4. Англійський романтизм

Певний час сам себе не усвідомлював.

19ст-Англія – капіталістичне суспільство, перед ідеєю грошей все обезцінювалося, важливою була торгівля. Визначальною була класова приналежність, матеріальні блага визначали освіта, можливість подорожувати, політичні спрямування.

Після поразки у війнах з Америкою та у Кримській війні, найсильніша армія Великобританії хоче відновити статус у війні з Наполеоном, проте люди вже в це не вірять.

І саме література почала роздумувати над тим, чому найсильніша Імперія почала хитатися.

Існувало 2 покоління романтиків:

-Молодші:

Байрон- поет, максимально точно і яскраво виразив свою епоху не тільки творчістю, але й всією своєю особистістю й долею. Створення нового, “байронічного”, героя, пересиченого життям й обійнятого тугою молодого блукача. Трансформація героя в активного, що бореться, люблячого, жагучого. Герой-богоборець в “Каїні” (1821) і суперечливість його позиції.

Блейк- романтик поза романтичним рухом. Дар художника-графіка. Містицизм, візіонерство Блейка, звідси антираціоналізм й антисенсуалізм, апологетика творчої уяви. Ліричний цикл “Пісні Цноти і Пізнання”. Безвинність як блаженне невідання. Двоїста роль Пізнання: воно несе не тільки зло, але й благо. Безвинність, пройшовши через Пізнання, збагачується мудрістю, зберігаючи свою сутність. Символіка живої й неживої природи. Система контрастних образів.

Кітс

-Старші(Лейкісти):

Водсворд – провідна особа романтизму. Його «Передмова до ліричних балад» стала маніфестом британського романтизму, дн він ставить питання: хто такий поет, автор, якою має бути мова , вводить принцип задоволення поезією та інше. Колрідж Шеллі

5. Своєрідність становлення і розвитку німецького романтизму. Заперечуючи класицизм і просвітницький реалізм, їхню регламентацію та світогляд, романтики прославляють самоцінність окремої людської особистості, її цілковиту внутрішню свободу. Романтики розкривають дивовижну складність та суперечливість людської душі, її одвічну невичерпність. Заглибленість у внутрішній світ особистості, пильний інтерес до могутніх пристрастей та яскравих почуттів, до всього надзвичайного, тяжіння до інтуїтивного та неусвідомленого - характерні риси романтичного методу в усіх видах мистецтв. Романтизм як певний тип культури в різних країнах мав свої національні особливості. У роздрібненій Німеччині, уся інтелектуальна енергія виплеснулася в роботі славнозвісної школи Ієнських романтиків. Засновниками Ієнської школи вважаються брати Шлегелі. Крім них ще входили Новаліс, Л.Тік, Шеллінг, Фіхте. Ієнцям була притаманна утопія естетичного перетворення світу, ідеал пової універсальної культури, в якій зливаються мистецтво, філософія, наука і релігія, ідея загального символізму, романтичної іронії і т. д. Ще однією особливістю Ієн.романтизму був суб*єктивний психологізм – звернення до розкриття багатств внутр.світу людини. Наступне покоління нім.романтиків зявляється в Гейдельберзі. Для позиції гейдельберзьких романтиків (Л. А. фон Арнім, К. Брентано, брати Грімм, Й. фон Ейхендорф) характерний традиціоналізм, звернення до національної старовини, фольклору. Вони створили наукові основи сучасної фольклористики та діалектології, виснували міфологічну школу в літературознавстві, яка в свою чергу насунула проблему народності мистецтва. Німецький романтизм є взагалі надзвичайно багатим і значущим явищем.