи його до всіляких суперечностей і катаклізмів.

Інтеграційна функція виявляється у тому, що медіакультура об’єднує народи, соціальні групи, держави. Збереження культурної спадщини, національних традицій, історичної пам’яті створює зв’язок між поколіннями. Культурна спільність підтримується і світовими релігіями.

Посередницька функція мас-медіа посилюється в період становлення громадянського суспільства, заснованого на принципах демократії і плюралізму, політичної свободи та гласності.