Теорія літератури 06
.docxТеорія літератури 06.09.13
Тема:
Літературознавство в контексті гуманітарних студій
1 тема : яка вона наука про літературу?
-
Рефлексій щодо мистецтва у міфологічному мисленні (образи сирен і муз)
Якщо не має наукового мислення, то людина все обґрунтовує за міфологічними образами. І в сиву давнину (Античної Греціі) мистецтво розрізняли за певними міфологічними образами (образами сирен і муз). Мистецтво має хтонічний характер. Мистецтво тягне людину до смерті. Мотиви еросу та тонатосу – Фрейд. В основі будь кого кохання лежить потяг до смерті. Давні греки засвідчили в ОДІСЕЇ (як біблія, святе письмо), що мистецтво затягую людину до смерті,і це зобижається в образі сирен. Діоніс – руйнівний початок, Ополон – гармонія руйнівного початку (муза ГЕТ). Мистецтво, яке вже стає не фольклором, а літературою вже упорядковується гармонійним Ополонівським першопочатком. В мистецтві лежить хтонічний та гармонійний початки, де гармонійне повинно домінувати. 1920році – в основі життя кожної людини лежить потяг до смерті. Все починається з міфологічного мислення.
-
Зародження літературознавства як риторики
Перший науковий текст з літературознавства – поетика Арістотеля (про мистецтво поезії), який частково дійшов до нас і став відомим для європейців у 15-16 ст. поетика Арістотеля входить в усі сучасні підручники сучасного літературознавства. (Пітер Барі-вступ до теорії). З поетики Арістотеля розпочалося подальше продукування поетики. Поетика трактувала саме поетичні тексти, тексти які написані віршем (поеми, драми, комедії, елегії), а те що було написано прозою не вважалося художньою літературою.
В східній Європі
-
Початок філософсько-естетичних рефлексій щодо літератури
Найвище досягнення західної Європи – 4 томна естетика ГЕГЕЛЯ. Він все логічно упорядкував. Він розробив вчення про роль мистецтва в житті суспільства, про специфіку мистецтва, про окремі види мистецтва, про співвідношення між окремими видами мистецтва. Все що він міг упорядкувати – він упорядкував. Але він спирався на античні тексти, бо вони були всім відомі (адже збереглася повністю вся римсько-латинська література). Латина – це живе життя заходу. Гегель по новому ці тексти переосмислив, інтерпретував та угрупував.
-
Зародження та розвиток академічного літературознавства.
На початку 19 століття в Європі починаються розвиватися університети та школи. І зявляється белетристика, зявляється масова література. Книжки стають доступними для більш-менш широкого читача. Зявляються наукові рефлексіі щодо сучасної літератури зявляються так звані академічні школи літературознавства. Школи, які пов’язані з викладацькою роботою літ-ва.
Брати Грім та інші вчені міфологічних школ, висловили таку думку, що народ та народна творчість є не чимось низьким, а чимось високим, яке треба вивчати та збирати. Так почали збирати фольклорні тексти. На яких виховувалися дітки на своєму рідному фольклорі. І подальший розвиток школи – вивчення архетипів. Сент Беб був одним із засновником біографічного методу, тобто лише тоді виникає теорія, що автор щось значить, що автор продукує свій текст на основі свого власного життя та своїх викладань, тому виникає така теорія: аби тлумачити тексти необхідно знати біографію автора. Тобто починають, якщо знаходять, друкувати щоденники, записники, листування письменників.
-
Літературознавство та Літературна критика доби модернізму
Відбувався антипозитивіський злам в гуманітаристиці. Позитивізм потрактовує, що людина може осягнути себе і свою роль в суспільстві, взагалі суспільство. Людина здатна здобути кінцеве знання про щось. Анти позитивізм починається з 3 фігур – Фрейд відкриває несвідоме, якщо є несвідоме, яке людина може зрозуміти по якихось снах. Ніцше – заперечення прогресу. Анрі Берксон - інтуїція те о не усвідомлене. Це межа 19-20 століття.
10 роки 20 століття в Російській імперії зароджується Формальна школа. Основний лозунг – форма – це все, зміст – ніщо. Не варто вивчати зміст тексту а варто вивчати його форму. Будь який літературний розвиток – старий текст автоматизується та втрачає цікавість, і постає нова форма.