Виробництво та його фактори:

земля, капітал, праця, здатність до підприємництва

Форми організації виробництва

Для забезпечення повноцінного життя людина постійно повинна мати предмети першої необхідності, харчування, житло, можливість задовольняти свої духовні потреби, почувати себе у безпеці. Основою життя і розвитку будь-якого суспільства є створення матеріальних благ і послуг.

Форми організації економічного життя

Натуральне господарство - життєві блага створювались для задоволення власних потреб виробника або для забезпечення діяльності замкнутого у собі господарства.

Для натурального типу виробництва властиві такі основні риси:

1. недорозвинутість поділу і кооперації праці.

2. переважає ручна праця

3. визначальна роль природних ресурсів

4. нерозвиненість економічних відносин

5. примітивні засоби праці і технологія виробництва;

6. замкненість економічної діяльності;

7. прямі економічні зв’язки

Товарне виробництво - це такий тип організації господарського життя, коли продукт виробляється з метою обміну на інші продукти або для продажу. Основними причинами переходу від натурального виробництва до товарного стали:

а)поглиблення суспільного поділу праці

б)економічна відокремленість виробників на ґрунті приватної власності

Три великі суспільні поділи праці:

1. відокремленість скотарських племен від землеробських (10-12 тис. років тому)

2. відокремлення ремесла від сільського господарства (6-8 тис. років тому)

3. виділення класу купців, що спеціалізувалися на обміні товарів (відбувся 3-4 тис. років тому в районах розвитку давніх цивілізацій)

Основні риси товарного виробництва:

1. суспільний поділ праці;

2. економічна відокремленість виробників на основі приватної власності

3. ринковий зв’язок між виробниками і споживачами через обмін продуктами;

4. виробництво здійснюється для обміну з метою отримання вигоди

5. між виробниками виникає конкуренція.

Суть виробництва та його основні елементи

.Виробництво - це сфера економіки, у якій створюються життєві блага, призначені для задоволення людських потреб. У процесі виробництва людина взаємодіє з природою і будує стосунки з іншими людьми

Елементи виробництва:

Праця – це свідома діяльність людей , яка передбачає застосування їх творчих здібностей, умінь і навичок, інтелектуальних і фізичних зусиль. Праця може бути кваліфікованою або некваліфікованою.

Предмети праці - це те, на що спрямована праця людей (сировина, матеріали).

Засоби праці - це те, з допомогою чого відбувається виробництво (знаряддя праці - інструменти і машини, механізми і устаткування, земля, виробничі споруди, транспортні шляхи, трубопроводи).

Засоби виробництва утворюють предмети праці і засоби праці.

Ефективність виробництва характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг, отриманих в результаті використання цих ресурсів.

Проблеми виробництва пов’язані з продуктивністю.

Продуктивність – це кількість товарів і послуг, вироблених на одиницю витрачених виробничих ресурсів (або за одиницю часу).

Основні способи зростання продуктивності:

• Науково-технічний прогрес

• Спеціалізація і поділ праці

• Удосконалення капітальних ресурсів

• Удосконалення людських здібностей

• Ефективність використання ресурсів

• Організація управління ресурсами

У процесі зростання продуктивності праці виникають нові технології і створюються більша кількість товарів і послуг.

Форми виробництва

Виробництво завжди має суспільний характер, люди працюють спільно, створюючи блага не для себе особисто, а для задоволення потреб інших. Це зумовлюється поділом, кооперацією і комбінуванням праці.

1.Поділ праці - це спеціалізація окремих виробників на створенні однорідної продукції (по детальна, по вузлова, по предметна)

2. Кооперація - це такий поділ праці, коли багато спеціалізованих виробників спільно беруть участь в єдиному процесі виробництва.

3.Комбінування праці полягає у поєднанні різних видів праці в єдиному процесі виробництва.

Фактори виробництва

Земельні (природні) ресурси – це природні дари, які використовуються людьми у виробництві товарів і послуг (відновні, невідновні) - орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси.

Капітал (капітальні ресурси) – це обладнання, будинки, машини, механізми, порти, дамби і інші об’єкти, які необхідні для виробництва, або такі , що забезпечують можливість постачання іншими товарами і послугами. Процес виробництва і придбання капітальних благ носить назву інвестування. Економісти часто називають капітал фізичним, тому що він існує у вигляді речей.

Капітал як фактор виробництва поділяють на основний і обіговий. До основного капіталу належать будівлі, споруди, машини, які служать протягом тривалого періоду, до обігового – сировина, паливо.

Гроші не належать до фізичного капіталу оскільки гроші нічого не виробляють, а тільки представляють капітал і можуть за певних умов на нього перетворюватися (коли за них купують засоби виробництва), то їх не розглядають як економічний ресурс. Гроші – це фінансовий капітал.

Усе розмаїття капітальних ресурсів і способів їх використання залежить від технологічної бази, яка відображає рівень науково-технічних знань і кількість інших ресурсів, спрямованих на її розвиток.

Праця (людські ресурси) – це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві товарів і послуг (здоров’я, фізична сила, освіта і професійні навички людей). Їх характеризують:

• Кількість працездатних людей і час їхньої праці.

• Якість праці визначають: освітній і професійний рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психо - фізіологічні умови. Усі чинники, які впливають на якість праці, підвищують її продуктивність.

Продуктивність – кількість продукції, яку виробляють за одиницю часу.

Усі економічні ресурси є обмеженими. Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробництва, необхідність всебічної економії виробничих ресурсів та вибору, пошуки альтернативних варіантів використання ресурсів. Поєднання і організація виробничих ресурсів у процес виробництва забезпечує підприємництво.

Підприємництво – здатність займатися економічною діяльністю, пов’язана з ризиком відкриття своєї власної справи (виробництво товарів або надання послуг) заради отримання прибутку. За твердження соціологів, лише 5 % людей мають здібності до підприємництва і є успішними підприємцями, а інші можуть бути добрими виконавцями. Підприємець виконує такі чотири функції:

• Організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний процес виробництва товарів і послуг.

• Підприємець ухвалює рішення в процесі ведення бізнесу.

• Підприємець – новатор, який намагається запровадити у виробництво нові продукти чи нові виробничі технології.

• Підприємець – це людина, яка ризикує. У ринковій економіці прибуток не гарантується. Результатом господарської діяльності підприємця може бути і збиток.