Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія української культури екзамен шпори.docx
Скачиваний:
267
Добавлен:
08.02.2016
Размер:
280.37 Кб
Скачать

69. Українізація та її значення для культурного процесу в 20-х рр. Хх ст.

12 партійний з’їзд у квітні 1923 затвердив.

Радянська влада в галузі ідеології, к-ри проводила політику «коренізації», яка в У отримала назву «українізація». Українізація передбачала підготовку, виховання і висунення кадрів корінної національності, організацію шкіл всіх рівнів, установ к-ри, видавництво газет, журналів і книг укр. мовою. Уркаїнців намагалися переконати в тому, що радянська влада – не окупаційна, а їхня власна влада. Користуюсчись підтримкою генерального секретаря ЦК КПБУ Лазаря Кагановича, Микола Скрипник на посаді наркома освіти УСРР прагнув отримати з офіційної політики українізації максимум можливого. Також нарком освіти очолювали до Скрипника Гринько і Шумський.

Чисельність шкільних закладів з українською мовою викладання зростала. Якщо в 1925 р. їх було 79% від усіх шкіл, то в 1930 р. - 85%. Література. Незважаючи на те, що частина талановитих письменників і поетів після поразки української революції залишила країну (В. Винниченко, М. Вороний, О. Олесь ), молоде покоління літераторів заявило про себе на повний голос. Політика українізації 20-х років викликала духовний ренесанс, розмаїття літературних організацій і об’єднань: найвідомішими об’єднаннями цього часу були: "Плуг" - спілка селянських письменників (П. Панч, А. Головко), "Гарт" - спілка пролетарських письменників (В. Еллан-Блакитний, М. Хвильовий, В. Сосюра), ВАПЛІТЕ - Вільна Академія Пролетарської Літератури

70. Література і театр в умовах радянського мистецького життя.

З’явився такий напрям, як пролеткультурство. Це була лівачька течія, теоретики якої заперечували значення класичної спадщини, пропагували створення «лаборарним шляхом» «чистої пролетарської к-ри»,яка відповідала б «пролетарській психіці». В У. теоретиками і активними пропагандистами пролеткультівських теорій були Михайличенко, Семенко, Хвильовий.

Український футуризм, який виник ще до революції, у першій післяреволюційні роки активізував свою діяльність. Оформилися організації футуристів. У 1922 у Києві вони створили «Аспанфут»(асоціацію панфутуристів), у Харкові діяв «Ком-Космос», в Одесі «Юголіф». Футуристи нападали на прихильників традиційних форм в лі-рі та мистецтві, пропагували урбанізацію к-ри, європеїзацію та модернізацію змісту і форми укр.мистецтва. У рядах футуристів було ьагато колишніх символістів.

Ще в роки революції на чолі з Зеровим виникла група поетів і літературознавців, які орієнтувалися на створення високого мистецтва на основі освоєння класичних зразків світ літ (Рильский, Філіпович, Драй-Хмара). Пізніше опоненти назвали цю групу «неокласиками». Великим літ центром була тодішня столиця України – Харків. Тут сформувалася спілка селянських письменників «Плуг», літературна організація пролетарських письменників «Гарт». У середині 20их Хвильовий і Яловий заснували ВАПЛІТЕ (вілна академія пролетарської літератури). «ГЕТЬ ВІД МОСКВИ!». Найяскравішим здобутком укр. театрального мистецтва сталв театр «Березіль», організований у 1922 режисером Лесем Курбасом. Перші кроки зробило українське кіномистецтво. Почалося будівництво найбільшої в Європі Київської кіностудії. У 1928 вийшов перший фільм Довженка «Звенигора».